Неустроєв Степан Андрійович
Неустроєв Степан Андрійович | |
---|---|
рос. Неустроев Степан Андреевич | |
Народження | 12 серпня 1922 Талиця, Сухолозький міський округ, Свердловська область, РСФРР |
Смерть | 26 лютого 1998 (75 років) Севастополь, Україна |
Поховання | Севастополь |
Країна | СРСР Україна Росія |
Звання | полковник |
Війни / битви | німецько-радянська війна |
Нагороди | |
Неустроєв Степан Андрійович у Вікісховищі |
Степан Андрійович Неустроєв (рос. Степан Андреевич Неустроев; 12 серпня 1922, Талиця — 26 лютого 1998, Севастополь) — радянський офіцер, учасник штурму Берліна і штурму Рейхстагу в роки Другої світової війни, Герой Радянського Союзу.
Народився 12 серпня 1922 року в селі Талиці (нині Свердловська область, Росія) у селянській сім'ї, росіянин. З 1930 року жив у селищі Березовському. Закінчив 7 класів школи № 1, працював слюсарем на шахті.
У Червоній армії з квітня 1941 року. У листопаді 1941 року закінчив Черкаське військове піхотне училище (у Свердловську, прискорений випуск) у званні лейтенанта. Направлений у 423-й стрілецький полк 166-ї стрілецької дивізії Північно-Західного фронту. Був командиром взводу пішої розвідки, в бою 1 серпня 1942 року був важко поранений. Після кількох місяців лікування, повернувся у свою дивізію і був призначений командиром стрілецької роти 517-го стрілецького полку. У бою за село Висотово поблизу Старої Руси був важко поранений у ногу.
З квітня 1943 року і до кінця німецько-радянської війни капітан Неустроєв воював у складі 756-го стрілецького полку 150-ї стрілецької дивізії. На посаді командира 1-го стрілецького батальйону брав участь у Прибалтійській, Вісло-Одерській, Східно-Померанській і Берлінській наступальних операціях.
У квітні 1945 року командував 1-м батальйоном 150-ї Ідрицької стрілецької дивізії, брав участь у штурмі Берліна, бійці під його командуванням штурмували головний вхід до Рейхстагу. Розвідники його батальйону молодший сержант Мелітон Кантарія і сержант Михайло Єгоров під керівництвом лейтенанта Олексія Береста поставили Прапор Перемоги над Рейхстагом. 24 червня 1945 року, під час Параду Перемоги, мав нести Прапор Перемоги, але у зв'язку з пораненням у ногу і кульгавістю не міг цього зробити. Тому за наказом Георгія Жукова передав Прапор Перемоги до Центрального музею Збройних сил СРСР.
Після війни служив у внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ СРСР. На Колиму прибув 15 липня 1948 року. Працював старшим уповноваженим управління Особливого табору № 5 МВС СРСР (Береговий табір). 20 жовтня 1948 року відряджений у розпорядження управління кадрів МВС СРСР[1]. 1953 року у званні майора вийшов у запас.
Протягом 1953—1957 років працював слюсарем на Уральському електрохімічному комбінаті в Свердловську. З 1957 року служив у внутрішніх військах МВС СРСР; у 1962 році у званні підполковника вийшов у відставку[1].
Мешкав у Свердловську; у 1975—1980 роках — у Краснодарі; у 1980—1995 роках — у Севастополі, де активно співпрацював з міським відділенням товариства «Знання», виступав перед трудовими колективами та в навчальних закладах. З 1995 року знову мешкав у Краснодарі. Помер 26 лютого 1998 року в Севастополі. За заповітом похований на Алеї Героїв міського кладовища «Кальфи» в Севастополі[2].
Багато років писав спогади «На шляху до рейхстагу» (рос. «На пути к рейхстагу»). Проте радянські видання відмовлялися публікувати цю працю, вимагаючи серйозних «поправок». На думку автора причина полягала в тому, що останнім часом книжковими видавництвами СРСР було видано багато книг про штурм рейхстагу, де нафантазовано безліч небилиць, тобто брехні. Фрагмент спогадів був опублікований у газеті «Слава Севастополя» № 88 від 9 травня 1990 року. Частково архів і рукопис знаходяться у Музеї Чорноморського флоту в Севастополі[3].
