Салтівка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Неофіційний логотип Салтівки


Са́лтівка, також Са́лтівський житлови́й маси́в найбільший житловий масив України. Розташований на сході міста Харкова, знаходиться в межах трьох адміністративних районів: Московському, Київському та Немишлянському.

Населення Салтівки — понад 400 тисяч осіб (за цим показником він перевищує ряд обласних центрів України).

Район найбільш відомий серед жителів міста Харків, як спальний. Житловий масив забудований переважно багатоквартирними будинками 1970-х років.

Також, Салтівка відома торгівельно-розважальними центрами, ресторанами, кафе, концертними залами, парками, дитячими майданчиками та місцями відпочинку. Тут розташовано багато школ та установ дошкільного виховання, дозвільні центри.

У Салтівскького житлового масиву дуже розвинена транспортна інфраструктура: троллейбуси, трамваї, автобуси, метро, тощо.

Назва житлового масиву[ред. | ред. код]

Салтівка отримала назву через дорогу, яка вела у напрямку до Старого і Верхнього Салтова (нинішніми вулицями Академіка Павлова та Салтівським шосе).

Географія[ред. | ред. код]

25-ти поверхівка, вул. Валентинівська, 522 м/р, ЖК «Вітрила»

Салтiвка розташована на північному сході міста Харкова. Територія складається з двох основних частин:

Історія[ред. | ред. код]

Античність[ред. | ред. код]

Про те, що люди існували на території Салтівки ще до нашої ери, свідчать знахідки археолога Констянтина Пеляшенко. У 2007 році на вулиці Чернівецькій (неподалік від станції метро імені Академіка Павлова), він знайшов кераміку і культурний слой поселення бронзового віку. Це говорить про те, що люди жили на території сучасного Салтівскького житлового масиву ще приблизно 5 тисяч років тому.[1]

Археологічні знахідки на території, де знаходиться сучасний Салтівскький житловий масив, разповідают про те, що тут у 7-5 століттях до нашої ери, скіфи ховали своїх померлих під курганами. У 1977 році на території сучасного Салтівського трамвайного депо, археологами Харківського історичного музею було знайдено декілька скіфських курганів. Під час розкопок, вчені знайшли золоті речі. Так, наприклад, в одному з курганів було знайдено 35 золотих нашивок у формі маленьких ґудзиків з припаянними всередині петлями.[2]

Новітній час[ред. | ред. код]

1914–1939[ред. | ред. код]

Забудова Салтівки почалась на початку 20 століття, коли з'явилося ряд приміських поселень на північно-західній околиці Харкова, середи яких була Тюрінка.

У міжвоєнний період з'явилося ряд робітничих селищ — Салтівське селище та Селище імені Кірова. За генеральним планом реконструкції Харкова 1934 року намічалося житлове будівництво в районі Салтівки (Салтівського селища)[3].

1939–1945[ред. | ред. код]

У 1941 році відрізок проспекту Ювілейного від перетину з вул. Академіка Павлова і до вул. Гвардійців Широнінців - був великим яром. 18 грудня 1941 року до год яру на вантажних автомобілях німецькі окупанти привезли пацієнтів психіатричної лікарні і розстріляли. На цьому місці в наші дні на початку колишнього яру встановлено меморіальний знак у пам'ять про розстріляних.[4]

На території Салтівки розгорталися бойові дії Другої світової війни. Найжорстокіші бої проходили у лютому-березні та серпні 1943 року. 11 березня 1943 року у селі Шевченки, що знаходиться неподалік від сучасної станції метро Академіка Павлова була одна з наймасштабніших битв між радянськими військами та воїнами нацистської Німеччини. З німецької сторони наступали підрозділи дивізії СС "Мертва голова" з використанням танків "Тигр". З радянського боку Шевченки обороняли 210 батальйон 17 бригади військ НКВС, 391 танковий батальйон 179 окремої танкової бригади і 2 гармати калібром 76 мм. з винищувально-протитанкового полку. За один день радянські воїни підбили і спалили 11 танків, 8 бронетранспортерів, 10 автомашин і знищили понад 150 солдатів і офіцерів противника. Але німцям все ж вдалося взяти Шевченки, а 16 березня 1943 року захопити і весь Харків.[5]

1945–1991[ред. | ред. код]

До початку 1960-х років Салтівка називалася Салтівським селищем, і складалася з кількох невеликих розрізнених районів одно- триповерхової забудови (Тюрінка, Стара Салтівка, Селище Шевченки, Селище імені Кірова).

У 1963 році почали розробляти першу схему планування та будівництва Салтівського жилого масиву.

