Водянське

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
смт Водянське
Герб пгт. Водянське.gif
Герб Водянського
Свято-Введенський храм
Свято-Введенський храм
Країна Україна Україна
Область Донецька область
Район/міськрада Добропільська міськрада
Рада Білицька міська рада
Код КОАТУУ: 1411545300
Основні дані
Статус з 1957 року
Площа 0,62 км²
Населення 1490 (01.01.2018)[1]
Густота 2403,2 осіб/км²
Поштовий індекс 85040-85041
Телефонний код +380 6277
Географічні координати 48°24′34″ пн. ш. 37°06′15″ сх. д. / 48.40944° пн. ш. 37.10417° сх. д. / 48.40944; 37.10417Координати: 48°24′34″ пн. ш. 37°06′15″ сх. д. / 48.40944° пн. ш. 37.10417° сх. д. / 48.40944; 37.10417
Висота над рівнем моря 151 м
Водойма р. Водяна
Відстань
Найближча залізнична станція: Добропілля
До станції: 6,8 км
До райцентру:
 - фізична: 8,2 км
 - автошляхами: 6,9 км
До обл. центру:
 - фізична: 67 км
 - автошляхами: 79,1 км
Селищна влада
Адреса 85043, Донецька обл., Добропільська міськрада, м. Білицьке, вул. Миру, 20, 6-31-20
Голова селищної ради Заварзін Олександр Тихонович
Веб-сторінка Білицька міська рада
Карта
Водянське. Карта розташування: Україна
Водянське
Водянське
Водянське. Карта розташування: Донецька область
Водянське
Водянське

Commons-logo.svg Водянське у Вікісховищі

Водя́нське — селище міського типу Донецької області, підпорядковане Білицькому, розташоване на річці Кулічка за 93 км від Донецька. Відстань до райцентру становить близько 6 км і проходить автошляхом місцевого значення.

Географія[ред. | ред. код]

Пошта Водя́нське. 

Історія[ред. | ред. код]

Передісторія[ред. | ред. код]

На карті Бахмутського повіту М. Грінера 1915 був зазначений хутір Олімпіадовськ, який знаходився в південно-східній частині нинішнього селища.[2]

Селище Водянське[ред. | ред. код]

Селище Водянське виникло на початку 50-х років 20-го століття як невеличке поселення, де проживали першопрохідці — будівельники шахти «Водяна-1». Місцем розташування селища обрано низовину поблизу р. Водяної — притоки річки Бик.

Будинок культури Водя́нське

Спочатку було збудовано гуртожиток і магазин. Потім — житлові будинки для шахтобудівників. В 1954 р. почала видавати перші тонни вугілля шахта «Водяна-1».

Медпункт Водя́нське.

У 1954 р. збудовано школу. Першим директором школи став колишній партизан загону С. А. Ковпака — І. В. Острянін. В цьому ж році Водянське було включене до списків населених пунктів Донецької області під назвою селище шахти «Водяна-1».

У 1957 р. селище шахти «Водяна-1» одержало статус селища міського типу і назву — Водянське. Його підпорядкували Добропільській міській раді.

Магазин центральний.

У 1957 р. почала видавати вугілля шахта «Водяна-2». Селище значно виросло. Тут були збудовані клуб імені Кірова, дитсадок, благоустроєні житлові будинки, магазини. Була відкрита бібліотека (перший бібліотекар Н. А. Краснонос).

У 1957 р. відкрито селищну лікарню з медамбулаторією і стаціонаром на 30 ліжок. Головним лікарем її був П. О. Мельник, висококваліфікований лікар — терапевт, енергійний організатор, завдяки зусиллям якого лікарня стала однією з найкращих в Добропільському районі. (В 1966 р. він переведений на посаду головного лікаря Білицької міської лікарні).

У числі старожилів — перших мешканців селища Водянського колишні фронтовики А. І. Любас, В. П. Чернишов, І. Я. Мухін, М. Я. Камчатний, О. О. Пожидаєв, В. І. Терехов, В. С. Могильний.

У 1962 р. на базі шахти «Водяна-2», об'єднаної з шахтою «Водяна-1», відкриті Центральні електромеханічні майстерні (ЦЕММ) тресту «Добропіллявугілля».

У 1966 р. смт Білицьке одержало статус міста, а смт Водянське було підпорядковано Білицькій міській раді. В цьому ж році Водянська школа стала середньою, а в 1968 р. дала свій перший випуск. В числі перших учителів школи були: Я. А. Ковтун, А. В. Берро, К. Р. Глобчанська, Є. П. Пилипець.

Соц. містечко.
Пам'ятник танкістам Водя́нське

У 1969 р. в селищі Водянському проживало 3,1 тис. людей. Шахту «Водяна-1» об'єднали з шахтою імені 21 з'їзду КПРС. В селищі відкрили філіал Донецького заводу точного машинобудування (ДЗТМ). Але більшість населення чоловічої статі працювали на шахті, яка на початку 70-х років знову стала називатись «Білицька».

Селище Водянське у 70-80 роки минулого століття було чистим, влаштованим гірничим поселенням, з зеленими вулицями, гарним ставком, зразковою комунальною службою, яку довгі роки очолював А. І. Любас.