За успішну операцію з встановлення Прапора Перемоги на куполі Рейхстагу указом Президії Верховної Ради СРСР від 8 травня 1946 року капітану Неустроєву Степану Андрійовичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна (№ 55705) і медалі «Золота Зірка» (№ 6971).
- Нагороджений:
- орденами Олександра Невського (17 квітня 1945), двома Вітчизняної війни I ступеня (8 серпня 1944; 11 березня 1985), Вітчизняної війни II ступеня (4 лютого 1944), Червоної Зірки (31 серпня 1943);
- медалями «За взяття Берліна», «За взяття Кенігсберга», «За взяття Відня», «За оборону Києва», «За перемогу над Німеччиною», «За визволення Варшави»[4];
- Почесний громадянин міст Новоуральська і Сухумі.
- Іменем Героя названі вулиця у Краснодарі і площа у Гагарінському районі Севастополя;
- У Краснодарі і Севастополі (проспект Жовтневої Революції, № 56А) на будинках в яких мешкав Степан Неустроєв встановлені меморіальні дошки;
- Ім'я Степана Неустроєва присвоєне школі № 101 в Ювілейному мікрорайоні Краснодара і школі № 37 у Гагарінському районі Севастополя;
- У 2019 році АТ «Марка» було випущено художній маркований конверт із зображенням Степана Неустроева, а у 2022 році — поштову марку, присвячену 100-річчю від дня народження Героя;
- У 13 серпня 2022 року в Севастополі встановлене погруддя Героя[5].
Камінь на площі Неустроєва.
|
Анотаційна стела
на площі Неустроєва. |
Меморіальна дошка
у Севастополі. |
Поштовий конверт.
|
Поштова марка.
|
- ↑ а б Неустроев Степан Андреевич / Герои Колымы. (рос.)
- ↑ Севастополь. Историко-литературный справочник, 2008, с. 368.
- ↑ Севастополь. Историко-литературный справочник, 2008, с. 368—369.
- ↑ Неустроев Степан Андреевич / Память народа. (рос.)
- ↑ В Севастополе открыли бюст Неустроеву / Безформата. 13 серпня 2022. (рос.)
- Золотые Звёзды свердловчан. 2-е изд., испр. и доп. Свердловск, 1970 (рос.);
- Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1988. — Т. 2 (рос.);
- А. М. Чикин. Неустроев Степан Андреевич // Севастополь. Историко-литературный справочник. — Севастополь : «Вебер», 2008. — С. 368—369. — ISBN 978-966-335-102-5. (рос.)
- Народились 12 серпня
- Народились 1922
- Уродженці Свердловської області
- Померли 26 лютого
- Померли 1998
- Померли в Севастополі
- Поховані в Севастополі
- Герої Радянського Союзу
- Кавалери ордена Леніна
- Кавалери ордена Олександра Невського
- Кавалери ордена Вітчизняної війни
- Кавалери ордена Вітчизняної війни I ступеня
- Кавалери ордена Вітчизняної війни II ступеня
- Кавалери ордена Червоної Зірки
- Нагороджені медаллю «За відвагу»
- Нагороджені медаллю «50 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «За оборону Києва»
- Нагороджені медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «Двадцять років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «Тридцять років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «Сорок років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «За взяття Кенігсберга»
- Нагороджені медаллю «За взяття Берліна»
- Нагороджені медаллю «За визволення Варшави»
- Нагороджені медаллю «Ветеран праці»
- Нагороджені медаллю «30 років Радянській Армії та Флоту»
- Нагороджені медаллю «40 років Збройних Сил СРСР»
- Нагороджені медаллю «50 років Збройних Сил СРСР»
- Нагороджені медаллю «60 років Збройних Сил СРСР»
- Нагороджені медаллю «70 років Збройних Сил СРСР»
- Нагороджені медаллю «За бездоганну службу» (СРСР)
- Нагороджені медаллю «За бездоганну службу» 2 ступеня
- Нагороджені медаллю «За бездоганну службу» 3 ступеня
- Радянські офіцери Другої світової війни
- Учасники Прибалтійської операції (1944)
- Учасники Вісло-Одерської операції
- Учасники Східно-Померанської операції
- Учасники Берлінської операції
- Учасники Параду Перемоги
- Герої Радянського Союзу — росіяни
- Полковники (СРСР)
- Персоналії:Єкатеринбург
- Персоналії:Краснодар
- Персоналії:Севастополь
- Мемуаристи СРСР
- Поховані на кладовищі Кальфі