Іллінецький кратер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Українська марка, присвячена Іллінецькій астроблемі

Координати: 49°07′ пн. ш. 29°06′ сх. д. / 49.117° пн. ш. 29.100° сх. д. / 49.117; 29.100

Ілліне́цький кра́тер — одна з найстаріших астроблем Землі, віком близько 400 млн років, розташована поблизу містечка Іллінці на Поділлі (40 км на південний схід від м. Вінниці, у межиріччі Соб — Сібок).

Історія[ред.ред. код]

Наслідком зіткнення 400 млн років тому космічного тіла (за оцінками з масою близько 40 млн тонн і діаметром 230—300 м) з твердими породами українського кристалічного щита було утворення метеоритно-вибухового кратера з первісним діаметром близько 7 км, і глибиною до 600—800 м. Середній діаметр плаща зювітів становить 4,8 км, діаметр зовнішнього кола, що відображає поширення аутигенних брекчій, ~ 6,1 км[1]. Це місце на Поділлі несе на собі відбиток події планетарного масштабу — зіткнення нашої планети з кометою чи астероїдом.

У результаті всебічних досліджень було доведено, що Іллінецький кратер має космічне походження. В імпактитах Іллінецького кратера виявлено підвищений, порівняно з земним, вміст нікелю, іридію, кобальту в співвідношеннях, характерних для порід, забруднених метеоритною речовиною. Це й дало змогу однозначно й остаточно ідентифікувати цю геологічну структуру як метеоритний кратер.

Останнім часом у Вінниці регулярно відбуваються міжнародні конференції «КАММАК — Комети, астероїди, метеори, метеорити, астроблеми, кратери», присвячені проблемам взаємодії малих тіл Сонячної системи з планетами й утворенню ударно-вибухових геоструктур (1999, 2002, 2005, 2008, 2011 рр.)[2]. Вінницю обрано місцем для конференцій зокрема тому, що поблизу розташована найдавніша в Україні Іллінецька астроблема[3].

1851 року професор К. Феофілактов у місці розташування астроблеми шукав поклади горючих корисних копалин. У долині річки Собик він вивчав кристалічні породи, які оголилися в крутих схилах обабіч річкової долини. Його здивувала незвичайна форма мінералів: ніби приплюснуті під дією величезного тиску. А за кілометр далі, на поверхню виходила дуже крихка порода, найвірогідніше, від впливу високої температури. Пізніше, наприкінці століття, її визначили як вулканічний туф, що утворився в далекому минулому внаслідок виверження магми, хоча існування в зоні суцільного кристалічного щита вулкана, хай і давно погаслого, було, щонайменше, дивним[4].

1898 року кратер детально вивчив і описав В. Є. Тарасенко і лише 1973 року вчені А. А. Вальтер та В. А. Рябенко довели його метеоритне походження[5][6].

Метеорит, який уже від тертя об атмосферу розігрівся до температури плавлення, після удару об землю, вибухнув. Вивільнену при цьому енергію, як стверджується у деяких публікаціях, можна порівняти з вибухом 120-мегатонної бомби.[7] Температура сягала 4-5 тисяч градусів[4].

Початковий розмір метеорита був істотно менший, ніж розмір астроблеми, адже кратер утворився внаслідок зіткнення космічного тіла з нашою планетою, що можна порівняти із вибухом бомби. Приїхавши до астроблеми, ви не знайдете жодного цілісного валуна — камені можна «лупати руками». Завдяки високій температурі, граніт, що був тут, змінив свої фізичні характеристики: став дуже крихким, змінив густину, колір і став схожим на пісковик.

1975 року було відкрито так звані імпактні алмази, що утворилися на основі графіту порід мішені (алмаз-лонсдейлітові параморфози по графіту) — друге у світі (після Попігайського кратера) відкриття алмазів в корінних породах[6].

«Засекретили це місце після того, як дослідники тут виявили шматочки алмазів», — каже директор Липовецького районного архіву Олександр Роговий. Мисливці за здобиччю мали надію видобути з кратера коштовні камені, але вони зберігаються тут в кількостях дуже малих для промислового видобутку, хоча деякі цінні знахідки дійсно були: за словами директора архіву, тут знайшли найбільший у світі агат. Його розміри — 14,5×25×32 сантиметри. Нині він перебуває в одному з музеїв природознавства Берліна. Яким чином туди його доставили, інформації Олександр Роговий не знайшов ніде[8][неавторитетне джерело].

Жителі навколишніх сіл ніколи навіть не замислювались про коштовні камені в кратері: вони використовували його для фундаментування та спорудження будинків, робили з нього жорна, туристи брали камінь як сувенір. Знайдений в районі астроблеми ріг північного оленя свідчить про наявність поселень в цих місцях, які були важливими торговими пунктами[1].

Галерея[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  1. а б (рос.) Вальтер А. А., Писанский А. И. Ильинецкая астроблема-важный геологический и археологический памятник Украины // 3 Comets Asteroiids Meteors Meteoriites Astrobllemes Craters. Memorial international conference CAMMAC 2011. Book of selected papers AND abstracts. — Vinnytsia, 2011. с. 26.
  2. Comets Asteroids Meteors Meteorites Astroblemes Craters — CAMMAC
  3. Іллінецька астроблема (зоряна рана) на сайті «Сім чудес України»
  4. а б Віктор Мельник. Останній прихисток космічного блукальця. Україна Молода. Архів оригіналу за 2013-07-06. 
  5. Вальтер А. А., Рябенко В. А. (1973). Петрографические признаки ударно-метеоритного происхождения Ильинецкой структуры (Винницкая область). Геол. журнал 6. с. 142—146. (рос.)
  6. а б Валерій Криводубський. «Іллінецька астроблема — найдавніша на українському щиті». Презентація
  7. «Алмази від… космічного прибульця» // «Урядовий кур'єр», 26 січня 2011
  8. Иллинецкий метеорит (рос.)

Джерела[ред.ред. код]



Геологія Це незавершена стаття з геології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.