Нікольське (Україна)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Нікольське
Coat of arms of Nikolske.png
Герб Нікольського
Будинок Нікольської районної державної адміністрації
Будинок Нікольської районної державної адміністрації
Нікольське
Volodarskyi 0.jpg
Країна Україна Україна
Область Донецька область
Район/міськрада Нікольський район
Рада Нікольська селищна рада
Код КОАТУУ: 1421755100
Основні дані
Засноване 1831
Статус з 1965 року
Площа  км²
Населення 8539 (01.01.2011)[1]
Поштовий індекс 87000—87004
Телефонний код +380 6246
Географічні координати 47°12′37″ пн. ш. 37°19′31″ сх. д. / 47.21028° пн. ш. 37.32528° сх. д. / 47.21028; 37.32528Координати: 47°12′37″ пн. ш. 37°19′31″ сх. д. / 47.21028° пн. ш. 37.32528° сх. д. / 47.21028; 37.32528
Висота над рівнем моря 131 м
Водойма р. Калець
Відстань
Найближча залізнична станція: Маріуполь
До станції: 25 км
До обл. центру:
 - фізична: 93,9 км
 - автошляхами: 109 км
Селищна влада
Адреса 87000, Донецька обл., Нікольський р-н, смт Нікольське, вул. Пушкіна, 94
Голова селищної ради Мендрин Олег Юлійович
Карта
Нікольське is located in Україна
Нікольське
Нікольське
Нікольське is located in Донецька область
Нікольське
Нікольське

Commons-logo.svg Нікольське у Вікісховищі

Нікольське (до 1855 року — хутір Гладкий, у 19242016 роках — Володарське) — смт в Донецькій області України, центр Нікольського району.

Орган місцевого самоврядування — Нікольська селищна рада, якій підпорядковані також сільські населені пункти: Лісне, Новоянисоль. Чисельність населення — 8819 осіб (2001).

Географічне розташування[ред.ред. код]

Розташоване на півдні області, на річці Калець, за 25 км від Маріуполя та за 109 км на південний схід від Донецька. Поруч із селищем розташований лісовий заказник місцевого значення «Володарський ліс».

Через Нікольське проходять три автошляхи місцевого значення Т 0518, Т 0803 та Т 0523.

Історія[ред.ред. код]

У 1831 році Азовському козацькому війську, сформованому з поселених на північно-західному узбережжі Азовського моря задунайських козаків, було відведено 74 тисячі десятин землі. Поряд з іншими населеними пунктами козаки заснували тоді на річці Калець хутір, назвавши його за іменем кошового отамана І. Гладкого — Гладким. Вони несли сторожову службу на узбережжі Азовського моря, займалися також землеробством. Частина їх в 18621864 роках переселили на Кубань. Після ліквідації Азовського козацького війська в 1865 році старшина отримала дворянство і по 200—400 десятин землі, а рядові козаки були віднесені до стану державних селян[2]. Відповідно до закону 1866 року про поземельний устрій державних селян земля, якою користувалися колишні козаки, була передана сільській громаді у власність за викуп. 175 жителів села Нікольського[3] отримали по 11,6 десятини[4].

У 1865 році село увійшло до Покровської волості Олександрівського, а з 1874 року — Маріупольського повіту. У 1882 році в Нікольському проживали 252 чоловіки і 261 жінка. Головними заняттями населення були землеробство і скотарство. У цей час збільшується виробництво товарного хліба, попит на який з промисловим розвитком Півдня Росії і зростанням неземлеробського населення зростав. Так, в 1882 році в селі зібрали близько 40 тисяч пудів зерна, більше половини якого було продано. Товарну продукцію постачали в основному заможні селяни, які розширювали виробництво не тільки на надільних, а і на куплених і орендованих землях.

У 1875 році в Нікольському відкрили однокласне земське училище. У 1878 році його відвідували 17 хлопчиків і 9 дівчаток.[5]. Земська бібліотека діяла з 1908 року. У 1915 році в ній налічувалося всього 638 книг. Читачами бібліотеки були 90 жителів села. На той час в Нікольському проживало 3,5 тисячі чоловік. У 1907 році побудована залізниця, депо та майстерні.

У роки першої світової війни майже половина працездатних чоловіків була призвана в армію. Після Жовтневого перевороту 1917 року у село повернулися учасники війни. З їх ініціативи у грудні 1917 року були проведені вибори до Ради селянських і солдатських депутатів. Рада взяла на облік землі куркулів і приступив до їх перерозподілу.

В пам'ять про більшовицьке минуле селище 1924 року назвали на честь більшовика Мойсея Гольдштейна (партійне прізвисько — «В. Володарський»).

Радянські війська відступили з Нікольського 9 жовтня 1941 року.

5 червня 2015-го при несенні бойової служби під Нікольським загинув капітан 131-го розвідувального батальйону Ігор Єлісєєв.

З 18 лютого 2016 року носить сучасну назву.[6]

Населення[ред.ред. код]

За даними перепису 2001 року населення району становило 31168 осіб, із них 37,32 % зазначили рідною мову українську, 61,25 %— російську, 0,77 %— грецьку, 0,17 %— вірменську, 0,11 %— білоруську, 0,01 %— німецьку та болгарську мови[7].

Економіка[ред.ред. код]

У Нікольському розвинута харчова промисловість (хлібопекарська, м'ясна, молочна, маслосироробна, комбікормова), промисловість будівельних матеріалів.

Колишній колгосп імені Леніна зараз є філіалом «Володарський» агрофірми «Агротіс».

Освіта[ред.ред. код]

У селищі 2 дитсадка та 3 школи:

Культура[ред.ред. код]

У Нікольському (і однойменному районі) діє Нікольська централізована бібліотечна система.

В селищі функціонує Краєзнавчий музей Нікольського району[9].

У Нікольському встановлено низку пам'ятних знаків і погрудь, як за СРСР — на вшанування воїнів і жертв ІІ Світової війни, Леніну, так і в наш час — погруддя Тараса Шевченка, пам'ятний знак воїнам-«афганцям» тощо.

Персоналії[ред.ред. код]

У Нікольському народилися Герої Радянського Союзу:

Галерея[ред.ред. код]

Volodars'ke. MisVNO, Shevchenko.JPG Володарський БК.JPG Shkola.jpg Володарське Парк.JPG
Будинок відділу освіти РДА
Будинок культури
ЗОШ № 3
селищний парк

Виноски[ред.ред. код]

  1. Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)
  2. А. П. Гаденко. Азовське козацьке військо (1830—1865 р.). Кашира, 1912, стор 20, 27.
  3. У період 185524 років — село називалось Старонікольське, Нікольське.
  4. Список населених місць Маріупольського повіту Катеринославської губернії, стор 24.
  5. Журнал Маріупольської повітової земської управи за 1878. Маріуполь. 1879, стор 64.
  6. Постанова Верховної Ради України від 4 лютого 2016 року № 984-VIII «Про перейменування окремих населених пунктів та районів»
  7. Розподіл населення за рідною мовою, Донецька область
  8. Сайт Нікольської загальноосвітньої школи I—III ступенів № 3
  9. інформація на www.donoda.gov.ua

Джерела і література[ред.ред. код]