Нижні Головлі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Нижні Головлі
Holovli nyzhni gerb.png Holovli nyzhni prapor.png
Герб Прапор
Центральна вулиця
Центральна вулиця
Країна Україна Україна
Область Хмельницька область
Район Славутський
Рада Головлівська сільська рада
Код КОАТУУ 6823982102
Облікова картка Облікова картка 
Основні дані
Засноване 1944
Населення 170
Площа 0,84 км²
Густота населення 202,38 осіб/км²
Поштовий індекс 30060
Телефонний код +380 3842
Географічні дані
Географічні координати 50°24′49″ пн. ш. 26°48′09″ сх. д. / 50.41361° пн. ш. 26.80250° сх. д. / 50.41361; 26.80250Координати: 50°24′49″ пн. ш. 26°48′09″ сх. д. / 50.41361° пн. ш. 26.80250° сх. д. / 50.41361; 26.80250
Середня висота
над рівнем моря
243 м
Місцева влада
Адреса ради 30060, Хмельницька обл., Славутський р-н, с. Головлі , тел. 52-5-42
Карта
Нижні Головлі. Карта розташування: Україна
Нижні Головлі
Нижні Головлі
Нижні Головлі. Карта розташування: Хмельницька область
Нижні Головлі
Нижні Головлі
Мапа

CMNS: Нижні Головлі у Вікісховищі

Нижні Головлі́, Чеські Головлі, Чехи — село в Україні, у Славутському районі Хмельницької області. Населення становить 170 осіб. Орган місцевого самоврядування — Головлівська сільська рада (село Головлі).

Історія[ред. | ред. код]

Докладніше: Чехи в Україні

Село Нижні Головлі (Чеські Головлі) виникло наприкінці XIX сторіччя, після скасування 1861 року кріпаччини у Російській імперії. Місцеві поміщики, шукаючи вигідних покупців на свої землі, почали продавати їх вихідцям з Австро-Угорщини — чехам, словакам, німцям-австрійцям. Ці землі викупили чехи та заснували село (колонію).

Царський уряд надав переселенцям з Чехії значні пільги, головними з яких були право на звільнення протягом 20-ти років від усіх повинностей, у тому числі й від військової служби на 5 років. На ці ж роки припадає ріст безземелля та безробіття селян у Чехії, посилення гніту німецько-австрійської бюрократії. Велику увагу серед охочих виїхати за межі Австро-Угорщини привертала Волинь, де земля була майже в десять разів дешевшою при високій родючості. Чехи на той час домоглися високого рівня агротехніки і культури землеробства, були досвідченими землеробами. Крім землеробства, переселенці займалися пивоварінням й іншими промислами, були добрими будівельниками. Чехи користувалися культурною автономією, яка сприяла підтримці зв'язків з вітчизною, допомагала зберегти мову і традиції.[1]

На Волинь масова еміграція починається в 1870-х рр., станом на 1897 р. тут поживало 27 670 чол., що становило 55% усіх чехів, які оселилися в Російській імперії. За переписом 1911 р., налічувалось бл. 130 чеських колоній та 65 тисяч чеських поселенців. Переселяючись на Волинь, чехи розташовувалися цілими селами, не запозичили в німців хуторної системи.[2]

Чехам не лише було надано право засновувати найнижчі одиниці самоврядування — «волості», а й дозволялася свобода віросповідання. Серед переселенців було 65% католиків, решту становили реформовані євангелісти, прихильники інших конфесій. Пізніше під тиском русифікації більшість перейшло у православну віру.

З перших років переселення емігранти дбали про освіту для молодого покоління. З Чехії виписувалася література з культури землеробства та багато белетристичних видань, які зосталися у спадок радянським чеським школам і здебільшого були вилучені з обігу органами політичного нагляду. Чехи почали впроваджувати свої способи хліборобства та вирощування нових культур. Успішно провадили торгівлю і різного роду ремісниче виробництво. Усе це суперечило українській селянській традиції і спершу не могло не викликати непорозуміння, навіть протидію корінного населення, але, переконавшись у певних перевагах способу господарювання емігрантів, поступово з'явились і спроби його наслідування.

