Оболонський кратер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Оболонський кратер
49°35′ пн. ш. 32°55′ сх. д. / 49.583° пн. ш. 32.917° сх. д. / 49.583; 32.917Координати: 49°35′ пн. ш. 32°55′ сх. д. / 49.583° пн. ш. 32.917° сх. д. / 49.583; 32.917
КраїнаУкраїна Україна
РегіонПолтавська область
Типастроблема
Найбільша глибина800[1] м
У базах даних
EID
Оболонський кратер (Україна)
Оболонський кратер
Оболонський кратер
Оболонський кратер (Полтавська область)
Оболонський кратер
Оболонський кратер

Оболонський кратер — метеоритний кратер діаметром 17 км в районі села Оболонь (Семенівський район Полтавської області)[2][3].

Під час бурових робіт на місці кратера виявлено гірські породи, що були розплавлені енергією удару, а також утворені внаслідок удару мінерали. Високий вміст хлору в розплавлених гірських породах вказує на те, що під час удару в цій місцевості існувало неглибоке море[4]. За оцінками, вік кратера становить близько 169 ± 7 мільйонів років (середній юрський період)[5].

Історія вивчення[ред. | ред. код]

Структуру було ідентифіковано за гравітаційною аномалією, яку виявила Шерешевська (рос. С.Я. Шерешевская). Подібність до Бовтиської аномалії стала підставою для припущення про імпактне походження структури. У межах аномалії було закладено дві глибокі свердловини, вивчення кернів яких підтвердило припущення про метеоритний генезис. За стратиграфічними ознаками кратер лежить у байоському ярусі[1].

Гіпотеза про серію метеоритних ударів[ред. | ред. код]

Оболонський кратер може бути одним з метеоритних ударних кратерів, які утворились внаслідок падіння групи метеоритів, під час якого також утворились кратер Манікуаган у північному Квебеку, кратер Рошшуар (Rochechouart) у Франції, кратер Сент-Мартін у Манітобі та кратер Ред Вінг[en] (Red Wing) у Північній Дакоті[6]. На думку одного з дослідників, імовірність того, що розташовані таким чином один відносно одного кратери могли утворитись внаслідок непов'язаних між собою окремих подій, практично дорівнює нулю[7].

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. а б Гуров, Е. П. Изучение импактного кратерообразования в Институте геологических наук НАН Украины // [Геологічний журнал Геологічний журнал]. — 2018. — Вып. 64. — № 3. — С. 84-99. — ISSN 1025–6814. — DOI:10.30836/igs.1025-6814.2018.3.142276. Архівовано з джерела 10 серпня 2019. Процитовано 14 серпня 2019.
  2. В. Л. Масайтис; А. Н. Данилин, Г. М. Карпов, А. И. Райхлин (1976). Карловская, Оболонская и Ротмистровская астроблемы в европейской части СССР. Доклады академии наук СССР (Russian) . 230: 174—177. Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 15 листопада 2012.(рос.)
  3. А. А. Вальтер; Е. П. Гуров, В. А. Рябенко (1977). Оболонский метеоритный кратер на северо-восточном склоне Украинского щита. Доклады академии наук СССР (Russian) . 232: 170—173. Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 15 листопада 2012.(рос.)
  4. Gurov E.P., Gurova E.P. Impact melt composition of the Obolon crater: chlorine as a possible indicator of the submarine crater formation : [англ.] // Meteoritics : Abstract. — 1995. — Vol. 30 (September). — С. 515. — Bibcode1995Metic..30R.515G.
  5. Obolon'. Earth Impact Database. Архів оригіналу за 11 серпня 2019. Процитовано 14 серпня 2019.(англ.) Obolon'. passc.net (англ.). Архів оригіналу за 4 січня 2012. Процитовано 31 березня 2012.
  6. Spray, J.G., Kelley, S.P. and Rowley, D.B. (1998). Evidence for a late Triassic multiple impact event on Earth. Nature (Abstract). 392: 171—173. Архів оригіналу за 29 вересня 2007. Процитовано 12 вересня 2007.
  7. Steele, Diana (19 March 1998). Crater chain points to impact of fragmented comet. University of Chicago Chronicle. Архів оригіналу за 17 січня 2016. Процитовано 3 червня 2012.

Посилання[ред. | ред. код]

  • А. А. Вальтер (September 18-23, 2011). Геологическая одновозрастность и возможная синхронность образования Оболонской (Украина) и Пучеж-Катунской (Россия) астроблем. BOOK OF SELECTED PAPERS and ABSTRACTS: Comets Asteroids Meteors Meteorites Craters (PDF). VINNYTSIA. с. 28—29. Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 11 січня 2013.(рос.)