П'єтро Верховод

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
П’єтро Верховод
Pietro vierchowod.jpg
П’єтро Верховод в футболці «Фіорентини»
Особові дані
Повне ім'я П’єтро Верховод
(італ. Pietro Vierchowod)
Народження 6 квітня 1959(1959-04-06) (59 років)
  Кальчінате, Ломбардія, Італія
Зріст 179 см
Вага 76 кг
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Позиція захисник
Інформація про клуб
Поточний клуб Завершив кар’єру
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
19731976 Італія «Романезе» ? (?)
19761981 Італія «Комо» 115 (6)
19811982 Італія «Фіорентина» 28 (2)
19821983 Італія «Рома» 30 (0)
19831995 Італія «Сампдорія» 358 (25)
19951996 Італія «Ювентус» 30 (0)
19961997 Італія «Мілан» 16 (1)
19972000 Італія «П’яченца» 79 (6)
Національна збірна
19811993 Італія Італія 45 (2)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
20012002 Італія «Катанія»
2002 Італія «Фіорентина»
2005 Італія «Трієстина»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

П’єтро Верховод (італ. Pietro Vierchowod, іноді Петро Верховод, нар. 6 квітня 1959, Кальчінате, Ломбардія, Італія) — колишній італійський футболіст (захисник) і футбольний тренер.

П’єтро Верховод — син колишнього радянського військовополоненого. Його батько, українець Іван Лук’янович Верховод, під час Другої Світової війни потрапив у полон, втік з фашистського концтабору на півночі Італії і воював в партизанському загоні італійського Опору. Після війни він не став повертатися до СРСР і оселився у Ломбардії.

Клубна кар’єра[ред. | ред. код]

Верховод почав грати у футбол в 1973 році в клубі «Романезе», який виступав у аматорському дивізіоні чемпіонату Італії (Серії D). В 1976 році він почав кар’єру професіонального гравця в клубі «Комо». Два сезони «Комо» грав у Серії В, в 1978 опустився до Серії C1, в наступному сезоні повернувся до Серії В і відразу посів в ній перше місце, діставшись до вищого дивізіону італійського чемпіонату — Серії A. Після першого сезону «Комо» в Серії А (1980/81) Верховод привернув увагу селекціонерів провідних клубів країни і в 1981 році підписав контракт з «Фіорентиною».

За «Фіорентину» Верховод відіграв лише один сезон, в якому став віце-чемпіоном країни; в 1982 році він перейшов до «Роми», з якою вперше став чемпіоном Італії. В 1983 Верховода придбала генуезька «Сампдорія», за яку він грав протягом наступних дванадцяти років. Цей період був одним з найуспішніших в історії клубу; у складі «Сампдорії» Верховод виграв своє друге скудетто в 1991 році, чотири рази здобував Кубок Італії, по одному разу — Суперкубок Італії і Кубок володарів Кубків, а також в 1992 році грав у фіналі Кубка чемпіонів, який «Сампдорія» програла іспанській «Барселоні». Захисна лінія генуезців, очолювана Верховодом, стримувала натиск «Барселони» протягом 120 хвилин матчу, і лише у кінці додаткового часу пропустила дальній удар голландця Рональда Кумана.

В 1995 році Верховода, якому вже сповнилося 36 років, несподівано запросив до себе чемпіон країни «Ювентус». Незважаючи на поважний для футболіста вік Верховод відразу здобув місце в основному складі команди, і в 1996 році, нарешті виборов Кубок європейських чемпіонів: за результатом серії післяматчевих пенальті «Ювентус» подолав амстердамський «Аякс».

В наступному сезоні 1995/96 Верховоду довелося зіграти за ще один італійський суперклуб — «Мілан», який, проте, переживав тоді не найкращі свої часи і закінчив сезон лише на 11-му місці.

В 1996 році Верховод перейшов до «П’яченци», за яку відіграв ще три сезони. Кар’єру гравця він завершив майже в 40-річному віці; за своє спортивне довголіття він був прозваний пресою «великим стариком італійського футболу». Всього в Серії A він відіграв 562 матчі, посівши за цим показником друге місце після тодішнього рекордсмена Діно Дзоффа (570; пізніше цей рекорд був перевершений Паоло Мальдіні і Джанлукою Пальюкою). Верховод планував побити рекорд Діно Дзоффа, але в 2000 році «П’яченца» покинула Серію A, і Верховод вирішив завершити ігрову кар’єру. Всього за 21 сезон в Серії A він забив 38 голів.

Національна збірна[ред. | ред. код]

До збірної Італії Верховод почав викликатися ще на початку 1981 року, під час виступів за «Комо», хоча частіше знаходився в запасі і відіграв лише два матчі. Він дебютував у складі збірної 6 січня 1981 року в матчі проти Нідерландів. Верховод був включений до складу збірної на чемпіонаті світу 1982 року в Іспанії, але на цьому чемпіонаті на поле не виходив, як й інший майбутній знаменитий захисник Франко Барезі.

Після чемпіонату Верховод почав стабільно виходити на поле в основному складі збірної, однак наступне чотириріччя видалося для збірної Італії вкрай невдалим: вона не пройшла кваліфікацію до чемпіонату Європи 1984 року, а на чемпіонаті світу 1986 року в Мексиці програла в ⅛ фіналу Франції. Коли восени 1986 року новий тренер збірної Адзельйо Вічіні‎ почав реорганізацію команди, Верховод попав в число гравців, які не вписалися в нову команду.

До збірної він повернувся лише у відбірному циклі до чемпіонату світу 1990 року, хоча на самому чемпіонаті лише двічі виходив на заміну і повністю відіграв матч за третє місце. У півфінальному матчі, який Італія драматично програла у післяматчевих пенальті збірній Аргентини, Верховод участі не брав.

Востаннє він грав за збірну 1 травня 1993 року проти Швейцарії. Всього він відіграв за збірну 45 матчів, в яких забив два м’яча.

Верховод став найстарішим гравцем, що забив м’яч за збірну Італії: 24 березня 1993 року, коли він забив гол в ворота збірної Мальти, йому було 33 роки 11 місяців і 18 днів; матч закінчився з рахунком 6:1 на користь Італії.

Тренерська кар’єра[ред. | ред. код]

Тренерська кар’єра Верховода була невдалою. В сезоні 2001/02 він тренував «Катанію», яка грала в Серії C1, потім деякий час працював у «Фіорентині» в скрутний для неї час, коли вона внаслідок фінансової кризи опинилася в Серії C2, але в обох випадках покинув посаду ще до закінчення сезону. 13 вересня 2005 року він став тренером «Трієстини» в Серії B, але через погані результати був звільнений вже в грудні того же року.

Досягнення і нагороди[ред. | ред. код]

Віце-чемпіон: 1981-82 (у складі «Фіорентини»), 1995-96 (у складі «Ювентуса»);
Третє місце — 1993-94 (у складі «Сампдорії»)

Посилання[ред. | ред. код]