За генеральним планом, розробленим Харківською філією «Діпроміста» (з 1964 року — інститут «Харківпроект»), Салтівка на північ від Салтівського шосе мала забудовуватись висотними будинками, ​​в основному панельними: 9, 12, 16 - поверховими секційними і точковими, а також 5 - поверховими секційними будинками.

У 1967 році схема будівництва була остаточно затверджена. У цьому році і почалося будівництво району. Окрема висотна забудова велася з 1967 року, масова забудова висотними будівлями почалася в 1970-х роках[6].

У 1974 році на вулиці Героїв праці, 53 був збудований перший у місті шістнадцятиповерховий житловий будинок. У 1976 році таких будинків було вже більше двадцяти.

У 1975 році у 602-му мікрорайоні почалося будівництво найвищого у ті часи житлового дома міста Харків. Його вистота складає 24 поверхи.

У 1984—1993 роках було забудовано Північну Салтівку.

1991-наш час[ред. | ред. код]

З другої половини 2000-х активізувалося будівництво житлових будинків на Салтівці в районі ст. м. Студентської, Героїв Праці та на Північній Салтівці, де з'явилася низка новобудов.

У 2018 році було визначено, що території поза Північною Салтівкою будуть відведені для комунальної складської зони, але у квітні 2019 року територію між вулицями Леся Сердюка, Наталії Ужвій, окружною дорогою та пробивками від вулиць Світлої, Дружби Народів, Бучми та проспекта Тракторобудівників вирішили відвести під житлове будівництво, а складську зону винести у бік окружної дороги. Відомо, що є інвестори, які зацікавлені у будівництві на цій території.[7]

Внутрішнє районування Салтівки[ред. | ред. код]

Річки та струмки[ред. | ред. код]

Економіка[ред. | ред. код]

Транспорт[ред. | ред. код]

Багато транспортних комунікацій існує на Салтівці. Основною є салтівська лінія Харківського метрополітену.

Цікаві факти[ред. | ред. код]

Рекорди Салтівки[ред. | ред. код]

  • Салтівка — найбільший «спальний район» в Україні. Тут проживає близько третини мешканців міста.
  • Ринок Барабашова — найбільший промислово-речовий ринок в Україні та Східній Європі, займає площу понад 75 га та 14-е місце в рейтингу найбільших ринків світу[9].
  • Салтівське трамвайне депо на Льва Толстого — найбільше в СРСР і СНД. Його площа 20,8 га.
  • До 2004 року найвищою будівлею міста був побудований в 1980 році 24-поверховий житловий будинок в 602-му мікрорайоні на розі вул. Познанської та пр. Ювілейного.
  • У 522 мікрорайоні («Піски») на березі гребного каналу навпроти Журавлівського гідропарку в 2007—2008 роках побудована найвища на Салтівці будівля — житловий 25-поверховий будинок «Парус».
  • «Кінотеатр Дафі» (наразі в системі Multiplex) — найбільший в Харкові. Він почав працювати у 2009 році після завершення будівництва ТРЦ «Дафі»[10].

Цікаві факти щодо забудови Салтівки[ред. | ред. код]

  • Салтівський житловий масив будувався як спальний район насамперед для робітників ХТЗ та інших великих харківських заводів на Московському проспекті, тому перша трамвайна лінія зв'язала район не з центром міста, а із заводською зоною. Наприкінці 70-х — початку 80-х 23-й маршрут трамвая «Салтівка — Плитковий завод» для своєчасної перевезення робітників на зміни обслуговували трамваї, які складалися з трьох вагоннів. З 1990-х у зв'язку з браком рухомого складу та скороченням кількості робітників на заводах, трамваї складаються з двох вагонів.
  • У 522 мікрорайоні за генпланом житлові будинки повинні були будуватися у вигляді чотирьох величезних букв «СССР»[11]. Було побудували три букви С і вертикальну частину букви Р, після чого в проект були внесені зміни, і впоперек кожної букви С було збудовано ще по одному житловому будинку. Вийшлов напис не «СССР», а «містичний знак 6661»..[11]
  • Нумерація будинків на вулиці Дружби народів починається з 201 будинку, оскільки планувалося побудувати вулицю, яка мала сполучати Північну Салтівку із селищем Жуковського, але після розпаду СРСР проект не був здійснений, і була побудована тільки перша черга на Північній Салтівці. На місці непобудованої ділянки залишилась приватна забудова Великої Данилівки.
  • На вулиці Гвардійців Широнінців існує три автомобільно-пішохідних мости через глибокі яри, по дну яких протікають невеликі струмки: у перетину з вулицями Владислава Зубенка[12] (Глибокий яр), Бучми (Кітлярчин яр) та Метробудівників (Манжосів яр).
  • Салтівський медкомплекс (в районі 602 мікрорайону) повинен був складатися з 23 корпусів. З урахуванням гуртожитків вдалося побудувати тільки 10 будівель.
  • Паралельно метромосту повинен був пройти автомобільний міст, для чого були зведені опори по осі повороту вулиці Шевченка на Моїсеївскій міст. Будівництво не було завершено через відсутність коштів. Наразі зведення магістралі неможливе через щільну забудову в районі перетину вулиці Шевченка з вулицею Академіка Білецького (спруджено супермаркет «Рост», а також через існування ринку Барабашова, через які мала пройти ця траса.

