Звірове

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Звірове
Країна Україна Україна
Область Донецька область
Район/міськрада Покровський
Рада/громада Піщанська сільська рада
Код КОАТУУ 1422784503
Облікова картка Звірове 
Основні дані
Населення 1037
Поштовий індекс 85305
Телефонний код +380 623
Географічні дані
Географічні координати 48°14′55″ пн. ш. 37°07′28″ сх. д. / 48.24861° пн. ш. 37.12444° сх. д. / 48.24861; 37.12444Координати: 48°14′55″ пн. ш. 37°07′28″ сх. д. / 48.24861° пн. ш. 37.12444° сх. д. / 48.24861; 37.12444
Середня висота
над рівнем моря
154 м
Водойми балка Сазонова
Відстань до
обласного центру
84,2 км
Відстань до
районного центру
7,5 км
Найближча залізнична станція Покровськ
Відстань до
залізничної станції
7,4 км
Місцева влада
Адреса ради 85360, Донецька обл., Покровський р-н, с. Піщане, вул. Центральна, 5, тел. 5-38-2-48
Сільський голова Величко Федорія Олександрівна
Карта
Звірове. Карта розташування: Україна
Звірове
Звірове
Звірове. Карта розташування: Донецька область
Звірове
Звірове

Зві́рове — село в Україні, у Покровському районі Донецької області. У селі мешкає 1037 людей.

Загальні відомості[ред. | ред. код]

Відстань до райцентру становить близько 7 км і проходить автошляхом місцевого значення. Село постраждало внаслідок Геноциду-Голодомору українського народу, проведеного урядом СРСР 1932—1933.

Історія[ред. | ред. код]

На плані геренального межування Бахмутського повіту (1831 рік) у Сазоновій балці вже були вказані 2 безименні хутори - на південно-західній околиці сучасного Звірового та на схід від нього. Станом на 1854 рік, на лівому схилі Сазонової балки числилися: власницьке село Надєждіна (Комишуватка, Сазонова, - 13 дворів, 70 мешканців); власницький хутір Красногорівський (1 двір, 17 жителів). У Сазоновому знаходилася садиба власниці Лариної М.В. (відомості за 1886 рік). Правий схил балки Сазонова знаходився у власності громади села Гришине[1][2][3].

У 1899-1900 роках на правому схилі Сазонової балки проводили геологічну розвідку В.І.Хлопицький та І.П.Табурно. Були відкриті потужні поклади вугілля на землях села Гришине, в тому числі - по пласту g3 "Бахіревський". Перші шахти були закладені між балками Тернова і Глибокий Яр, серед яких слід зазначити шахту Табурно, з якої в 1901-1902 роках відвантажили 2,5 вагони вугілля. Шахта була передтечею капітального рудника Західно-Донецького кам'яновугільного товариства, який працював тут до середини 20-х років. У грудні 1917 року для потреб рудника тут було відкрито тупикову залізничну станцію Сазонове й під'їзну колію до станції Чунишине[4][5][6][7].

Станом на 1928 рік, на правому схилі Сазонової балки в районі сучасного Звірового числяться хутори Звєрєв № 1, Чинника і Костирі, а також селище Західно-Донецького рудника. Станом на 1937 рік тут числяться також хутір Батраки на правому схилі та хутір Андрієвський на лівому схилі балки Сазонова[8][9].

Населення[ред. | ред. код]

За даними перепису 2001 року населення села становило 1037 осіб, із них 86,98 % зазначили рідною мову українську, 12,05 % — російську, 0,19 % — молдовську та 0,1 % — білоруську мову[10].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Планы Генерального Межевания (ПГМ Бахмутский уезд). 
  2. Список населённых мест Екатеринославской губернии. Екатеринослав. 1859. 
  3. Сборник статистических сведений по Екатеринославской губернии. Том II. Бахмутский уезд. Екатеринослав. 1886. 
  4. Хлопицкий В.И., Табурно И.П. (1900). Результаты разведок, произведенных на земле крестьян дер. Гришино гг. Хлопицким и Табурно. СПб. 
  5. Ведомость № 14. Алфавитный список углеотправителей с показанием станций отправления и количества вагонов в 600 пудов, отправленных в 1902-1903 г. и 1901-1902 г. с сентября по сентябрь // Труды XXVIII Съезда горнопромышленников юга России / Том II. Отчёты…. Х. 1903. 
  6. Альбом схематических планов станций Екатерининской железной дороги. Екатеринослав. 1917. 
  7. Луковенко С.П. (2008). Они были первыми. Очерки из истории Гришинского каменноугольного района 1795-1917 г.г. Красноармейск. 
  8. Шахты и рудники Донбасса. Карта Артёмовского округа (1928). 
  9. Карта решения командующих 57, 37 и 12 А на наступление // ЦАМО, фонд 251, опись 646, дело 211, документ 2. 
  10. Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua

Посилання[ред. | ред. код]