Пилипівка (Харків)
| Пилипівка Харків | ||||
 Вулиця Північнокавказька | ||||
| Загальна інформація | ||||
|---|---|---|---|---|
| Район | Новобаварський район | |||
| Адмінодиниця | Новобаварський район | |||
| Телефонний код | 57 | |||
| Головні вулиці | Кибальчича, Радіотехнічна, Карачівське шосе | |||
| Автобуси № 232, 220, 110 | ||||
| Залізнична інфраструктура | станція Липовий Гай | |||
 Пилипівка у Вікісховищі | ||||
Пилипівка — місцевість міста у південно-західній частині міста Харкова, розташована у Новобаварському адміністративному районі. Колишнє село яке у ХХ столітті увійшло у межі міста.
На заході Пилипівка межує з Липовим Гаєм, на півночі з Новоселівкою та Новожаново, на південному сході з Гутами.
Колишнє село яке з’явилося у другій половині XVII століття, у ХХ столітті увійшло до складу Харкова.
Археологічні дослідження знайшли в цих місцинах скіфське городище V-VI століть. Припускається, що у цих місцинах був князь Ігор (ХІІ століття) та Григорій Сковорода, який подорожував з Бабаїв до Харкова. Неподалік від Пилипівки знаходиться Хорошеве городище . Південна частина місцевості займають залишки Донецького городища .
У книзі «Харків. Енциклопедичний словник» надається історія заснування села Пилипова. У другій половині XVII століття на цих землях з’являється переселенець з Задніпров’я Степан Пилипов, який отримав дозвіл на будівництво млина на річці Уди.
Одно з найперших згадувань Пилипівки (Пилипова села) відбувається у 1722 році, у зв’язку з тим, що у ньому біло побудовано церкву Петра і Павла.
У 1724 році церква апостолів Петра і Павла села Пилипового згадується серед церков Харківського козацького полку.
У 1730 році згадується Петропавловська церква у селі, після цього згадки про церкву відсутні. При церкві було 110 прихожан чоловічої статі, та 95 жіночої.
У 1785 році за межевою відомістю у селах бабаях, Жихорі, а також у Лідному та Пилиповому які належали Петру Андрійовичу Щербинину, налічувалося 7221 десятин землі, населення - 1053 мешканців чоловічої статі [1].
На 1857 рік Пилипове село входило до бабаївського приходу. В самому селі та у сільці Ржавець храмів не було. Населення села того часу становило 879 мешканців чоловічої статі та 919 жіночої[2].
У 1864 році Пилипове село згадується серед населених пунктів Харківського повіту Харківської губернії. Воно розташоване недалеко від Катеринославського поштового шляху біля річки Уди. Село розташовувалося на відстані 10 верст від Харкова, та 18 верст від станового центру. У селі було 87 подвірь, населення становило 673 мешканця (304 чоловічої і 369 жіночої статі). У селі розташовувався цегляний завод. Церква у селі була відсутня.
Наприкінці ХІХ століття землями Пилипівки володів полковник у відставці Гладков. Його донька та спадкоємиця програла ці землі у карти та одружилася зі своїм управляючим Филипповим.
Згідно перепису 1897 року селі Пилиповому Харківського повіту налічувалося 1 284 мешканця (617 чоловічої і 667 жіночої статі) [3].
У 2004 році біля 10-го кладовища було побудовано каплицю.
- Каплиця біля 10-го цвинтаря
- № 110 - пов'язує вулицю Одеську і селище Перемога (Пилипівка);
- № 220 - пов'язує станцію метро «Холодна Гора» і селище Перемога (Пилипівка);
- № 232 - пов'язує станцію метро «Метробудівників» і проспект Дзюби.
- № 134 (1996-2000) - пов'язувало вулицю Одеську і селище Перемога (Пилипівка);
- № 41 (до 1996) - пов'язувало вулицю Одеську і селище Перемога (Пилипівка);
- № 8 (до 1985) - пов'язувало станцію метро «Холодна Гора» і селище Перемога (Пилипівка).
- Бондаренко Валентин Васильович – радянський космонавт
- Поколодний Василь Дмитрович- старший лейтенант, льотчик. Герой Радянського Союзу.
-
Струмок Лідний -
Меморіал присвячений загиблим у Другій Світовій війні радянським воякам -
Пам’ятна табличка на каплиці
- ↑ Филарет (Гумилевский Д.Г.). Историко-статистическое описание Харьковской епархии. В трех томах. — Х. : Харьковский частный музей городской усадьбы, 2005. — Т. І. — С. 160 – 336с.(рос.)
- ↑ Филарет (Гумилевский Д.Г.). Историко-статистическое описание Харьковской епархии. В трех томах. — Х. : Харьковский частный музей городской усадьбы, 2005. — Т. І. — С. 46 – 336с.(рос.)
- ↑ Населенныя мѣста Россійской имперіи въ 500 и болѣе жителей съ указаніемъ всего наличнаго въ нихъ населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи населенія 1897 г. Под ред. Н.А. Твойницкаго. — СПб. : Типографія «Общественная польза», 1905. — С. 252 – 403с.(рос. дореф.)
- Харків транспортний. Автобусні маршрути [Архівовано 19 березня 2017 у Wayback Machine.]
- Новобаварський район. Історична довідка. [Архівовано 24 квітня 2017 у Wayback Machine.]
- Газета «Врємя»
- Газета «Вечерній Харків» [Архівовано 26 лютого 2009 у Wayback Machine.]
- Газета «Об’єктив»
- Общественный координационный комитет Харьков ракетно-космический
- Щелковъ К.П. Историческая хронологія Харьковской губерніи. — Х. : Университетская типографія, 1882. — 365 с.(рос. дореф.)
- Населенныя мѣста Россійской имперіи въ 500 и болѣе жителей съ указаніемъ всего наличнаго въ нихъ населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи населенія 1897 г. Под ред. Н.А. Твойницкаго. — СПб. : Типографія «Общественная польза», 1905. — С. 252 – 403с.(рос. дореф.)
- Штиглицъ. Н. XLVI Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніям 1864 года. — Центральнымъ статистическимъ комитетомъ министерства внутреннихъ дѣлъ. — СПБ. : Карла Вульфа, 1869. — 358 с.(рос. дореф.)
- Филарет (Гумилевский Д.Г.). Историко-статистическое описание Харьковской епархии. В трех томах. — Х. : Харьковский частный музей городской усадьбы, 2005. — Т. І. — 336 с.(рос.)
- Соловьев В.О., Раенко Л.В. Харьков. Энциклопедический словарь. — Х., 2014. — 1021 с.(рос.)
- Самойлович Иванъ. Справочная книга для Харьковской епархіи. — Х. : И.М. Варшавчика, 1904. — 471 с.(рос. дореф.)