Протиотрути

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Про́тиотру́ти або антидо́ти — лікувальні засоби, які застосовують для лікування отруєнь. Антидоти знешкоджують отруту шляхом хімічної реакції і виводить її з організму. Одні протиотрути, які запобігають надходженню отрути в кров або уповільнюють цей процес, діють в шлунку, на шкірі, слизових оболонках очей, носа, ротової порожнини (наприклад, активоване вугілля, сода тощо). Інші протиотрути, які усувають токсичні реакції після надходження отрути в організм, вводяться всередину, в пряму кишку, підшкірно, внутрішньо-м'язово, внутрішньовенно, внутрішньосерцево (наприклад, атропін, дипіроксим, унітіол тощо).

Види протиотрут[ред. | ред. код]

Антидоти, що запобігають всмоктуванню отрут, забезпечують їх зв'язування, нейтралізацію і виведення з організму[ред. | ред. код]

а) неспецифічні антидоти контактної дії — активоване вугілля, карболен, ентеросгель;

б) специфічні хімічні атидоти.

Антидоти, що прискорюють біотрансформацію отрут у нетоксичні продукти розпаду[ред. | ред. код]

а) Глюкоза — антидот при отруєнні ціанідами, синильною кислотою;

б) Унітіол — антидот при отруєнні ртуттю, золотом, вісмутом, талієм, сурмою, міддю, серцевими глікозидами;

в) Тетацин-кальцій — антидот при отруєнні солями свинецю, кобальту, кадмію, урану;

г) Метиленовий синій — антидот при отруєнні синильною кислотою, нітрогліцерином

д) Натрій тіосульфат — антидот при отруєнні препаратами йоду, фенолами, серцевими глікозидами.

Функціонувальні антагоністи [ред. | ред. код]

Це препарати, які впливають на органи і системи протилежно до дії отрути.

а) Налорфіну гідрохлориду, налоксон - при отруєнні прапаратами опію;

б) Бемегрид — при легких отруєннях засобами для наркозу, снодійними;

в) Атропіну сульфату — при отруєннями М-холіномінетиками, антихолінестаразними засобами;

г) Протаміну сульфат — при передозуванні гепарином;

д) Глюкоза в гіпертонічному розчині — при передозуванні інсуліну;

е) Антикоагулянти непряиої дії — при передозуванні вікасолу;

є) Прозерин — при отруєнні міорелаксантами периферичної дії;

ж) Реактиватори холінестерази (дипіроксин, алоксим, ізонітрозин) — при отруєнні ФОС та антихолінестеразними препаратами.

Механізм дії[ред. | ред. код]

В основі дії протиотрути лежать складні, ще не до кінця розкриті механізми:

За механізмом дії протиотрути поділяють на групи. В практиці широко застосовують комбіновану антидотну терапію разом з іншими засобами (штучне дихання, масаж серця, переливання крові, протишокова терапія, реанімація тощо).

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Отрути та протиотрути : навч. посіб. для студентів IV, V курсів денної форми навчання фар мац. факультету / О. І. Панасенко, В. П. Буряк, В. В. Парченко [та ін.] ; за ред. М. Д. Василеги-Дерибаса. – Запоріжжя : [ЗДМУ], 2014. – 177 с. Ел.джерело
  • Екологічна токсикологія : навчально-методичний посібник / Мирослава Петровська. – Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2014. – 116 с.
  • Клінічна фармакологія : Підручник для студентів і лікарів / Абдуєва Ф. М., Бичкова О. Ю., Бондаренко І. О. та ін.; за загальною редакцією М. І. Яблучанського та В. М. Савченка. – Харків: ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2011. – 405 с. (С.190,350)
  • Токсикологічна хімія харчових продуктів та косметичних засобів: підручник / С.А. Воронов, Ю.Б. Стецишин, Ю.В. Панченко, В.П. Васильєв; за ред. проф. С.А. Воронова. - Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2010. - 316 с
  • Фармацевтична хімія : підручник / ред. П. О. Безуглий. — Вінниця : Нова Книга, 2008. — 560 с. — ISBN 978-966-382-113-9. (С.94,107,108,111,116,147,151,455)
  • Lheureux P., Even-Adin D., Askenasi R. (1990) Current status of antidotal therapies in acute human intoxications. Acta. Clin. Belg. Suppl., 13: 29–47.
  • Rumack BH (editor): POISINDEX. Denver, CO 80204. A computerized and microfiche information system. Revised quarterly.