Панько (військовик)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

 Поручник
Загальна інформація
Смерть 15 листопада 1944(1944-11-15)
Громадянство  Українська держава (1941)
Псевдо «Панько»
Військова служба
Роки служби ?—1944
Приналежність  Українська держава (1941)
Вид ЗС  УПА
Формування УПА-Південь
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Срібний Хрест Бойової Заслуги 2 класу — 11.10.1945

«Панько́» (псевдо; нар.? — пом. 15 листопада 1944, біля с. Гриньки[1][2] (за ін. даними — с. Грибова[3][4])[К 1], нині Кременецький район, Тернопільська область, Україна) — український військовик, учасник національно-визвольних змагань, командир сотні УПА-Південь. Загинув у бою з загоном НКВС[1][4]. Поручник УПА, лицар Срібного хреста бойової заслуги 2-го класу (1945, посмертно)[5][6][7][8].

Життєпис[ред. | ред. код]

Повернення бійців УПА з рейду

Згідно з поясненням крайового провідника ОУН Миколи Козака («Смок») до наказу ГВШ про номінування і відзначення війскових і цивільних працівників УПА, у кінці квітня 1944 року командир сотні УПА-Південь «Панько» брав участь в бою під Гурбами[7][8].

За доповіддю учасника гурбенських боїв майора УПА Косенка:

…ранком 23 квітня совітські війська повели широкий наступ на кременецькі ліси зо всіх боків. <…> На відтинку суражських лісів біля Москалівки більшовицькі бандити, вийшовши з Садків, Суража та Кутів, намагались оточити з'єднання командира Панька. Але він, вчасно форсувавши річку, уник оточення. А потім силою одного відділу пересік ворогові дорогу з Кутів і нежданою засідкою спритно ударив ворога в лоб.

Майор Косенко, Гурби. 22—25.IV.1944. 13 травня 1944[9][10][11]

За даними дослідника національно-визвольного руху О. Є. Лисенка, восени 1944 року «Панько» був командиром куреня «Вінницький», що входив до складу з'єднання груп «22» УПА-Південь[12].

Згідно з поясненням Миколи Козака й звітами УПА, «Панько» здійснював рейд на Східно-українські землі (СУЗ)[13][8]. О. Є. Лисенко й упорядники тому 16 «Літопису УПА» датують рейд відділу під командуванням «Панька» періодом з 29 липня по 15 листопада 1944 року і вказують місцями проведення рейду Хмельницьку та Вінницьку області (Теофіпольський, Красилівський, Летичівський, Літинський райони)[1][4].

Рейд відділу «Панька» проводився спільно з відділом під командуванням «Володька» згідно з наказами командирів «Ясена» і «Вира»[4][14]. За звітом командира «Володька», під час рейду серед особового складу «шалів тиф» — зокрема командири «Володько» і «Панько» «лежали в корчах через півтора місяця майже непритомні»[14]. Було прийнято рішення про повернення в західні терени, до місця попередньої дислокації відділів[4][14].

15 листопада 1944 року, при поверненні з рейду, на території Тернопільської області, біля села Гриньки[1][2] (за ін. даними — поблизу сусіднього села Грибова[4][3][К 1], нині Кременецький район) сталося збройне зіткнення з загоном НКВС. Командир «Панько» загинув у бою. Після загибелі командира та значної частини бійців підрозділ «Панька» припинив існування[1][4].

Наказом Головного командира УПА від 11 жовтня 1945 року командир сотні УПА-Південь «Панько» нагороджений Срібним хрестом бойової заслуги 2-го класу, з наданням йому звання «поручник УПА» (посмертно)[5][6][7][8].

Загибель[ред. | ред. код]

Обставини загибелі командира «Панька» зафіксовані у звітно-інформативних документах УПА.

Дня 15.11.<19>44 в<і>д<діл> к<оманди>ра Панька кватирував в с<елі> Гри[н]ьках, р<айо>н Лановець. Большевики [sic], довідавшись про постій в<і>д<ділу>, стягнули з р<айо>нів більшу силу в кількості 400 осіб та окружили відділ. Бій був недалеко залізнічого тору. Участь в бою брав теж броневик, якій обстрілював відділ з гармат. У запеклому бою згинув геройською смертю к<оманди>р Панько, який тричі ранений сам дострілюється. Відділ вмілим маневром ввів в непорозуміння ворога, який сам по собі стріляв.

— ГДА СБУ. Ф. 13. Спр. 398. Т. 1. Арк. 115—128[15]

За звітом учасника бою в Крем'янеччині командира «Володька»:

Дня 15.XI.<19>44 р<оку> [в] Грибовій[К 1], біля Лановець нас окружили (навів сексот) біля 300 більшовиків. Почався бій в 1-й год<ині> попол<удні > і тривав до 5-ї. Більшовики били з різної зброї — міномети, гарматки. Стрільці бились героїчно, до останнього віддиху, та внаслідок переважаючих сил бій скінчився для нас трагічно: впало 20 стрільців і три дівчині-розвідчиці. Впав ком<андир> Панько. Ранений — сам себе дострілив.

Володько, Звіт з рейду по Вінницькій області від 29.VII—15.XI.<19>44. 14 січня 1945[3]

Нагороди[ред. | ред. код]

Пам'ять[ред. | ред. код]

Ряд документів, пов'язаних з діяльністю командира «Панька», зберігається у фонді 3967 ЦДАВО України[16].

Автори науково-публіцистичного збірника, присвяченого Лановецькому району Тернопільської області (Б. М. Андрушків, Н. Б. Кирич, Г. Х. Мельник та ін.), відносять учасника національно-визвольних змагань «Панька» до числа «найвідоміших людей», «які прославляли Ланівеччину»[17].

Коментарі[ред. | ред. код]

  1. а б в г До 2020 року с. Гриньки  — центр сільраді, якій підпорядковане с. Грибова.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д Літопис УПА, 2011, с. 140, т. 16.
  2. а б Літопис УПА, 2006, с. 1191, т. 8.
  3. а б в Літопис УПА, 2006, с. 561, т. 8.
  4. а б в г д е ж Лисенко, 2009, с. 47.
  5. а б в Манзуренко, 2007, с. 274—275.
  6. а б в Наказ ГВШ/ГК ч. 4/45 від 11.10.1945, ГДА СБУ. Ф. 13. Спр. 376. Т. 60. Арк. 242, 244.
  7. а б в Літопис УПА, 2006, с. 146, т. 8.
  8. а б в г д Пояснення про особи додані до наказу ч. 4/45 від 11 жовтня 1945 р., ГДА СБУ. Ф. 13. Спр. 376. Т. 60. Арк. 246.
  9. Майор Косенко, ГДА СБУ. Ф. 13. Спр. 376. Т. 66. Арк. 44/105.
  10. Косенко, 2007, с. 260.
  11. Літопис УПА, 2006, с. 434, т. 8.
  12. Лисенко, 2009, с. 32, 47, 63.
  13. Літопис УПА, 2006, с. 146, 555—556, 560—561, т. 8.
  14. а б в Літопис УПА, 2006, с. 560, т. 8.
  15. Літопис УПА, 2006, с. 1191—1192, т. 8.
  16. Ковальчук, 2006, с. 45, 81, 83, 116.
  17. Андрушків, 2017, с. 263, 268.

Література[ред. | ред. код]

Архіви[ред. | ред. код]