Нижні Головлі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Нижні Головлі
Holovli nyzhni gerb.png Holovli nyzhni prapor.png
Герб Прапор
Центральна вулиця
Центральна вулиця
Країна Україна Україна
Область Хмельницька область
Район/міськрада Славутський
Рада/громада Головлівська сільська рада
Код КОАТУУ 6823982102
Облікова картка Облікова картка 
Основні дані
Засноване 1944
Населення 170
Площа 0,84 км²
Густота населення 202,38 осіб/км²
Поштовий індекс 30060
Телефонний код +380 3842
Географічні дані
Географічні координати 50°24′49″ пн. ш. 26°48′09″ сх. д. / 50.41361° пн. ш. 26.80250° сх. д. / 50.41361; 26.80250Координати: 50°24′49″ пн. ш. 26°48′09″ сх. д. / 50.41361° пн. ш. 26.80250° сх. д. / 50.41361; 26.80250
Середня висота
над рівнем моря
243 м
Місцева влада
Адреса ради 30060, Хмельницька обл., Славутський р-н, с. Головлі , тел. 52-5-42
Карта
Нижні Головлі. Карта розташування: Україна
Нижні Головлі
Нижні Головлі
Нижні Головлі. Карта розташування: Хмельницька область
Нижні Головлі
Нижні Головлі
Мапа

Нижні Головлі у Вікісховищі?

Нижні Головлі́, Чеські Головлі, Чехи — село в Україні, у Славутському районі Хмельницької області. Населення становить 170 осіб. Орган місцевого самоврядування — Головлівська сільська рада (село Головлі).

Історія[ред. | ред. код]

Докладніше: Чехи в Україні

Село Нижні Головлі (Чеські Головлі) виникло наприкінці XIX сторіччя, після скасування 1861 року кріпаччини у Російській імперії. Місцеві поміщики, шукаючи вигідних покупців на свої землі, почали продавати їх вихідцям з Австро-Угорщини — чехам, словакам, німцям-австрійцям. Ці землі викупили чехи та заснували село (колонію).

Царський уряд надав переселенцям з Чехії значні пільги, головними з яких були право на звільнення протягом 20-ти років від усіх повинностей, у тому числі й від військової служби на 5 років. На ці ж роки припадає ріст безземелля та безробіття селян у Чехії, посилення гніту німецько-австрійської бюрократії. Велику увагу серед охочих виїхати за межі Австро-Угорщини привертала Волинь, де земля була майже в десять разів дешевшою при високій родючості. Чехи на той час домоглися високого рівня агротехніки і культури землеробства, були досвідченими землеробами. Крім землеробства, переселенці займалися пивоварінням й іншими промислами, були добрими будівельниками. Чехи користувалися культурною автономією, яка сприяла підтримці зв'язків з вітчизною, допомагала зберегти мову і традиції.[1]

На Волинь масова еміграція починається в 1870-х рр., станом на 1897 р. тут поживало 27 670 чол., що становило 55% усіх чехів, які оселилися в Російській імперії. За переписом 1911 р., налічувалось бл. 130 чеських колоній та 65 тисяч чеських поселенців. Переселяючись на Волинь, чехи розташовувалися цілими селами, не запозичили в німців хуторної системи.[2]

Чехам не лише було надано право засновувати найнижчі одиниці самоврядування — «волості», а й дозволялася свобода віросповідання. Серед переселенців було 65% католиків, решту становили реформовані євангелісти, прихильники інших конфесій. Пізніше під тиском русифікації більшість перейшло у православну віру.

З перших років переселення емігранти дбали про освіту для молодого покоління. З Чехії виписувалася література з культури землеробства та багато белетристичних видань, які зосталися у спадок радянським чеським школам і здебільшого були вилучені з обігу органами політичного нагляду. Чехи почали впроваджувати свої способи хліборобства та вирощування нових культур. Успішно провадили торгівлю і різного роду ремісниче виробництво. Усе це суперечило українській селянській традиції і спершу не могло не викликати непорозуміння, навіть протидію корінного населення, але, переконавшись у певних перевагах способу господарювання емігрантів, поступово з'явились і спроби його наслідування.

Поле де вирощували хміль

Після того, як чехи добре виробили землю на своїй новій батьківщині (через 4-5 років), вони привозять цибухи хмелю, який став потім символом волинських чехів і головним джерелом їхніх прибутків як у дореволюційний час, так і в період НЕПу.

Варто відзначити, що чехи в колонії жили за власними національними обрядами, додержуючись звичаїв свого народу. Чехи святкували усі національні та православні свята.

Після жовтневого перевороту 1917 року життя чехів в Україні докорінно змінилось.

У 1925 р. була організована чеська рада з центром у Дідовій Горі, до якої також увійшло село Мощанівка[3]. Діловодство та службове листування в здійснювалося чеською мовою.

Залишки господарських будівель чехів

Після переходу до політики колективізації, і на протязі 30-х рр. чехи, які здебільшого були заможними, або «середняками», зазнавали всякого роду репресій та утисків, у колгоспи чехи йшли неохоче.

Надгробник на чеському кладовищі

Громадське життя зосереджується в першу чергу в колгоспі, (українці в кожному селі мають свій колгосп). Водночас продовжувалися розкуркулення та насильницька колективізація (економічні репресії під політичними гаслами). Остаточно підрубав життєвий устрій селян-одноосібників голодомор 1932–1933 рр. До 1933 р. переважну більшість селян було колективізовано.

Так в листопаді 1933 р. комісія констатувала:

…під час організації колгоспу в ньому зовсім не було комуністів, а переважали «чужі елементи», які нібито свідомо підривали його роботу. В результаті керівників колгоспу – чехів – було усунуто та вислано до Казахстану....[2]

В 1939 р. остаточно було ліквідоване національне районування, усі чеські ради реорганізовано у звичайні.

У 1947 році за домовленістю Радянського Союзу та Чехословаччини про переселення, чехів примусово вивезли на «історичну батьківщину»[4][5]. Залишились декілька родин, які мали змішані шлюби. У порожні хати чехів почали з'їжджатися сім'ї, в яких були проблеми з житлом.

У селі досі існує старе чеське кладовище,[6] таке ж — у Дідовій Горі.




Символіка[ред. | ред. код]

Затверджена 15 липня 2016р. рiшенням сесії сільської ради. Автор - В.М.Напиткін.

Герб[ред. | ред. код]

У зеленому полі чотири золотих шишки хмелю, 1, 2 і 1. У червоній главі золота корона. Щит вписаний у декоративний картуш і увінчаний золотою сільською короною. Унизу картуша напис "НИЖНІ ГОЛОВЛІ". Корона символізує Нижні Головлі як колишнє чеське поселення; шишки хмелю – основний вид сільськогосподарської діяльності, яким в давнину займалися чеські переселенці.

Прапор[ред. | ред. код]

Квадратне полотнище розділене горизонтально на червону і зелену смуги у співвідношенні 1:2. На верхній смузі жовта корона, на нижній – чотири жовтих шишки хмелю, 1, 2 і 1.

Пам'ятники[ред. | ред. код]

  • Біля будівлі сільського клубу погруддя Леніну (повалене невідомими активістами 20 листопада 2014 року).

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]