Мухарів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Мухарів
Muhariv gerb.png Muhariv prapor.png
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Хмельницька область
Район Славутський район
Громада Берездівська сільська громада
Код КОАТУУ 6823985901
Основні дані
Населення 644
Площа 2,16 км²
Густота населення 298,15 осіб/км²
Поштовий індекс 30043
Телефонний код +380 3842
Географічні дані
Географічні координати 50°32′35″ пн. ш. 27°08′50″ сх. д. / 50.54306° пн. ш. 27.14722° сх. д. / 50.54306; 27.14722Координати: 50°32′35″ пн. ш. 27°08′50″ сх. д. / 50.54306° пн. ш. 27.14722° сх. д. / 50.54306; 27.14722
Середня висота
над рівнем моря
212 м
Водойми річка Корчик
Місцева влада
Адреса ради 30043, Хмельницька обл., Славутський р-н, с.Мухарів , тел. 55-7-42
Карта
Мухарів. Карта розташування: Україна
Мухарів
Мухарів
Мухарів. Карта розташування: Хмельницька область
Мухарів
Мухарів
Мапа

CMNS: Мухарів у Вікісховищі

Му́харів — село в Україні, у Берездівській сільській територіальній громаді Славутського району Хмельницької області. Населення становить 644 осіб.

Географія[ред. | ред. код]

Село розташоване на правому березі річки Корчик.

Історія[ред. | ред. код]

В 1577 році був замковим селом корецького ключа князів Корецьких, від нього перейшов до Любомирських, потім до Нікі Щепановської.

В середині 19 століття в селі було 157 жителів, 1001 десятин селянської та 674 двірської землі. В кінці 19 століття було там 152 будинки і 914 жителів, дерев'яна церква 1763 року, церковно-приходська школа діяла з 1842 року.

За переписом 1911 року до великої земельної власності належало 527 десятин.

У 1906 році село Берездівської волості Новоград-Волинського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 40 верст, від волості 10. Дворів 153, мешканців 910[1].

У часи СРСР в селі була центральна садиба колгоспу ім. Ватутіна. Обробляється 1,4 тис. га орної землі. Виробничий напрям колгоспу — рільництво та м'ясо-молочне тваринництво. За високі показники у виробництві м'яса, молока і цукрової сировини нагороджені орденами і медалями ЗО колгоспників, у тому числі орденом Леніна — голова колгоспу Л. А. Олізарко. У 1940 році колгосп був занесений до Книги пошани Всесоюзної сільськогосподарської виставки за врожай цикорію — 153 цнт з кожного гектара.

Станом на 1970 рік в Мухареві працювала восьмирічна школа, клуб, бібліотека. Діяв фельдшерсько-акушерський пункт, була відкрита майстерня ремонту і пошиття взуття та одягу. У селах Мухареві і Улянівці під час війни діяла підпільна група, частина якої приєдналася до місцевих партизанських загонів.

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 737 осіб, з яких 318 чоловіків та 419 жінок[2].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 639 осіб[3].

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:

Мова Відсоток
українська 99,84 %
російська 0,16 %

Символіка[ред. | ред. код]

Затверджена в жовтні 2015 р. рiшенням сесії сільської ради.

Герб[ред. | ред. код]

Щит перетятий зазублено. У верхньому лазуровому полі летить срібний лелека з червоним дзьобом і лапами та чорним оперенням; нижнє золоте покрите стільниками, на яких червоний кетяг калини з двома зеленими листками. Щит вписаний у декоративний картуш і увінчаний золотою сільською короною. Унизу картуша напис «МУХАРІВ» і дата «1568».

Лелека — символ рідного дому. Золоті стільники — символ працелюбності, а також бджільництва, яки славиться село; окрім того, символ назви села, позаяк «мухи» — місцева назва бджіл. Калина — символ України. Корона означає статус населеного пункту[джерело?].

Прапор[ред. | ред. код]

Квадратне полотнище складається з двох рівновеликих горизонтальних смуг — синьої і жовтої, розділених зазублено. На верхній смузі летить білий лелека з червоним дзьобом і лапами та чорним оперенням; нижня покрита стільниками, на яких червоний кетяг калини з двома зеленими листками[джерело?].

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]