Незалежна Україна[ред. | ред. код]

22 грудня 2014 року бойовики терористичного підрозділу «Оплот» (ДНР) намагаються дестабілізувати обстановку на підконтрольній Україні території. У селищі Водянському вони вбили сім'ю і вкрали машину. 30 грудня їх затримали під час допиту вони заявили що вони виїхали за вказівкою своїх лідерів з Донецька на територію підконтрольну Україні.[3][4]

19 лютого 2016 року з метою упорядкування назв вулиць, на виконання Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», відповідно до розпорядження міського голови міста Білицьке в селищі були перейменовані такі вулиці:

1 вул. 40 років Жовтня Центральна
2 вул. Жовтнева Покровська
3 вул. Комсомольська Паркова
4 вул. Леніна Дружби
5 вул. Червоноармійська Молодіжна
6 пров.40 років Жовтня Ювілейний

[5]

Водянська шахта[ред. | ред. код]

У статистичних звітах Ради З'їзду гірничопромисловців півдня Росії за 1903 рік значиться шахта Ларіна з добувної здатністю 600 тисяч пудів вугілля на рік. Шахта перебувала в районі Богодарівці (Світле), де через десять років Л. І. Лутугін виявить пласт вугілля, що розробляється на Новоекономічному руднику. Залишки відвалу породи цієї копальні ідентифікуються досі.

АБК шахти «Водяна» № 1
Терикон шахти «Водяна» № 1. Вид із південної сторони селища
Терикон шахти «Водяна» № 1. Вид із північної сторони селища

Більш детально ділянка родовища на землях радгоспу «Гірник-2», угіддя котрого розташовувалися в даному районі, було розвідано наприкінці 20-х — початку 30-х років ХХ століття, але до закладки капітальних шахт приступили лише наприкінці 40-х — початку 50-х років. Тоді почалося будівництво шахт «Водяна» № 1 і № 2, а також шахтного селища Водянське. Першими будівлями в селищі були гуртожиток і будинки шахтобудівників, а також магазин. Під ставок-охолоджувач шахти «Водяна» № 1 (нині популярний серед місцевого населення ставок Безіменний) в 1953 році від колгоспу імені Й. Сталіна і радгоспу «Гірник-2» було відчужено 8,7 га землі. У зв'язку з будівництвом шахти «Водяна» № 2 в 1953 році Добропільський райрада зробила відчуження 49,33 га землі (в тому числі 6,68 га в тимчасове користування) від радгоспу «Гірник-2» на проммайданчик, під'їзну колію від станції Родинська, лінію електропередачі до шахти (розпорядження Ради Міністрів УРСР № 830-Р від 30.06.1952). У 1954 році почалося будівництво шахти «Водяна» № 2. У 1957 році селище Водянське отримав статус селища міського типу. А ось такий «міський» атрибут, як асфальт, в селищі з'явився лише в 1965 році.[6]

ЗОШ І—ІІІ ступенів № 11[ред. | ред. код]

Водянська загальноосвітня школа № 11

Школа відкрита в 1953 р. Школу очолив фронтовик директор Острянін (1953—1958) . На той час у школі 13 учителів навчали 141 учня. З 2001 р. директор Богуш.[7]

Підприємства[ред. | ред. код]

У селищі більшість підприємств займається сферою обслуговування.

Є відділення Ощадбанку по вулиці Центральній.

  • Колективне підприємство «Аптека Біла лілея».
  • Дочірнє підприємство управління з монтажу, демонтажу та ремонту гірничошахтного обладнання ДХК «Добропіллявугілля».
  • Приватне підприємство «Настя»
  • Комбінат комунальних підприємств № 8 управління соціальної сфери ДХК «Добропіллявугілля»
  • Фермерське господарство «Біс»[8]

Населення[ред. | ред. код]

За даними перепису 2001 року населення селища становило 1725 осіб, із них 72,87 % зазначили рідною мову українську, 27,01 % — російську, 0,12 % — вірменську[9]

Свято Введенський храм Водя́нське.

Релігія[ред. | ред. код]

Свято Введенський храм

Громада Свято Введенського храму Горлівського Єпархіального управління Московського патріархату була зареєстрована в 1990 році в селищі Водянському по вулиці Покровська, 34.[10]

Персоналії[ред. | ред. код]

  • П. Т. Баранець — поет і композитор, колишній директор школи.
  • Василій Турбін — настоятель Свято-Введенської церкви.
  • А. І. Любас — Почесний громадянин міста Добропілля.
  • Кіясь Дмитро Миколайович
  • Пожидаєв Олександр Олексійович — фронтовик Вітчизняної війни, учасник Параду Перемоги в Москві (червень 1945р), гірник шахти «Водяна-1».
  • Роскопенський Микола Олексійович

Пам'ятники[ред. | ред. код]

Пшеничне поле на південній околиці селища

Герб селища[ред. | ред. код]

Геральдистом-ентузіастом С. А. Акатовим випускався сувенірний значок з емблемою селища Водянське. У верхній частині щита поміщені елементи герба міста Донецька. Мабуть, цей варіант емблеми не використовувався і не затверджувався офіційно.[11]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2018 року (PDF)
  2. http://www.etomesto.ru/map-ukraine_donbass_bakhmutskiy-uezd_1915/?x=37.108149&y=48.406153
  3. http://www.06277.com.ua/news/696904
  4. http://www.06277.com.ua/article/702714
  5. http://belickoe-rada.gov.ua/news/id/4
  6. 1-й номер історико-краєзнавчого альманаху «Добре поле» Стр 88
  7. Подолян В. В. Слово про Добропілля: роки, події, люди / В. В. Подолян. — Донецьк: Престиж-party, 2009. — 367
  8. http://b2btoday.com.ua/region/12311
  9. Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua
  10. Свято-Введенська церква «Довжина в життя шлях до своєї православної церкви.»
  11. http://www.heraldicum.ru/ukraine/towns/vodansk.htm

Джерела[ред. | ред. код]