Петрівське (Добропільський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Петрівське
Країна Україна Україна
Область Донецька область
Район/міськрада Добропільський
Рада/громада Шилівська сільська рада
Код КОАТУУ 1422088808
Облікова картка Петрівське 
Основні дані
Населення 3
Поштовий індекс 85033
Телефонний код +380 6277
Географічні дані
Географічні координати 48°22′52″ пн. ш. 36°51′53″ сх. д. / 48.38111° пн. ш. 36.86472° сх. д. / 48.38111; 36.86472Координати: 48°22′52″ пн. ш. 36°51′53″ сх. д. / 48.38111° пн. ш. 36.86472° сх. д. / 48.38111; 36.86472
Місцева влада
Адреса ради 85033, Донецька обл., Добропільський р-н, с. Шилівка, вул. Шевченко, 1
Карта
Петрівське. Карта розташування: Україна
Петрівське
Петрівське
Петрівське. Карта розташування: Донецька область
Петрівське
Петрівське

Петрі́вське — село в Україні, Добропільському районі Донецької області.

Назва[ред. | ред. код]

Хутір носив назву Каменський з дублюючим назвою Іванівський в честь власника німця Йоганна Йоганович Вінса, якого місцеві селяни називали Іван Іванович.

19 вересня 1958 року рішенням Сталінського обліспокома хутір був перейменований в село Петрівське Добропільського району.

Петрівське Добропільський район1.jpg

Історія[ред. | ред. код]

На карті Катеринославської губернії 1869 року зазначене що на місці нинішнього села був безіменний хутір.

В книзі " Mennonite estates in imperial Russia" Гельмунт Хюберт стверджує що хутора приписувалися поблизу хутора Юр'ївки Криворожської волості Бахмутського повіту. Хутір спочатку мав назву Кам'янське, який знаходився в 1,5 верстах від хутора Юр'ївки. В 1908 році володарем маєтку на хуторі був Іоган Іоганович Вінс. В 1912 році на хуторі проживало 11 чоловік. Землі було у господаря 550 десятин та 528 квадратних сажень.

У списку населених пунктів Артемівського округу по даним перепису 1926 року за Юр'ївською сільською радою значився хутір Петрівський (друга назва Іванівський) .

Після того , як маєток викупив І.І. Вінс, хутір змінив назву з хутора Кам'янське на хутір Іванівка (від імені власника економії Іван). Вже в радянські часи хутір перейменували на Петрівський.[1]

Петрівське Добропільський район.jpg

В радянські часи. в період Голодомору 1921-1922 років в Україні, селянам села Сергіївка Гришинського району видавався дозвіл на переселення на хутори. Переселенці хутора Іванівський (Петрівський)були з села Сергіївка та хутора Юр'ївка Гришинського району. Поселялися селяни різних національностей: українці , поляки, росіяни, білоруси. Спочатку будували землянки, а на другий рік будували будинки з саману, дахи крили очеретом та рогозою.[2] До ВВВ в селі було 28 садиб з подвір'ям з населенням 100 мешканців.

Осінью 1943 року 9 вересня Радянська Армія визволила село. 13 вересня на селом стався повітряний бій два радянскі винищувачі прийняли бій з шістьма німецькими мессершмідтами. В цьому бою загинув пілот Астахов Василь Петрович, його літак розбився на заході від села.

Хутір Петрівський відбудовувався двічі: до ВВВ та після.

Після війни уцілів практично тільки один будинок селянина Луки Миколайовича Батицького. Будинки будували аж до автомобільної дороги Кам'янка - Юр'ївка. Біля місця, де була садиба меноніта І.І. Вінса, після об'єднання чотирьох колгоспів в один у 1954 році проводилося будівництво сараїв для великої рогатої худоби. У 1954 році побудували приміщення для утримання дійних корів, у 1955 - курятник та примішення для утримання молодняка великої рогатої худоби, а у 1956 - приміщення для утримання дійних корів.

З часом ферму № 2 перепрофілювали із молочнотоварної ферми в ферму, де утримували бичків різного віку на відгодівлі. В 70-х роках в селі був побудований будинок мисливця. На сьогодні в селі залишився тільки цей будинок. У 1979 році по обидві сторони приміщень побудували вигульні майданчики з годівницями для худоби.

У 1995 році на фермі № 2 утримували тільки телиць різних вікових груп.

У 2009 році біля села на пагорбі "Гок" працівниками ЗСАТ імені Т.Г. Шевченко установлений великий хрест, щоб він оберігав землі села від різних негараздів.

А з 2012 року на фермі поставили корів м'ясного напрямку продуктивності поліської м'ясної худоби.

Останній житель села Віталій Леонідович Васильєв покинув будинок своїх предків восени 2014 року. В листопаді 2015 року на сесії Шилівської сільської ради було прийняте рішення про виключення села Петрівське з облікових данних, та передати клопотання до Добропільскої районної ради народних депутатів про затвердження цього рішення.[3]

Пам'ятники[ред. | ред. код]

Біля хутора Петрівський на мапі 1939 року позначено кілька курганів. На лівому березі річки Бик там, де тепер установлена ― Козацька вежа‖, і на правому березі біля лісу. На сьогодні зберігся тільки один курган, що біля лісу. Інші кургани були  зруйновані при  будівництві  автомобільної  дороги  між  селами  Юр’ївка  та Кам’янка.

По розповідям колишнього мешканця хутора Петрівський  Івана Миколайовича Ємця на території поблизу хутора  було сім кам'яних баб різного розміру.

Підприємства[ред. | ред. код]

Жертв[ред. | ред. код]

  • Мисик Григорій Костянтинович, 1898 року народження, с. Сергіївка Постишевського району Донецької області, українець, освіта початкова, безпартійний. Проживав: х. Петрівський Добропільського району Донецької області. Колгоспник колгоспу «Кам’янка». Заарештований 20 грудня 1937 року. Засуджений трійкою УНКВС по Донецькій області до розстрілу з конфіскацією майна. Даних про виконання вироку немає. Реабілітований у 1989 році.
  • Сердюк Іван Семенович, 1893 року народження, с. Гродівка Гришинського району Донецької області, українець, освіта початкова, безпартійний. Хлібороб. Проживав: х. Іванівський Гришинського району Донецької області. Заарештований 1 січня 1930 року. Особливою нарадою при колегії ДПУ УРСР 3 березня 1930 року засуджений на 3 роки  у Північний край. Реабілітований у 1989 році.[4]
  • Солдатенко Семен Сергійович, 1896 року народження, с. Олексіївка Красноармійського району Донецької області, українець, освіта початкова, безпартійний. Проживав: х. Петровський Красноармійського району Донецької області. Робітник колгоспу ім. Петровського. Заарештований 2 квітня 1938 року. Засуджений Особливою нарадою при НКВС СРСР до розстрілу. Даних про виконання вироку немає. Реабілітований у 1989 році.[5]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. історико-краєзнавчого альманаху «Добре поле» Стр 25
  2. історико-краєзнавчого альманаху «Добре поле» Стр 26
  3. історико-краєзнавчого альманаху «Добре поле» Стр 28
  4. Реабілітовані історією. Донецька область. Книга 7. Стр 164
  5. Реабілітовані історією. Донецька область. Книга 7. Стр 286

Джерела[ред. | ред. код]

  • 1-й номер історико-краєзнавчого альманаху «Добре поле» (Краматорськ, вид-во ЦТРІ «Друкарський двір», 2016, 152 с.