Нікольське (Україна)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
смт Нікольське
Coat of arms of Nikolske.png
Герб Нікольського
Будинок Нікольської районної державної адміністрації
Будинок Нікольської районної державної адміністрації
Країна Україна Україна
Область Донецька область
Район/міськрада Нікольський район
Рада Нікольська селищна рада
Код КОАТУУ: 1421755100
Основні дані
Засноване 1831
Статус з 1965 року
Площа 10.28 км²
Населення 8248 (01.01.2017)[1]
Густота 802.3 осіб/км²
Поштовий індекс 87000—87004
Телефонний код +380 6246
Географічні координати 47°12′37″ пн. ш. 37°19′31″ сх. д. / 47.21028° пн. ш. 37.32528° сх. д. / 47.21028; 37.32528Координати: 47°12′37″ пн. ш. 37°19′31″ сх. д. / 47.21028° пн. ш. 37.32528° сх. д. / 47.21028; 37.32528
Висота над рівнем моря 131 м
Водойма р. Калець
Відстань
Найближча залізнична станція: Маріуполь
До станції: 25 км
До обл. центру:
 - фізична: 93,9 км
 - автошляхами: 109 км
Селищна влада
Адреса 87000, Донецька обл., Нікольський р-н, смт Нікольське, вул. Пушкіна, 94
Голова селищної ради Мендрин Олег Юлійович
Карта
Нікольське. Карта розташування: Україна
Нікольське
Нікольське
Нікольське. Карта розташування: Донецька область
Нікольське
Нікольське

Commons-logo.svg Нікольське у Вікісховищі

Нікольське (до 1855 року — хутір Гладкий, у 19242016 роках — Володарське) — смт в Донецькій області України, центр Нікольського району.

Орган місцевого самоврядування — Нікольська селищна рада, якій підпорядковані також сільські населені пункти: Лісне, Новоянисоль. Чисельність населення — 8819 осіб (2001).

Географічне розташування[ред. | ред. код]

Розташоване на півдні області, на річці Калець, за 22 км від Маріуполя та за 109 км на південний схід від Донецька. Поруч із селищем розташований лісовий заказник місцевого значення «Азовська дача».

Через Нікольське проходять три автошляхи місцевого значення Т 0518, Н08 та Т 0523.

Історія[ред. | ред. код]

У 1831 році Азовському козацькому війську, сформованому з поселених на північно-західному узбережжі Азовського моря задунайських козаків, було відведено 74 тисячі десятин землі. Поряд з іншими населеними пунктами козаки заснували тоді на річці Калець хутір, назвавши його за іменем кошового отамана Й. Гладкого — Гладким. Вони несли сторожову службу на узбережжі Азовського моря, займалися також землеробством. Частину їх в 18621864 роках переселили на Кубань. Після ліквідації Азовського козацького війська в 1865 році старшина отримала дворянство і по 200—400 десятин землі, а рядові козаки були віднесені до стану державних селян[2]. Відповідно до закону 1866 року про поземельний устрій державних селян земля, якою користувалися колишні козаки, була передана сільській громаді у власність за викуп. 175 жителів села Нікольського[3] отримали по 11,6 десятини[4].

У 1865 році село увійшло до Покровської волості Олександрівського, а з 1874 року — Маріупольського повіту. У 1882 році в Нікольському проживали 252 чоловіки і 261 жінка. Головними заняттями населення були землеробство і скотарство. У цей час збільшується виробництво товарного хліба, попит на який з промисловим розвитком Півдня Росії і зростанням неземлеробського населення зростав. Так, в 1882 році в селі зібрали близько 40 тисяч пудів зерна, більше половини якого було продано. Товарну продукцію постачали в основному заможні селяни, які розширювали виробництво не тільки на надільних, а і на куплених і орендованих землях.

У 1875 році в Нікольському відкрили однокласне земське училище. У 1878 році його відвідували 17 хлопчиків і 9 дівчаток.[5]. Земська бібліотека діяла з 1908 року. У 1915 році в ній налічувалося всього 638 книг. Читачами бібліотеки були 90 жителів села. На той час в Нікольському проживало 3,5 тисячі чоловік.