Персоналії[ред. | ред. код]

  • На Старій Салтівці проживав один із лідерів російських нацболів Едуард Лимонов у часи його роботи на заводі «Серп і Молот».
  • На Салтівці мешкає письменник Сергій Жадан.
  • Олег Михайлюта («Фагот», лідер гурту ТНМК), довгий час проживав на Салтівці.

Події[ред. | ред. код]

  • У 1990-х і 2000-х роках в місті було вкрадено з метою здачі в металобрухт велика кількість чавунних і сталевих люків, а також решіток зливової каналізації. А в лютому 2010 року на Салтівці тільки за одну ніч із застосуванням техніки було вкрадено 58 чавунних люків[13].
  • Увечері 12 березня 2011 з кінцевої зупинки «602 мікрорайон» був викрадений тролейбус 19 маршруту (разом з кондуктором). Викрадач не впорався з керуванням і через те врізався в дерево. Викрасти машину намагався 38-річний чоловік, який знаходився в стані алкогольного сп'яніння. Викрадача затримали інспектори 5-ї роти полку ППС[14].
  • 4 липня 2011 Салтівка постраждала від найбільшого з 1974 року смерчу та зливи, в наслідок чого рух на основних вулицях району було паралізовано на 1—1,5 години, а також було підтоплено вестибюлі 2-х станцій метро — Героїв Праці та Студентської[15].

Фотографії[ред. | ред. код]

Вигляд з боку селища Жуковського

Примітки[ред. | ред. код]

  1. На Салтовке скифы хоронили умерших. kh.vgorode.ua. Процитовано 26.05.2017. (рос.)
  2. Салтовка до нашей эры. kh.vgorode.ua. Процитовано 26.05.2017. (рос.)
  3. Кроль Ю. Московский район, г. Харьков. История и современность / Ю. Кроль, Б. Зайцев, С. Куделко, С. Посохов. — Харьков, 1994. — С. 45. (рос.)
  4. Расстрел пациентов психиатрической клиники. kh.vgorode.ua. Процитовано 26.05.2017. (рос.)
  5. Салтовка- арена битв Второй мировой. kh.vgorode.ua. Процитовано 26.05.2017. (рос.)
  6. Путешествие по городам. Харьков. Илл. еженедельник «События», № 32(149), 21-27 августа 2007, С. 30 (рос.)
  7. На Північній Салтівці може з’явитися новий мікрорайон. Харків Тimes. 25 квітня 2019. Процитовано 26 квітня 2019. 
  8. Рік декомунізації: як Харків із боями позбавлявся від радянського минулого. kh.depo.ua. Процитовано 2016-07-26. 
  9. Украинское новостное интернет-издание. Харьковский рынок «Барабашово» занял 14-е место в рейтинге ТОП-50 крупнейших рынков мира" (рос.) (Перевірено 25 листопада 2011)
  10. Городской Дозор. Целых 7 залов! На Салтовке открывается самый большой в Харькове кинотеатр (рос.) (Перевірено 25 листопада 2011)
  11. а б Вид с воздуха на высотные жилые здания 522 микрорайона Салтовки. Газета «Комсомольская правда-Украина», Харьковский выпуск от 4 декабря 2007 года. (рос.)
  12. Рік декомунізації: як Харків із боями позбавлявся від радянського минулого. kh.depo.ua. Процитовано 2016-07-26. 
  13. За одну ночь с харьковских дорог сняли 58 люков. «Городской дозор», 11.02.2010 (рос.)
  14. «Харьковчанин угнал троллейбус вместе с пассажирами». Новости АТН, 14 марта 2011 (рос.)
  15. Последствия стихии: в Харькове затопило метро, а в Безлюдовке погибла женщина Новости АТН, 4 июля 2011 (рос.)