Іон Міхай Пачепа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Пачепа Іон Міхай)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іон Міхай Пачепа
рум. Ion Mihai Pacepa
Ion Mihai Pacepa 1975cr.jpg
Народився 28 жовтня 1928(1928-10-28) (90 років)
Бухарест
Громадянство
(підданство)
Flag of Romania.svg Румунія
Flag of the United States.svg США
Діяльність розвідник, журналіст
Alma mater Політехнічний університет Бухареста
Володіє мовами румунська[1]
Членство Секурітате
Військове звання генерал-полковник
Партія Romanian Social Democratic Party[d]

Іон Міхай Пачепа (рум. Ion Mihai Pacepa [iˈon miˈhaj paˈt͡ʃepa], * 28 жовтня 1928(19281028), Бухарест) — колишній високопосадовий керівник Секурітате, шеф її закордонної служби (розвідки); генерал-полковник; радник румунського вождя Ніколае Чаушеску, держсекретар Міністерства внутрішніх справ Румунії.

В 1978 перебрався до США, де запросив і отримав політичний притулок. Видав кілька книг, які викривають таємну підривну та терористичну діяльність у всьому світі КДБ СРСР та Секурітате за часів диктатури Чаушеску; займається публіцистичною та журналістською діяльністю.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї підприємця, володаря невеличкої фабрики по виробництву глечиків та кухонного обладнання, який в подальшому виріс до посади представника американської автомобільної корпорації General Motors в Румунії.

Вивчав хімію в Бухарестському політехнічному інституті в 1947–1951. За кілька місяців до завершення штудії був призваний на службу в Секурітате. З початку служби був прикомандирований до Управління закордонних диверсій. В 1955 був переведений в Управління закордонної розвідки. В 1957 був призначений на посаду керівника резидентури розвідки у Франкфурті-на-Майні (ФРН). Через два роки в 1959 міністр внутрішніх справ Румунії та одночасно голова служби безпеки Секурітате Алесандру Драґачі призначем Іона Почепу головою відділу промислової і технологічної розвідки.

В 19721978 був також радником президента Ніколае Чаушеску з промислового і технологічного розвитку та заступником начальника зовнішньої розвідки Румунії. Після того, як в липні 1978 році він отримав від Чаушеску наказ організувати вбивство румунського опозиційного журналіста, головного редактора румунської мовної служби Радіо «Вільна Європа» Ноеля Бернара (1925–1981), він вирішив вийти з гри.

Втеча[ред. | ред. код]

В липні 1978 він добровільно з'явився в американське посольство у Бонні, після чого був переправлений американським воєнним літаком на авіабазу Ендрюс (штат Меріленд), неподалік від Вашингтону.

Невдовзі він отримав політичний притулок в США. Це був найбільш титулований представник спецслужб комуністичного блоку, який колись перейшов на Захід. Він був посвячений в багато таємниць не тільки Секурітате, а і інших східно-європейських спецслужб. Із обов'язків служби він кілька раз зустрічався персонально з головою КДБ Юрієм Андроповим, мав з ним щирі та відверті розмови, обговорював деталі спільних таємних операцій, про що потім повідав в своїх публікаціях. Його втеча практично зруйнувала всю таємну розвідувальну мережу комуністичної Румунії за кордоном.

У тому ж 1978 році Пачепі в Румунії були заочно винесені два смертних вироки. Сам диктатор Чаушеску розпорядився виділити два мільйони доларів США винагороди за вбивство Пачепи. Замовлення вбити генерала Пачепу отримали «братні» режими — Ясіра Арафата (ОВП) та Муамара Каддафі (Лівійська Джамахірія) — кожному більш одного мільйона доларів. Пізніше, у 1980-х роках завдання убити Пачепу в Америці за один мільйон доларів одержав більш професійний вбивця — відомий міжнародний терорист Карлос Шакал (операція «363»). Виявлені пізніше документи Секурітате свідчили, що для виконання цього завдання Секурітате дав Карлосу цілий арсенал — 37 кг пластикової вибухівки, 7 автоматів, пістолет Walther PP і 1306 патронів до нього, 8 пістолетів Стєчкіна з 1049 патронів, а також 5 ручних гранат. Але Карлос Шакал не зміг знайти генерала Пачепу.

Через два роки після втечі, в 1980 у своєму опублікованому в французькому часописі Le Monde та на Радіо «Вільна Європа» відкритому листі своїй дочці Дані, яка лишилася в Румунії, він пояснив свій вчинок: він одержав від розлюченого на Бернара диктатора Чаушеску наказ вбити журналіста і зрештою був повинен вирішувати: «залишитися добрим батьком або стати політичним злочинцем».

Сенсаційні викриття Пачепи[ред. | ред. код]

Сучасна діяльність[ред. | ред. код]

Іон Пачепа є автором кількох книг і багатьох статей. Займається журналістською діяльністю. Часто публікується в таких авторитетних часописах як The Wall Street Journal, The Washington Times та інших.

Книги[ред. | ред. код]

  • Desinformation. — Publisher: WND Book, 2013. — 429 p. ISBN 1936488604
  • Red Horizons: Chronicles of a Communist Spy Chief, 1987. ISBN 0-89526-570-2
  • Red Horizons: the 2nd Book. The True Story of Nicolae and Elena Ceauşescu's Crimes, Lifestyle, and Corruption, 1990. ISBN 0-89526-746-2
  • The Kremlin Legacy, 1993
  • Cartea neagră a Securităţii, Editura Omega, Bucharest, 1999. ISBN 9-73987-454-1
  • Programmed to Kill: Lee Harvey Oswald, the Soviet KGB, and the Kennedy Assassination, 2007. ISBN 978-1-56663-761-9

Вибрані статті[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Виноски[ред. | ред. код]

  1. ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. * Іракський ядерний реактор під Багдадом був знищений ВПС Ізраїля під час цілеспрямованого нальоту в 1981.
  3. Ion Pacepa: Khaddafi's Conversion. Has the Libyan leopard changed his spots? (англ.) — передрук з «National Review», 29.12.2003
  4. Ион Михай Пацепа. РОССИЙСКИЕ СЛЕДЫ. — Бібліотека Якова Кротова

Див. також[ред. | ред. код]