Очеретянка садова
| Очеретянка садова | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Горобцеподібні (Passeriformes) |
| Родина: | Очеретянкові (Acrocephalidae) |
| Рід: | Очеретянка (Acrocephalus) |
| Вид: | Очеретянка садова (A. dumetorum)
|
| Біноміальна назва | |
| Acrocephalus dumetorum Blyth, 1849
| |
Очеретя́нка садо́ва[1] (Acrocephalus dumetorum) — вид птахів родини очеретянкових. Ареал охоплює переважно Азію, а також північну Європу. В Україні — рідкісний гніздовий перелітний птах на північному сході країни, гніздовий ареал якого поступово поширюється на захід. Монотиповий вид.
Невеликий птах, трохи менший за горобця. Маса тіла 10—12 г, довжина тіла близько 12 см. Статевий диморфізм не виражений. Оперення верху буре, з оливковим відтінком; перед оком вузька світла смужка; низ бурувато-білий; махові і стернові пера бурі; дзьоб бурий, біля основи нижньої щелепи жовтуватий; ноги бурі. Райдужка коричнева.
Від чагарникової та ставкової очеретянок відрізняється оливковим відтінком верху, але найдостовірніше — лише піснею[2].
Пісня голосна, різноманітна, мелодійніша, ніж в інших очеретянок, складається з набору трелей, свисту, вигуків, що видаються в мінливому порядку. У пісні багато запозичених елементів. Співає у різний час доби, але найбільш активно — на світанку та у присмерках, а також у світлі ночі. Поклик — тихе «чек».
Ареал доволі широкий та охоплює переважно Азію, а також північну Європу. Гніздиться у південній Швеції, від Балтійського моря на схід до басейну Чони, басейну Чари, басейну верхньої Лени, Східного Саяну, озера Убсу-Нур, південно-східного Алтаю, Саура, Тарбагатая, Джунгарського Алатау. В області Тянь-Шаню і Алтайської системи східні межі поширення збігаються з кордоном колишнього СРСР. На північ до південної Фінляндії, Онезького півострова, району Архангельська, в басейнах Вичегди і Печори до 62-ї паралелі, в Західному Сибіру до 62-ї паралелі, в басейні Єнісею і в Середньому Сибіру до 64-ї паралелі. На південь до Калінінградської області, північної Білорусі, областей Російської Федерації Смоленської, Воронезької, Тамбовської, Саратовської. Далі на схід від Каспійського моря на південь до Копетдагу, Хорасанських гір, Паропамізу[3].
В Україні гніздиться подекуди на півночі Харківщини; зальоти мали місце на решті території північного сходу країни[2]. З 2022 р. співаючих самців і гнізда починають фіксуватись і на заході України[4].
Зимує в Індії, на Цейлоні і в Бірмі.
Чисельність в Європі оцінена у 2—5 млн пар, більша частина з яких гніздиться на території Росії; в Україні — лише 10—50 пар[5]. На території Європи гніздиться близько 20 % світової популяції виду, яка за приблизними оцінками оцінена у 21,8—47,8 млн дорослих особин. Чисельність виду зростає[6].
Більше за інших очеретянок тяжіє до лісових насаджень. Населяє різноманітні біотопи. У зонах тайги і широколистяних лісах гніздиться в чагарниках і луках вдовж берегів річок, струмків, озер, на окраїнах боліт, зрідка — в заростях очерету; в надзаплавних лісах та дібровах; у лісових балках і ярах, порослих чагарниками, кропивою та різнотрав'ям; на заростаючих вирубках серед хвойних і листяних лісів; у заростях малини на узліссях вологих ялинових лісів; в окремих кущах і навіть купах лісових буреломів серед світлих борів. У лісостепу трапляється в березових лісочках, зокрема на абсолютно сухих ділянках серед них. У зоні відкритих сухих ландшафтів — на невеликих, порослим очеретом, але з наявним плесом, озерах, на берегах річок, обрамлених кущами або очеретом; у верболозах і вільшняках біля річок і струмків, у заростях тамарикса в сухих руслах річок та чагарниках на схилах пагорбів. У гірських районах займає зарості шипшини та дикої вишні на схилах пагорбів і долин. Може гніздитись також у культурному ландшафті — населяє занедбані сади, парки, гаї та забур'янені городи, особливо розташовані на берегах річок і ставків; у садових канавах, порослих ожиною, очеретом і високотрав'ям.
Гніздиться окремими парами. Гніздо влаштовує на різній відстані від води, іноді на значній — у заростях кропиви, малини, в занедбаних і порослих травою ягідних кущах, серед кущів жасмину, у верболозах, жимолості, в гущавині черемхи, хмелю, в заростях кінського щавлю, шипшини, дикої вишні та ожини. Найважливішим при виборі місця для гнізда є поєднання густої рослинності й великої кількості світла на її околицях.
Гніздо кріпиться верхнім краєм до 3—5 стеблин рослин, зазвичай на висоті не більше 1 м. Гніздо має форму глибокого кошика або чашечки, гладкої зовні та зсередини. Воно акуратно сплетене з сухих стебел злаків, скріплених вузьким листям трав'янистих рослин, луб'яними волокнами кропиви, а також з рослинного пуху і кропиви. Внутрішній шар складається з більш тонких стебел, листя і китиць злаків. Таким самим матеріалом вистилається і оток, в якому інколи буває шерсть.
Кладка складається з 3—6 (найчастіше 4—5) яєць. Їх забарвлення подібне до очеретянки чагарникової, хоча основний фон шкаралупи більш вохристий, а плями — сірувато-бурі. Середній розмір яєць в Європі 17,94—13,72 мм. Відкладання яєць відбувається переважно наприкінці травня — на початку червня. Насиджують самка і самець протягом 12—15 діб. Пташенят вигодовують обоє батьків 11—13 днів. Протягом року один виводок.[7]
Живиться різноманітними комахами, може споживати також ягоди.
Очеретянка садова перебуває під охороною Бернської конвенції (Додаток II) та Боннської конвенції (Додаток II)[6].
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ а б Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України (польовий визначник). — К., 2002. — ISBN 966-7710-22-X.
- ↑ Степанян Л. С. Конспект орнитологической фауны СССР. — М. : Наука, 1990. — ISBN 5-02-005300-7.
- ↑ Blyth's Reed Warbler (Acrocephalus dumetorum) is a new species for West Ukraine (англ.). doi:10.5281/zenodo.10777209. Процитовано 4 березня 2024.
- ↑ BirdLife International. Birds in Europe: population estimates, trends and conservation status. — Cambridge, UK: BirdLife International, 2004. — 374 pp. (BirdLife Conservation Series No. 12).(англ.)
- ↑ а б BirdLife International. 2016. Acrocephalus dumetorum. The IUCN Red List of Threatened Species 2016: e.T22714736A87575415. http://dx.doi.org/10.2305/IUCN.UK.2016-3.RLTS.T22714736A87575415.en. Downloaded on 23 February 2017.(англ.)
- ↑ Птицы Белоруссии: Справочник-определитель гнезд и яиц / М.Е. Никифоров, Б.В. Яминский, Л.П. Шкляров. — Минск : Выш. шк, 1989. — ISBN 5-339-00209-8.
