Павлопіль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Павлопіль
Pavlopil gerb.png
Герб Павлополя
В'їзд до села
В'їзд до села
Країна Україна Україна
Область Донецька область
Район/міськрада Волноваський район
Рада/громада Павлопільська сільська рада
Код КОАТУУ 1423684401
Облікова картка Павлопіль 
Locator Dot2.gif
Розташування села Павлопіль
Основні дані
Засноване 1838
Населення 624
Поштовий індекс 87610
Телефонний код +380 6296
Географічні дані
Географічні координати 47°15′38″ пн. ш. 37°46′58″ сх. д. / 47.26056° пн. ш. 37.78278° сх. д. / 47.26056; 37.78278Координати: 47°15′38″ пн. ш. 37°46′58″ сх. д. / 47.26056° пн. ш. 37.78278° сх. д. / 47.26056; 37.78278
Середня висота
над рівнем моря
45 м
Водойми р. Кальміус
Відстань до
обласного центру
114 км
Відстань до
районного центру
32,6 км
Найближча залізнична станція Кальчик
Відстань до
залізничної станції
22 км
Місцева влада
Адреса ради 87610, Донецька область, Волноваський район, с. Павлопіль, вул. Сивухіна, 77
Сільський голова Шапкін Сергій Віталійович
Карта
Павлопіль is located in Україна
Павлопіль
Павлопіль
Павлопіль is located in Донецька область
Павлопіль
Павлопіль

Павлопіль у Вікісховищі?

Па́влопіль — село Волноваського району (до 11 грудня 2014 — Новоазовського району) Донецької області України. Населення — 624 особи.

Центр Павлопільської сільської ради. Сільській раді підпорядковані населені пункти Пищевик, Черненко. Землі села межують із територією Бойківського району.

Географія[ред.ред. код]

Відстань до райцентру Новоазовськ близько 32 км, проходить автошляхом місцевого значення.

Розташований на березі Кальміусу, за 22 км від залізничної станції Кальчик.

Історія[ред.ред. код]

Павлопіль заснований 1838 на континентальній частині колишнього Кримського ханату.

З 1917 — у складі УНР. З 1918 перебуває під контролем органів самоуправління повстанської армії Нестора Махна. З 1921 — стабільний комуністичний режим, який включив Павлопіль до складу УРСР.

З 1941 — у складі Німеччини. 1943 — знову у складі СРСР.

З 1991 — у державі Україна.

Війна на сході України[ред.ред. код]

  • У Маріуполь до початку війни з Росією ходив рейсовий автобус 7-8 разів на день.
  • Під час війни на сході України зайнятий російськими військами у серпні 2014. У ніч на 8 вересня російська диверсійна група підірвала міст через Кальміус, що з'єднував село із Орловським, Чермаликом[1], аби уникнути наступу українських військ. Водночас існує інформація, що це українські війська підірвали міст, аби уникнути швидкого просування військ сепаратистів.

Відтак із вересня був припинений автомобільний зв'язок із селами Орловське та Чермалик. Зруйнованим мостом була можливість перетинати Кальміус тільки пішки або велосипедом.

  • 6 жовтня 2014 — бойовики викрали сільського голову Павлополя, який фактично не визнавав влади «ДНР».[2].
  • 23 листопада 2014 — російські терористи з «Градів» обстріляли позиції українських військових поблизу села.
  • 11 грудня 2014 — з огляду на окупацію районного центру Новоазовськ, рішенням Верховної Ради село передано до складу Волноваського району Донецької області.
  • 12 грудня поблизу Павлополя група дозору полку «Азов» та розвідники Збройних сил України виявили і знешкодили снайперську пару терористів і ДРГ, що влаштувала засідку. Автомобіль, в якому рухався сержант Ігор Бєлошицький, підірвався на встановленому терористами фугасі. Тоді ж загинув Ігор Сливка.
  • 10 лютого 2015 добровольчий полк Азов звільнив Павлопіль[3], загинув побратим Кирило Гейнц-«Німець».
  • 2 грудня 2015 року із «сірої зони» перейшло під контроль ЗСУ[4].
  • Станом на початок 2016 р. рейсове автобусне сполучення з Маріуполем відновлене: з Павлополя 6 рейсів на день, із Маріуполя 4.[5]
  • 21 лютого 2016 р. від голови Донецької обласної військово-цивільної адміністрації Павла Жебрівського з'явилась інформація про створення тимчасового мосту.[6] Судячи з фото, міст зведено за кількасот метрів нижче за течією Кальміусу від підірваного мосту.
  • 14 червня терористи обстріляли українські позиції біля села Павлопіль, загинули двоє бійців 56-ї окремої мотопіхотної бригади, один поранений[7].
  • 28 липня під час обстрілів поранено українського військовика[8].
  • 6 серпня під час обстрілів терористами поранено одного вояка[9].

Населення[ред.ред. код]

1873 1897 1970 1976 2001
↗505 ↗651 ↗660 ↘615 ↗624

За даними перепису 2001 року населення села становило 624 особи, з них 72,6 % зазначили рідною мову українську, 26,28 % — російську та 0,32 % — вірменську мову[10].

Сучасний стан[ред.ред. код]

На території Павлополя розташована центральна садиба КСП «Авангард», який має 3128 га орної землі. Господарство багатогалузеве, тут вирощуються зернові, бобові, овочеві й технічні культури. Розвинуте м'ясо-молочне тваринництво.

У селі — восьмирічна школа, клуб, бібліотека. Працює профілакторій для тваринників.

2001 рідною мовою визнали:

Специфіка[ред.ред. код]

У селі знаходиться гребля, яка утворює Павлопільське водосховище. Нижче дамби за півкілометра правий бік річки упродовж 300 метрів оточують обривисті скелі, які є одним із найпівденніших проявів Українського кристалічного щита у Приазов'ї. Висота скель від 5-6 метрів до 20-30 метрів. Через непридатну до сільськогосподарської діяльності землю збереглася первинна степова рослинність, яка місцями унікальна.

Світлини[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]