Іон Міхай Пачепа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Пачепа Іон Міхай)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іон Міхай Пачепа
рум. Ion Mihai Pacepa
Ion Mihai Pacepa 1975cr.jpg
Народився 28 жовтня 1928(1928-10-28) (92 роки)
Бухарест
Країна Flag of Romania.svg Румунія
Flag of the United States.svg США
Діяльність розвідник, журналіст
Alma mater Політехнічний університет Бухареста
Знання мов румунська[1]
Заклад Секурітате
Військове звання генерал-полковник
Партія Romanian Social Democratic Partyd

Іон Міхай Пачепа (рум. Ion Mihai Pacepa [iˈon miˈhaj paˈt͡ʃepa], * 28 жовтня 1928(19281028), Бухарест) — колишній високопосадовий керівник Секурітате, шеф її закордонної служби (розвідки); генерал-полковник; радник румунського вождя Ніколае Чаушеску, держсекретар Міністерства внутрішніх справ Румунії.

В 1978 перебрався до США, де запросив і отримав політичний притулок. Видав кілька книг, які викривають таємну підривну та терористичну діяльність у всьому світі КДБ СРСР та Секурітате за часів диктатури Чаушеску; займається публіцистичною та журналістською діяльністю.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї підприємця, власника невеличкої фабрики і виробництву глечиків та кухонного обладнання, який в подальшому виріс до посади представника американської автомобільної корпорації General Motors в Румунії.

Вивчав хімію в Бухарестському політехнічному інституті в 1947–1951. За кілька місяців до завершення штудії був призваний на службу в Секурітате. З початку служби був прикомандирований до Управління закордонних диверсій. В 1955 був переведений в Управління закордонної розвідки. В 1957 був призначений на посаду керівника резидентури розвідки у Франкфурті-на-Майні (ФРН). За два роки, 1959-го, міністр внутрішніх справ Румунії та одночасно голова служби безпеки Секурітате Александру Драґічі[en] призначив Іона Почепу головою відділу промислової і технологічної розвідки.

В 1972–1978 був також радником президента Ніколае Чаушеску з промислового і технологічного розвитку та заступником начальника зовнішньої розвідки Румунії. Після того, як в липні 1978 році він отримав від Чаушеску наказ організувати вбивство румунського опозиційного журналіста, головного редактора румунської мовної служби Радіо «Вільна Європа» Ноеля Бернара[en] (1925–1981), він вирішив вийти з гри.

Втеча[ред. | ред. код]

В липні 1978 він добровільно з'явився в американське посольство у Бонні, після чого був переправлений американським воєнним літаком на авіабазу Ендрюс (штат Меріленд), неподалік від Вашингтону.

Невдовзі він отримав політичний притулок в США. Це був найбільш титулований представник спецслужб комуністичного блоку, який колись перейшов на Захід. Він був посвячений в багато таємниць не тільки Секурітате, а і інших східно-європейських спецслужб. Із обов'язків служби він кілька раз зустрічався персонально з головою КДБ Юрієм Андроповим, мав з ним щирі та відверті розмови, обговорював деталі спільних таємних операцій, про що потім повідав в своїх публікаціях. Його втеча практично зруйнувала всю таємну розвідувальну мережу комуністичної Румунії за кордоном.

У тому ж 1978 році Пачепі в Румунії були заочно винесені два смертних вироки. Сам диктатор Чаушеску розпорядився виділити два мільйони доларів США винагороди за вбивство Пачепи. Замовлення вбити генерала Пачепу отримали «братні» режими — Ясіра Арафата (ОВП) та Муамара Каддафі (Лівійська Джамахірія) — кожному більш одного мільйона доларів. Пізніше, у 1980-х роках завдання убити Пачепу в Америці за один мільйон доларів одержав більш професійний вбивця — відомий міжнародний терорист Карлос Шакал (операція «363»). Виявлені пізніше документи Секурітате свідчили, що для виконання цього завдання Секурітате дав Карлосу цілий арсенал — 37 кг пластикової вибухівки, 7 автоматів, пістолет Walther PP і 1306 патронів до нього, 8 пістолетів Стєчкіна з 1049 патронів, а також 5 ручних гранат. Але Карлос Шакал не зміг знайти генерала Пачепу.

Через два роки після втечі, в 1980 у своєму опублікованому в французькому часописі Le Monde та на Радіо «Вільна Європа» відкритому листі своїй дочці Дані, яка лишилася в Румунії, він пояснив свій вчинок: він одержав від розлюченого на Бернара диктатора Чаушеску наказ вбити журналіста і зрештою був повинен вирішувати: «залишитися добрим батьком або стати політичним злочинцем».

Сенсаційні викриття Пачепи[ред. | ред. код]

Сучасна діяльність[ред. | ред. код]

Іон Пачепа є автором кількох книг і багатьох статей. Займається журналістською діяльністю. Часто публікується в таких авторитетних часописах як The Wall Street Journal, The Washington Times та інших.

Книги[ред. | ред. код]

  • Disinformation. — Publisher: WND Book, 2013. — 429 p. ISBN 1936488604
  • Programmed to Kill: Lee Harvey Oswald, the Soviet KGB, and the Kennedy Assassination, 2007. ISBN 978-1-56663-761-9
  • Cartea neagră a Securităţii, Editura Omega, Bucharest, 1999. ISBN 9-73987-454-1
  • The Kremlin Legacy, 1993
  • Red Horizons: the 2nd Book. The True Story of Nicolae and Elena Ceauşescu's Crimes, Lifestyle, and Corruption, 1990. ISBN 0-89526-746-2
  • Red Horizons: Chronicles of a Communist Spy Chief, 1987. ISBN 0-89526-570-2

Вибрані статті[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Виноски[ред. | ред. код]

  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. * Іракський ядерний реактор під Багдадом був знищений ВПС Ізраїля під час цілеспрямованого нальоту в 1981.
  3. Ion Pacepa: Khaddafi's Conversion. Has the Libyan leopard changed his spots? (англ.) — передрук з «National Review», 29.12.2003
  4. Ион Михай Пацепа. РОССИЙСКИЕ СЛЕДЫ. — Бібліотека Якова Кротова
  5. Frank, Jeffrey A. (June 28, 1992). From Russia With Terror. www.washingtonpost.com (English). Washington Post. Процитовано 24 of September 2020. 
  6. Zaxid.net. From Russia with Terror. ZAXID.NET (uk). Процитовано 2020-09-24. 

Див. також[ред. | ред. код]