Віденський гурток

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ві́денський гурто́к (нім. der Wiener Kreis) — об'єднання філософів, утворене в 1922. Його найвизначнішими представниками були Моріц Шлік (18821936), Отто Нейрат (18821945), Рудольф Карнап (18911970), Ганс Райхенбах (18911953), Альфред Еєр (19101989) та ін.

Група філософів і вчених, сформована і організована професором Моріцом Шліком при кафедрі індуктивних наук Віденського університету в 1922 році, отримала назву «Віденський гурток» та стала ідейним ядром логічного позитивізму (неопозитивізму). У роботі гуртка брали участь: математик Курт Гедель, логік Рудольф Карнап, соціолог Отто Нейрат, фізики і філософи Герберт Фейгль, Філіп Франк, Фрідріх Вайсман і математик Ганс Ган. У 1929 році на конференції в Празі Нейрат від імені гуртка виступив з маніфестом «Наукове розуміння світу. Віденський гурток», в якому були сформульовані основні принципи неопозитивізму. У Маніфесті були зазначені ті напрямки філософської та наукової думки, продовжувачами яких вважали себе члени гуртка.

Незважаючи на деякі розбіжності в поглядах, представників Віденського гуртка об'єднує спільна мета — звести філософію до логічного аналізу мови науки, а також піддати філософське і наукове знання критичному аналізу з позицій принципу верифікації, сформульованого Моріцом Шліком. Він виходив із того, що все наукове знання є узагальненням і ущільненням «чуттєво-даного» і робив висновок про те, що все на правду наукове знання має бути редукованим до «чуттєво-даного».

В рамках Віденського гуртка була розвинено і дещо абсолютизовано гіпотетично-дедуктивний метод наукового дослідження.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Швырёв, В. С. Неопозитивизм и проблема эмпирического познания. — М.: Наука, 1966 .
  • Огурцов А. П. Венский кружок и теория относительности // Вестник РГНФ, М., 2007 .№ 1. С.94-101 .

Література

[ред. | ред. код]