У роки першої світової війни майже половина працездатних чоловіків була призвана в армію. Після Жовтневого перевороту 1917 року у село повернулися учасники війни. З їх ініціативи у грудні 1917 року були проведені вибори до Ради селянських і солдатських депутатів. Рада взяла на облік землі куркулів і приступила до їх перерозподілу.

В пам'ять про більшовицьке минуле селище 1924 року назвали Володарське на честь більшовика Мойсея Гольдштейна (партійне прізвисько — «В. Володарський»).

9 жовтня 1941 року ворог захопив село Володарське (нині пгт Нікольське).Період нацистської окупації тривав два роки (1941 - 1943 рр.). У Нікольському було сформовано підпільно-патріотичний рух під керівництвом Попова Олександра Васильович, головою групи був Додуляк Олександр Дмитрович. Група діяла в період з 7 жовтня 1941р. по 14 вересня 1943 р. і налічувала 24 члени. Боротьба підпільників не припинялася аж до звільнення району, але з травня 1943 року припинилася її активна фаза. Це було викликано раптовими масовими арештами підпільників. 24 червня 1943 року 9 підпільників були розстріляні на Агробазі разом з підпільниками інших груп.

Нікольський район був звільнений 14 вересня 1943 року. В ході боїв загинуло 5 вояків 416 Азербайджанської стрілецької дивізії. Останки воїнів поховані в братській могилі у парку селища Нікольське. Також в цій могилі поховані останки мирних громадян селища, розстріляних нацистами у вересні 1943 р. Братська могила доповнена Меморіалом загиблим на полях битв жителям с. Нікольське (423 особи). Меморіал Слави був відкритий 9 травня 1969 року.


5 червня 2015-го при несенні бойової служби під Нікольським загинув капітан 131-го розвідувального батальйону Ігор Єлісєєв.

З 18 лютого 2016 року повернуто історичну назву.[6]

Населення[ред. | ред. код]

За даними перепису 2001 року населення району становило 31168 осіб, із них 37,32 % зазначили рідною мову українську, 61,25 %— російську, 0,77 %— грецьку, 0,17 %— вірменську, 0,11 %— білоруську, 0,01 %— німецьку та болгарську мови[7].

Економіка[ред. | ред. код]

У Нікольському розвинута харчова промисловість (хлібопекарська, м'ясна, молочна, маслосироробна, комбікормова), промисловість будівельних матеріалів.

Колишній колгосп імені Леніна зараз є філіалом «Володарський» агрофірми «Агротіс».

Освіта[ред. | ред. код]

У селищі 2 дитсадка та 2 школи: ЗОШ №3 була закрита у 2012 році.

Культура[ред. | ред. код]

У Нікольському (і однойменному районі) діє комунальний заклад Нікольська централізована бібліотечна система.

В селищі функціонує [http://www.example.org Краєзнавчий музей Нікольського району[9]].

У Нікольському встановлено низку пам'ятних знаків і погрудь — погруддя Тараса Шевченка, пам'ятний знак воїнам-«афганцям», чорнобильцям тощо.

Персоналії[ред. | ред. код]

У Нікольському народився Герой Радянського Союзу:

Галерея[ред. | ред. код]

Volodars'ke. MisVNO, Shevchenko.JPG Володарський БК.JPG Shkola.jpg Володарське Парк.JPG
Будинок відділу освіти РДА
Будинок культури
ЗОШ № 3
селищний парк

Виноски[ред. | ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  2. А. П. Гаденко. Азовське козацьке військо (1830—1865 р.). Кашира, 1912, стор 20, 27.
  3. У період 185524 років — село називалось Старонікольське, Нікольське.
  4. Список населених місць Маріупольського повіту Катеринославської губернії, стор 24.
  5. Журнал Маріупольської повітової земської управи за 1878. Маріуполь. 1879, стор 64.
  6. Постанова Верховної Ради України від 4 лютого 2016 року № 984-VIII «Про перейменування окремих населених пунктів та районів»
  7. Розподіл населення за рідною мовою, Донецька область
  8. Сайт Нікольської загальноосвітньої школи I—III ступенів № 3
  9. інформація на www.donoda.gov.ua

Джерела і література[ред. | ред. код]