Поле де вирощували хміль

Після того, як чехи добре виробили землю на своїй новій батьківщині (через 4-5 років), вони привозять цибухи хмелю, який став потім символом волинських чехів і головним джерелом їхніх прибутків як у дореволюційний час, так і в період НЕПу.

Варто відзначити, що чехи в колонії жили за власними національними обрядами, додержуючись звичаїв свого народу. Чехи святкували усі національні та православні свята.

Після жовтневого перевороту 1917 року життя чехів в Україні докорінно змінилось.

У 1925 р. була організована чеська рада з центром у Дідовій Горі, до якої також увійшло село Мощанівка[3]. Діловодство та службове листування в здійснювалося чеською мовою.

Залишки господарських будівель чехів

Після переходу до політики колективізації, і протягом 30-х рр. чехи, які здебільшого були заможними, або «середняками», зазнавали всякого роду репресій та утисків, у колгоспи чехи йшли неохоче.

Надгробник на чеському кладовищі

Громадське життя зосереджується в першу чергу в колгоспі, (українці в кожному селі мають свій колгосп). Водночас продовжувалися розкуркулення та насильницька колективізація (економічні репресії під політичними гаслами). Остаточно підрубав життєвий устрій селян-одноосібників голодомор 1932–1933 рр. До 1933 р. переважну більшість селян було колективізовано.

Так в листопаді 1933 р. комісія констатувала:

…під час організації колгоспу в ньому зовсім не було комуністів, а переважали «чужі елементи», які нібито свідомо підривали його роботу. В результаті керівників колгоспу – чехів – було усунуто та вислано до Казахстану....[2]

В 1939 р. остаточно було ліквідоване національне районування, усі чеські ради реорганізовано у звичайні.

У 1947 році за домовленістю Радянського Союзу та Чехословаччини про переселення, чехів примусово вивезли на «історичну батьківщину»[4][5]. Залишились декілька родин, які мали змішані шлюби. У порожні хати чехів почали з'їжджатися сім'ї, у яких були проблеми з житлом.

У селі досі існує старе чеське кладовище,[6] таке ж — у Дідовій Горі.

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 235 осіб, з яких 108 чоловіків та 127 жінок[7].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 169 осіб[8].

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[9]:

Мова Відсоток
українська 95,29 %
російська 2,94 %
інші 1,77 %

Символіка[ред. | ред. код]

Затверджена 15 липня 2016р. рiшенням сесії сільської ради. Автор - В.М.Напиткін.

Герб[ред. | ред. код]

У зеленому полі чотири золотих шишки хмелю, 1, 2 і 1. У червоній главі золота корона. Щит вписаний у декоративний картуш і увінчаний золотою сільською короною. Унизу картуша напис "НИЖНІ ГОЛОВЛІ". Корона символізує Нижні Головлі як колишнє чеське поселення; шишки хмелю – основний вид сільськогосподарської діяльності, яким в давнину займалися чеські переселенці.

Прапор[ред. | ред. код]

Квадратне полотнище розділене горизонтально на червону і зелену смуги у співвідношенні 1:2. На верхній смузі жовта корона, на нижній – чотири жовтих шишки хмелю, 1, 2 і 1.

Пам'ятники[ред. | ред. код]

  • Біля будівлі сільського клубу погруддя Леніну (повалене невідомими активістами 20 листопада 2014 року).

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Олександр Романчук, Софія Медлярська «З історії чеської колонії Ядвоніно Острозького повіту»
  2. а б С. А. Шульга «Порівняльний аналіз становища чеської національної меншини в радянській Україні та Польщі в 20-30-ті pp. XX ст.». Архів оригіналу за 10 жовтня 2014. Процитовано 27 грудня 2011. 
  3. Нестеренко В. Етнонаціональний розвиток Славутчини в 20 — 30-ті роки ХХ ст. матеріал газети МИСЛЕНЕ ДРЕВО Ми робимо Україну — українською!
  4. Зближення країн Центральної Європи на зламі другого тисячоліття
  5. Оптанти: вигнанці зі Словаччини
  6. wikimapia
  7. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Хмельницька область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. 
  8. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Хмельницька область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. 
  9. Розподіл населення за рідною мовою, Хмельницька область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. 

Посилання[ред. | ред. код]