Олеша (Монастириський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Олеша
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Монастириський район
Рада/громада Олешівська сільська рада
Код КОАТУУ 6124287201
Облікова картка Олеша 
Основні дані
Засноване 1448
Населення 363
Територія 1.432 км²
Густота населення 253.49 осіб/км²
Поштовий індекс 48323
Телефонний код +380 3555
Географічні дані
Географічні координати 49°07′42″ пн. ш. 25°15′40″ сх. д. / 49.12833° пн. ш. 25.26111° сх. д. / 49.12833; 25.26111Координати: 49°07′42″ пн. ш. 25°15′40″ сх. д. / 49.12833° пн. ш. 25.26111° сх. д. / 49.12833; 25.26111
Відстань до
районного центру
11 км
Найближча залізнична станція Бучач
Відстань до
залізничної станції
17 км
Місцева влада
Адреса ради 48323, с. Олеша
Карта
Олеша. Карта розташування: Україна
Олеша
Олеша
Олеша. Карта розташування: Тернопільська область
Олеша
Олеша

Оле́ша — село Монастириського району Тернопільської області. Розташоване на сході району. Центр сільради, якій підпорядковане село Савелівка. До 1951 поблизу Олеші був хутір Захарівка, виключений із облікових даних у зв'язку з переселенням жителів.

Населення — 363 особи (2001).

Історія[ред. | ред. код]

Олеша на мапі фон Міґа, XVIII ст.

Поблизу Олеші виявлено археологічні пам'ятки давньоруської культури.

Згадується село 7 травня 1438 року в книгах галицького суду[1].

Перша писемна згадка — 1448.

У податковому реєстрі 1515 року в селі Holyesze документується піп (отже, уже тоді була церква) і 4 ланb (близько 100 га) оброблюваної землі та ще 2 лани тимчасово вільної[2].

Діяли «Просвіта» й інші українські товариства.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

  • церква св. Архістратига Михаїла (1800, мурована, відбудована 1926),
  • «фігура» Божої Матері.

Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1985), насипана символічна могила УСС (1991).

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Працюють ЗОШ 1-2 ступ., клуб, бібліотека, ФАП, ПАП «Нива».

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.49, № 435 (лат.)
  2. Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 171 – Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. - 252 s.

Література[ред. | ред. код]