Пельше Арвід Янович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Арвід Янович Пельше

10-ий голова Комітету партійного контролю при ЦК КПРС
Час на посаді:
8 квітня 1966 — 28 травня 1983
Попередник Микола Михайлович Шверник
Наступник Михайло Сергійович Соломєнцев

2-й Перший секретар ЦК КП Латвійської РСР
Час на посаді:
25 лютого 1959 — 15 квітня 1966
Попередник Ян Едуардович Калнберзін
Наступник Август Едуардович Восс

Народився 26 січня (7 лютого) 1899(1899-02-07)
Помер 29 травня 1983(1983-05-29) (84 роки)

Арвід Янович Пельше (латис. Arvīds Pelše, 26 січня (7 лютого) 1899, хутір Мазіє, Латвія29 травня 1983, Москва) – державний діяч Латвійської РСР і СРСР, історик, у молодості - працівник ВЧК.

Двічі Герой Соціалістичної Праці (1969, 1979).

Член РСДРП з 1915, співробітник уряду більшовицької Латвії (1919), секретар (1941), перший секретар (1959-1966) ЦК КП Латвії, член Політбюро ЦК КПРС, голова Комітету партійного контролю при ЦК КПРС (1966-1983).

Член-кореспондент АН Латвійської РСР (1946).

Біографія[ред.ред. код]

Народився на хуторі Мазіє Єцавської Курляндської губернії в селянській родині Йохана Пельше та його дружини Лізи. Хрещений був у сільській церкві 14 березня того ж року.

1915 – вступив в Соціал-демократичну партію Латиського краю (СДЛК), після німецької окупації Латвії – член РСДРП.

У роки Першої світової війни – робітник у Вітебську, Харкові, Петрограді, Архангельську; за завданням місцевих комітетів РСДРП вів революційну агітацію та пропаганду. Учасник Лютневої революції 1917, член Петроградської ради депутатів. Делегат VI з'їзду РСДРП(б) від Архангельської партійної організації. Брав активну участь у підготовці та проведенні Жовтневої революції.

1918 – співробітник ВЧК в Москві.

1919 – відповідальний працівник Наркомату державних споруд Радянської Латвії; брав участь у боях під Ригою проти збройних формувань Тимчасового уряду Латвійської Республіки.

1919-1929 – на партійно-політичної та викладацькій роботі в Червоній армії та Військово-Морському флоті РРФСР/СРСР.

1931 – закінчив Інститут червоної професури (Москва), 1931-1933 - аспірант там само; водночас викладав історії партії в Центральній школі НКВД (1929–1932).

1933-1937 – начальник політвідділів Магаджанівского, потім Чорноіртиского радгоспів в Казахській АРСР/РСР, заступник начальника сектора політуправління Наркомату радгоспів СРСР.

1937-1940 – на викладацькій роботі в Москві.

1941-1959 – секретар ЦК КП Латвії з пропаганди й агітації.

1959-1966перший секретар ЦК КП Латвії. Проводив політику форсованої індустріалізації республіки. Був вкрай непопулярний серед латишів.

Делегат XX, XXII-XXVI з'їздів КПРС; з 1961 – член ЦК КПРС, з 1966 – член Політбюро ЦК КПРС. Депутат Верховної Ради СРСР 2-9-го скликань.

Автор робіт з питань історії КПРС і "партійного будівництва", історії революційного (комуністичного) руху в Латвії, боротьби з буржуазним націоналізмом, комуністичного будівництва в ЛатРСР.

Урна з прахом А.Пельше похована в кремлівській стіні на Красній площі в Москві.

Діти від першого шлюбу: дочка Берута (померла) і син Арвік (загинув на фронті Другої світової війни). Син від другого шлюбу, Тай (* 1930) – пенсіонер, контактів з батьком після його третього одруження (третя дружина Пельше, Лідія – колишня дружина Олександра Поскребишева, особистого секретаря Сталіна) не підтримував.

Пам'ять[ред.ред. код]

Одним із перших проявів перебудови в Латвії стало зняття натовпом з будівлі Ризького політехнічного інституту, який з 1983 мав ім'я Пельше, присвяченої йому меморіальної таблиці, яку потім скинули з Кам'яного мосту в Даугаву.

Ім'я Пельше має вулиця у Волгограді, а раніше також були вулиці в Москві (нині включена до складу Мічурінського проспекту) і Ленінграді (1990 року повернуто назву Бузковий бульвар).

Нагороди та звання[ред.ред. код]