Обертович Михайло
| Михайло Обертович | |||
|---|---|---|---|
| отець Михайло | |||
| Псевдо | Модест | ||
| Народився | 30 вересня 1888 Житомир | ||
| Країна | .svg){kind=small} УНР СРСР Російська імперія | ||
| Діяльність | капелан  Російської імператорської арміїкапелан  Армії УНР | ||
| Alma mater | Волинська духовна семінарія | ||
| Титул | архімандрит | ||
| Конфесія | Московський патріархат, УАПЦ, РПЦ МП | ||
| Батько | Тимофій Обертович | ||
| Нагороди |
| ||
Михайло Тимофійович Обертович (рос. Михаил Тимофеевич Обертович; нар. 30 вересня 1888—?) — православний священик, капелан Армії УНР[1], монах і архімандрит[2].
Народився у м. Житомирі Волинської губернії Російської імперії, у родині робітників.
Завершив навчання в 1-й Житомирській чоловічій гімназії, закінчив дворічні курси богословських наук[2] у Волинській духовній семінарії[3]. У 1911 р. отримав хіротонію на Священство[2] (диякон).
2 лютого 1913 р. він отримав хіротонію на Священство (пресвітер).
Під час Першої світової війни служив полковим священиком 5-го запасного піхотного полку та ударного батальйону 71-ї піхотної дивізії. Нагороджений наперсним хрестом, орденами Святого Станіслава 3-го ступеня й 2-го ступеня.
У 1919 р. був капеланом 1-го кінного полку імені О. Осецького та 4-го пішого рекрутського Сірожупанного полку ДАУНР. Був інтернований до Польщі, але повернувся[4].
Від літа 1920 р. — капелан 21-го куреня 3-ї Залізної дивізії, а пізніше — капелан всієї 3-ї Залізної дивізії.
Наказ Головної команди військ УНР № 32 від 5 жовтня 1920 р.[5]:
На підставі висновків реєстраційної комісії на дійсну українську військову службу по військово-духовній офіції зараховуються: до складу штабу 4-ї Київської дивізії-протоієрей Микола Мариніч, до складу штабу 2-ї Волинської дивізії — протоієрей Василь Сукачів, до складу штабу 4-ї Київської запасної бригади — протоієрей Анатолій Волкович, до складу штабу Окремої кінної дивізії — протоієрей Михайло Овертович
Від 1921 р. — капелан Окремої кінної дивізії.
Михайло Обертович став резидентом[ru] СД й співпрацював з Гестапо, мав на зв'язку агентуру, яка використовувалася по лінії розробки антифашистського підпілля[6].
У 1943 р. отримав постриг й хіротонію на архимандрита з іменем Модест[2].
У СРСР служив у кафедральному соборі й Успенській церкві Житомира[2], потім — у Преображенському соборі РПЦ МП у 1944 р.[7]. Як архімандрит Модест Обертович був уповноваженим Житомирського єпархіального управління 17 червня 1944 р.[8].
Був одружений, мав одну доньку у м. Житомирі.
- ↑ Тинченко Я. Ю., Офіцерський корпус Армії УНР (1917—1921) кн. 2 // «Військові священики Армії Української Народної Республіки: Біографічні дані найвідоміших військових священиків Армії УНР»
- ↑ а б в г д Жилюк В. М., Діяльність ОУН та УПА на Житомирщині у 1941—1955 рр. [Архівовано 12 червня 2018 у Wayback Machine.] // Монографія. — Рівне: Волинські обереги, 2008. — 308 с., іл. — ISBN 978-966-416-120-3.
- ↑ (рос.)Ученики Волынской духовной Семинарии в 1905—1906 учебном году, 10.11.2012.
- ↑ Тинченко Я., Офіцерський корпус Армії УНР (1917—1921) кн. 2
- ↑ Слюсаренко П. М., «Душпастирська служба в армії Української народної республіки періоду російсько-польської війни 1920 року» // Роль науки, релігії та суспільства у формуванні моральної особистості. Матеріали ХІІІ Міжнародної науково-практичної конференції 16 травня 2003 р. — Донецьк: ІПШІ «Наука і освіта», 2003. — С.290–292.
- ↑ (рос.)Веденеев Д. В., «Атеисты в мундирах. Советские спецслужбы и религиозная сфера Украины [Архівовано 2018-06-12 у Wayback Machine.]», изд. ООО «ТД Алгоритм», Москва, 2016 г., 820 с., 43 ил. — С.36 — ISBN 978-5-906880-40-6.
- ↑ Звернення до Президента України з приводу передачі Хресто-Воздвиженського храму Російській Церкві, 10 жовтня 2011. // Свято-Михайлівський кафедральний собор м. Житомира.
- ↑ Кучерук Ігор, «Православна Житомирщина» № 9 (173), вересень 2012 р. — С.7.
- Жилюк В. М., Діяльність ОУН та УПА на Житомирщині у 1941—1955 рр. // Монографія. — Рівне: Волинські обереги, 2008. — 308 с., іл. — ISBN 978-966-416-120-3.
- Тинченко Я. Ю., Офіцерський корпус Армії УНР (1917—1921) кн. 2 // «Військові священики Армії Української Народної Республіки: Біографічні дані найвідоміших військових священиків Армії УНР».
- Забзалюк Дмитро, Душпастирська служба українських військових формацій першої половини ХХ ст. (Монографія), Львівський державний університет внутрішніх справ. Львів, 2012. — С.15, 58, 62, 67, 70. — ISBN 978-611-511-089-6.
|
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Народились 30 вересня
- Народились 1888
- Кавалери ордена Святого Станіслава 3 ступеня
- Кавалери ордена Святого Станіслава 2 ступеня
- Уродженці Житомира
- Випускники Першої житомирської гімназії
- Випускники Волинської православної богословської академії
- Українські православні священики
- Капелани армії УНР
- Капелани XX століття
- Архімандрити