Очікує на перевірку

Лисівка (Покровський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Лисівка
Країна Україна Україна
Область Донецька область
Район Покровський район
Громада Покровська міська громада
Код КАТОТТГ UA14160210140059120
Облікова картка Лисівка 
Основні дані
Засноване 1885
Населення 799
Поштовий індекс 85362
Телефонний код +380 623
Географічні дані
Географічні координати 48°13′06″ пн. ш. 37°15′54″ сх. д. / 48.21833° пн. ш. 37.26500° сх. д. / 48.21833; 37.26500Координати: 48°13′06″ пн. ш. 37°15′54″ сх. д. / 48.21833° пн. ш. 37.26500° сх. д. / 48.21833; 37.26500
Середня висота
над рівнем моря
207 м
Водойми балка Солоненька
Відстань до
обласного центру
54,1 км
Відстань до
районного центру
12,1 км
Найближча залізнична станція Гродівка
Відстань до
залізничної станції
5 км
Місцева влада
Адреса ради 85362, Донецька обл., Покровський р-н, с. Лисівка, вул. Центральна, 68
Сільський голова Кабанець Юлія Віталіївна
Карта
Лисівка. Карта розташування: Україна
Лисівка
Лисівка
Лисівка. Карта розташування: Донецька область
Лисівка
Лисівка
Мапа
Мапа

CMNS: Лисівка у Вікісховищі

Лисі́вка (Вальдек / Waldeck) — село Покровської міської громади Покровського району Донецької області, в Україні. Село евакуйовано.

Загальні відомості

[ред. | ред. код]

Лежить на обох берегах річки Солоний. Відстань до райцентру становить близько 12 км і проходить автошляхом E50.

Землі села межують із територією м. Новогродівка Новогродівської міської ради Донецької області.

Поруч розташована шахта 1/3 «Новогродівська».

Географія

[ред. | ред. код]

В селі тече річка Солоний, права притока Солоної.

Історія

[ред. | ред. код]

Село було засноване німцями-менонітами у 1885 році, які були вихідцями з Молочанської колонії. Колоністам належало 1200 десятин землі. Село напівгосподарів по 30 десятин на двір.

У 1895 році в селі був побудований машинобудівний завод Ю. Ф. Легіна.

У 1886 році в колонії була побудована школа, в 1892 році вона була перебудована.[1]

Населення

[ред. | ред. код]
  • 321 (1911)
  • 342/275 нім. (1926),
  • 251 (1941)[1].

За даними перепису 2001 року населення села становило 799 осіб, із них 91,11 % зазначили рідною мову українську, 7,38 % — російську та 0,13 % — білоруську мову[2].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Немцы России: населенные пункты и места поселения: энциклопедический словарь [Архівовано 30 листопада 2016 у Wayback Machine.] / Сост.: В. Ф. Дизендорф. — М.: ЭРН, 2006. — 472 с.
  2. Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 23 жовтня 2016.

Посилання

[ред. | ред. код]