Водянське

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Водянське
Герб пгт. Водянське.gif
Герб Водянського
Свято Введенський храм
Свято Введенський храм
Водянське
Водянське на мапі Добропільського району
Водянське на мапі Добропільського району
Країна Україна Україна
Область Донецька область
Район/міськрада Добропільська міськрада
Рада Білицька міська рада
Код КОАТУУ: 1411545300
Основні дані
Статус з 1957 року
Площа 0,62 км²
Населення 1567 (01.01.2013)[1]
Густота 2527 осіб/км²
Поштовий індекс 85040-85041
Телефонний код +380 6277
Географічні координати
Висота над рівнем моря 151 м
Водойма р. Водяна
Відстань
Найближча залізнична станція: Добропілля
До станції: 10 км
До райцентру:
 - фізична: 8,2 км
 - автошляхами: 6,1 км
До обл. центру:
 - фізична: 67 км
 - автошляхами: 93,9 км
Селищна влада
Адреса 85043, Донецька обл., Добропільська міськрада, м. Білицьке, вул. Миру, 20, 6-31-20
Голова селищної ради Заварзін Олександр Тихонович
Карта
Водянське is located in Україна
Водянське
Водянське
Водянське is located in Донецька область
Водянське
Водянське

Водя́нське — селище міського типу Донецької області, підпорядковане Білицькому, розташоване на річці Кулічка за 93 км від Донецька. Відстань до райцентру становить близько 6 км і проходить автошляхом місцевого значення.

Географія[ред.ред. код]

Пошта Водя́нське. 

Історія[ред.ред. код]

Передісторія[ред.ред. код]

На карті Бахмутського повіту М. Грінера 1915 був зазначений хутір Олімпіадовск який знаходився в південно-східній частині нинішнього селища.[2]

Селище Водянське[ред.ред. код]

Селище Водянське виникло на початку 50-х років 20-го століття як невеличке поселення, де проживали першопрохідці — будівельники шахти «Водяна-1». Місцем розташування селища обрано низовину поблизу р. Водяної — притоки річки Бик.

Будинок культури Водя́нське.

Спочатку було збудовано гуртожиток і магазин. Потім — житлові будинки для шахтобудівельників. В 1954 р. почала видавати перші тонни вугілля шахта «Водяна-1».

Медпункт Водя́нське.

В 1954 р. збудовано школу. Першим директором школи став колишній партизан загону С. А. Ковпака — І. В. Острянін. В цьому ж році Водянське було включене до списків населених пунктів Донецької області під назвою селище шахти «Водяна-1».

В 1957 р. селище шахти «Водяна-1» одержало статус селища міського типу і назву — Водянське. Його підпорядкували Добропільській міській раді.

Магазин центральний.

В 1957 р. почала видавати вугілля шахта «Водяна-2». Селище значно виросло. Тут були збудовані клуб імені Кірова, дитсадок, благоустроєні житлові будинки, магазини. Була відкрита бібліотека (перший бібліотекар Н. А. Краснонос).

В 1957 р. відкрито селищну лікарню з медамбулаторією і стаціонаром на 30 ліжок. Головним лікарем її був П. О. Мельник, висококваліфікований лікар — терапевт, енергійний організатор, завдяки зусиллям якого лікарня стала однією з найкращих в Добропільському районі. (В 1966 р. він переведений на посаду головного лікаря Білицької міської лікарні).

В числі старожилів — перших мешканців селища Водянського колишні фронтовики А. І. Любас, В. П. Чернишов, І. Я. Мухін, М. Я. Камчатний, О. О. Пожидаєв, В. І. Терехов, В. С. Могильний.

В 1962 р. на базі шахти «Водяна-2», об'єднаної з шахтою «Водяна-1», відкриті Центральні електромеханічні майстерні (ЦЕММ) тресту «Добропіллявугілля».

В 1966 р. смт. Білицьке одержало статус міста, а смт. Водянське було підпорядковано Білицькій міській раді. В цьому ж році Водянська школа стала середньою, а в 1968 р. дала свій перший випуск. В числі перших учителів школи були: Я. А. Ковтун, А. В. Берро, К. Р. Глобчанська, Є. П. Пилипець.

Соц. містечко.
Пам'ятник танкістам Водя́нське.

В 1969 р. в селищі Водянському проживало 3,1 тис. людей. Шахту «Водяна-1» об'єднали з шахтою імені 21 з'їзду КПРС. В селищі відкрили філіал Донецького заводу точного машинобудування (ДЗТМ). Але більшість населення чоловічої статі працювали на шахті, яка на початку 70-х років знову стала називатись «Білицька».

Селище Водянське у 70-80 роки минулого століття було чистим, влаштованим гірничим поселенням, з зеленими вулицями, гарним ставком, зразковою комунальною службою, яку довгі роки очолював А. І. Любас.

