Серджо Бузо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Серджо Бузо
1977-1978 SERGIO BUSO.jpg
Серджо Бузо у сезоні 1977/78
Особові дані
Народження 3 квітня 1950(1950-04-03)
  Падуя, Італія
Смерть 24 грудня 2011(2011-12-24) (61 рік)
  Таранто, Італія
Зріст 188 см
Вага 82 кг
Громадянство Flag of Italy.svg Італія
Позиція воротар
Юнацькі клуби
Італія «Падова»
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1968–1972 Італія «Падова» 70 (-68)
1972–1975 Італія «Болонья» 40 (-46)
1975–1976 Італія «Кальярі» 8 (-12)
1976–1977 Італія «Новара» 23 (-29)
1977–1978 Італія «Таранто» 15 (-17)
1978–1979 Італія «Терамо» 29 (-5)
1979–1980 Італія «Таранто» 16 (-9)
1980–1984 Італія «Піза» 32 (-28)
1984–1985 Італія «Мантова» 0 (0)
1985–1988 Італія «Луккезе» 1 (-?)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1987–1989 Італія «Луккезе-Лібертас» (помічник)
1989–1990 Італія «Таранто» (мол.)
1990–1993 Італія «Модена» (помічник)
1993–1994 Італія «Тренто»
1994–1995 Італія «Фоджа» (помічник)
1995–1999 Італія «Болонья» (помічник)
1999 Італія «Болонья»
2000–2001 Італія «Таранто»
2001 Італія «Венеція» (воротарі)
2002 Італія «Наполі» (помічник)
2002 Італія «Наполі» (в. о.)
2003 Італія «Реджина» (воротарі)
2004 Італія «Фіорентина» (воротарі)
2004–2005 Італія «Фіорентина»
2005 Італія «Катандзаро»
2006–2008 Італія Італія (помічник)
2009 Італія «Наполі» (помічник)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Серджо Бузо (італ. Sergio Buso, 3 квітня 1950, Падуя — 24 грудня 2011, Таранто) — італійський футболіст, що грав на позиції воротаря. По завершенні ігрової кар'єри — тренер. Мав прізвисько «Бастер Кітон» за схожість з цим американським актором[1]

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Народився 3 квітня 1950 року в місті Падуя. Вихованець футбольної школи клубу «Падова». Дорослу футбольну кар'єру розпочав 1968 року в основній команді того ж клубу, в якій провів чотири сезони, взявши участь у 70 матчах чемпіонату. Відзначався досить високою надійністю, пропускаючи в іграх чемпіонату в середньому менше одного голу за матч.

Своєю грою за цю команду привернув увагу представників тренерського штабу «Болоньї», до складу якого приєднався 1972 року. З командою брав участь у Кубку володарів кубків і Кубку Мітропи[2], а також виграв Кубок Італії 1973/74. Загалом відіграв за болонську команду три сезони своєї ігрової кар'єри. За цей час виборов титул володаря Кубка Італії.

Згодом з 1975 року став виступати за «Кальярі», де грав разом з легендарним чемпіоном Європи Луїджі Рівою, втім команда за підсумками першого ж сезону 1975/76 зайняла останнє 16-те місце. Після цього Серджо покинув команду і в подальшому грав за клуби «Новара», «Таранто», «Терамо» «Піза» та «Мантова».

Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Луккезе», за який виступав протягом 1985—1988 років, але був запасним воротарем і на поле майже не виходив. Загалом за свою кар'єру він провів в цілому 48 матчів в Серії А і 87 в Серії Б.

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

По завершенні ігрової кар'єри вирішив залишитися в «Луккезе» на посаді помічника тренера. У 1989 році він приєднався до «Таранто», обійнявши посаду молодіжного тренера, а в період з 1990 по 1993 рік працював на цій же посаді в «Модені».

1993 року розпочав самостійну тренерську команду, очоливши клуб Серії С2 «Тренто», але покинув посаду наприкінці першого ж сезону 1993/94 і в подальшому повернувся до роботи асистентом, працюючи спочатку у «Фоджі», а потім і у «Болоньї». У 1999 році недовго виконував обов'язки головного тренера «Болоньї» у Серії до призначення нового постійного начальника Франческо Гвідоліна.

2000 року став головним тренером «Таранто» з Серії С2, але вже 14 січня 2001 року був звільнений після поразки від «Гели». Надалі знову почат працювати у тренерських штабах, спочатку будучи тренером воротарів у «Венеції», очолюваній Чезаре Пранделлі, а потім працював у штабі Франко Коломби, спочатку у «Наполі», а потім у «Реджині». Крім того у «Наполі» кілька днів був в.о. головного тренера, поки клуб не призначив на цю посаду Франческо Скольйо.

У 2004 році він був призначений тренером воротарів новачка Серії А «Фіорентина», втім вже через кілька тижнів, після відставки головного тренера Емільяно Мондоніко, зайняв його посаду. Його робота в на чолі «фіалок» виявилася вкрай невдалою і після чотирьох поразок поспіль, коли команда перебувала у глибокій зоні вильоту, рада директорів клубу замінила його на Діно Дзоффа. Потім він спробував проявити себе у клубі Серії Б «Катандзаро», але і тут був звільнений через кілька тижнів через погані результати[2].

22 липня 2006 року увійшов до тренерського штабу Роберто Донадоні в збірнії Італія, працюючи до червня 2008 року, коли після провального Євро-2008 тренерський штаб було звільнено. Втім Бузо залишився з Донадоні і наступного року працював його помічником у «Наполі»[3].

Влітку 2011 року стало відомо, що Серджо хворий на серйозну форму лейкемії. Його стан погіршився в останній період, і 24 грудня того ж року він помер у віці 61 року в місті Таранто, де народилася його дружина Соня, від якої він мав двох дочок, Сільвію і Джулію[4][5]. Похорон відбувся 26 грудня в Таранто в церкві Святого Егідія, в районі Трамонтоне, куди прийшли Роберто Донадоні та Ренцо Улів'єрі, а також нинішні та колишні гравці та тренери клубу «Таранто»[6]

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

«Болонья»: 1973–74

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Simone Monari (24 dicembre 2015). "Il calcio e la lealtà ecco la lezione del mio amico Buso". la Repubblica. с. 13. 
  2. а б Addio a Sergio Buso repubblica.it, 25 dicembre 2011
  3. Addio a Sergio Buso Tecnico gentiluomo [Farewell to Sergio Buso, gentleman coach] (Italian). La Repubblica. 25 December 2011. Процитовано 25 December 2011. 
  4. Addio Buso, ex portiere e vice di Donadoni corriere.it, 25 dicembre 2011
  5. Il calcio piange Sergio Buso sportmediaset.mediaset.it, 25 dicembre 2011, 26 dicembre 2011
  6. Taranto, l'ultimo saluto a Sergio Buso calciopress.net, 26 dicembre 2011

Посилання[ред. | ред. код]