Незалежна Україна[ред.ред. код]

22 грудня 2014 року бойовики терористичного підрозділу «Оплот» (ДНР) намагаються дестабілізувати обстановку на підконтрольній Україні території. У селищі Водянському вони вбили сім'ю і вкрали машину. 30 грудня їх затримали під час допиту вони заявили що вони виїхали за вказівкою своїх лідерів з Донецька на територію підконтрольну Україні.[3][4]

19 лютого 2016 року з метою упорядкування назв вулиць, на виконання Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», відпорідно до розпорядження міського голови міста Білицьке в селищі були переіменовані такі вулиці :

1 вул. 40 років Жовтня Центральна
2 вул.Жовтнева Покровська
3 вул.Комсомольська Паркова
4 вул.Леніна Дружби
5 вул.Червоноармійська Молодіжна
6 пров.40 років Жовтня Ювілейний

[5]

Водянська шахта[ред.ред. код]

У статистичних звітах Ради З'їзду гірничопромисловців півдня Росії за 1903 рік значиться шахта Ларіна з добувної здатністю 600 тисяч пудів вугілля на рік. Шахта перебувала в районі Богодарівці (Світле), де через десять років Л.І. Лутугин виявить пласт вугілля, що розробляється на Новоекономічному руднику. Залишки відвалу породи цієї копальні ідентифікуються досі.

Більш детально ділянка родовища на землях радгоспу «Гірник-2», угіддя котрого розташовувалися в даному районі, було розвідано в кінці 20-х - початку 30-х років ХХ століття, але до закладці капітальних шахт приступили лише в кінці 40-х - початку 50-х років. Тоді почалося будівництво шахт «Водяна» № 1 і №2, а також шахтного посѐлка Водянське. Першими будівлями в посѐлке були гуртожиток і вдома шахтостроітелей, а також магазин. Під ставок-освітлювач * шахти «Водяна» № 1 (нині, , популярний серед місцевого населення ставок Безіменний) в 1953 році від колгоспу імені Й. Сталіна і радгоспу «Гірник-2» було відчужено 8,7 га землі. У зв'язку з будівництвом шахти «Водяна» № 2 в 1953 році Добропільський райрада вироб вѐл відчуження 49,33 га землі (в тому числі 6,68 га в тимчасове користування) від радгоспу «Гірник-2» на проммайданчик, під'їзну колію від станції Родинська, лінію електропередачі до шахти (розпорядження Ради Міністрів УРСР № 830-Р від 30.06.1952). У 1954 році почалося будівництво шахти «Водяна» № 2. У 1957 році посѐлок Водянське отримав статус посѐлка міського типу. А ось такий «міський» атрибут, як асфальт, в посѐлке з'явився лише в 1965 році.[6]

ЗОШ І—ІІІ ступенів № 11[ред.ред. код]

Водянська загальноосвітня школа № 11

Школа відкрита в 1953 р. Школу очолив фронтовик директор Острянін (1953—1958) . На той час у школі 13 учителів навчали 141 учня. З 2001 р директор Богуш.[7]

Підприємства[ред.ред. код]

У селищі більшість підприємств займається сферою обслуговування.

Є відділення Ощадбанку по вулиці Центральній.

  • Колективне підприємство «Аптека Біла лілея».
  • Дочірнє підприємство управління з монтажу, демонтажу та ремонту гірнічошахтного обладнання-ДХК "добропіллявугілля.
  • Приватне підприємство "Настя"
  • Комбінат комунальних предприятий №8 управління соціальної СФЕРИ ДХК «Добропіллявугілля»
  • Фермерське господарство "Біс"[8]

Населення[ред.ред. код]

За даними перепису 2001 року населення селища становило 1725 осіб, із них 72,87 % зазначили рідною мову українську, 27,01 % — російську, 0,12 % — вірменську[9]

Свято Введенський храм Водя́нське.

Релігія[ред.ред. код]

Свято Введенський храм

Громада Свято Введенського храму Горлівського Єпархіального управління Московського патріархату була зареєстрована в 1990 році в селищі Водянському по вулиці Покровська, 34.[10]

Персоналії[ред.ред. код]

  • П. Т. Баранець — поет і композитор, колишній директор школи.

Пам'ятники[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Пшеничне поле на південній околиці селища.
  • Свято-Введенская церковь «Довжина в життя шлях до своєї православної церкви.»

Герб селища[ред.ред. код]

Геральдистом-ентузіастом С. А. Акатовим випускався сувенірний значок з емблемою селища Водянське. У верхній частині щита поміщені елементи герба міста Донецька. Мабуть, цей варіант емблеми не використовувався і не затверджувався офіційно.[11]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2013 року, Київ-2013 (pdf)
  2. http://www.etomesto.ru/map-ukraine_donbass_bakhmutskiy-uezd_1915/?x=37.108149&y=48.406153
  3. http://www.06277.com.ua/news/696904
  4. http://www.06277.com.ua/article/702714
  5. http://belickoe-rada.gov.ua/news/id/4
  6. 1-й номер історико-краєзнавчого альманаху «Добре поле» Стр 88
  7. Подолян В. В. Слово про Добропілля: роки, події, люди / В. В. Подолян. — Донецьк: Престиж-party, 2009. — 367
  8. http://b2btoday.com.ua/region/12311
  9. Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua
  10. Свято -Введенская церковь «Довжина в життя шлях до своєї православної церкви.»
  11. http://www.heraldicum.ru/ukraine/towns/vodansk.htm

Джерела[ред.ред. код]

  • Свято-Введенская церковь «Довжина в життя шлях до своєї православної церкви.»
  • Білицьке он-лайн
  • Подолян В. В. Слово про Добропілля: роки, події, люди / В. В. Подолян. — Донецьк: Престиж-party, 2009. — 367
  • Картка на сайті ВР
  • 1-й номер історико-краєзнавчого альманаху «Добре поле» (Краматорськ, вид-во ЦТРІ «Друкарський двір», 2016, 152 с.