Авіаносці типу «Боуг»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Авіаносці типу «Боуг»
Авіаносець «Боуг»
Служба
Тип/клас Ескортний авіаносець
Держава прапора
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж 9393 тонни (стандартна)
13 891 тонна (повна)
Довжина 151,1 м
Ширина 34 м
Осадка 7,1 м
Технічні дані
Рухова установка 2 парові турбіни, 2 бойлери
Потужність 8500 к.с. (6300 кВт)
Швидкість 18 вузлів
Екіпаж 890 осіб
Озброєння
Зенітне озброєння 2 127-мм гармати
8—20 40-мм зенітних гармат «Бофорс»
10—35 20-мм автоматів «Ерлікон»
Авіація 19—24 літаки

Авіаносці типу «Боуг» (англ. Bogue-class escort carrier) — серія ескортних авіаносців США часів Другої світової війни.

Представники[ред. | ред. код]

Назва (американська) Номер Назва (британська)
1 група (тип «Attacker»)
«Олтамаго»
Altamaha 		CVE-6 HMS Battler (D18)
Батлер
Барнс
Barnes 		CVE-7 HMS Attacker (D02)
Аттакер
«Блок-Айленд»
Block Island 		CVE-8 HMS Hunter (D80)
Гантер
«Боуг»
Bogue 		CVE-9
«Бретон»
Breton 		CVE-10 HMS Chaser (D32)
Чейсер
«Кард»
Card 		CVE-11
«Копахі»
Copahee 		CVE-12
«Кор»
Core 		CVE-13
«Кроатан»
Croatan 		CVE-14 HMS Fencer (D64)
Фенсер
«Гамлін»
Hamlin 		CVE-15 HMS Stalker (D91)
Сталкер
«Нассау»
Nassau 		CVE-16
«Сент-Джордж»
St. George 		CVE-17 HMS Pursuer (D73)
Персьюер
«Олтамаго»
Altamaha 		CVE-18
«Принс-Вільям»
Prince William 		CVE-19 HMS Striker (D12)
Страйкер
«Барнс»
Barnes 		CVE-20
«Блок-Айленд»
Block Island 		CVE-21
CVE-22 HMS Searcher (D40)
Серчер
«Бретон»
Breton 		CVE-23
CVE-24 HMS Ravager (D70)
Реведжер
«Кроатан»
Croatan 		CVE-25
BAVG-6 HMS Tracker (D24)
Трекер
2 група (тип «Ameer»)
«Принс-Вільям»
Prince William 		CVE-31
«Четем»
Chatham 		CVE-32 HMS Slinger (D26)
Слінгер
«Ґлейшер»
Glacier 		CVE-33 HMS Atheling (D51)
Ателінг
«Пибус»
Pybus 		CVE-34 HMS Emperor (D98)
Емперор
«Баффінз»
Baffins 		CVE-35 HMS Ameer (D01)
Емір
«Болінас»
Bolinas 		CVE-36 HMS Begum (D38)
Бегем
«Бастіан»
Bastian 		CVE-37 HMS Trumpeter (D09)
Трампетер
«Карнегі»
Carnegie 		CVE-38 HMS Empress (D42)
Емпрес
«Кордова»
Cordova 		CVE-39 HMS Khedive (D62)
Кедив
«Дельгада»
Delgada 		CVE-40 HMS Speaker (D90)
Спікер
«Едісто»
Edisto 		CVE-41 HMS Nabob (D77)
Набоб
«Естеро»
Estero 		CVE-42 HMS Premier (D23)
Прім'єр
«Джамейка»
Jamaica 		CVE-43 HMS Shah (D21)
Шах
«Ківіно»
Keweenaw 		CVE-44 HMS Patroller (D07)
Петролер
«Принс»
Prince 		CVE-45 HMS Rajah (D10)
Раджа
«Наянтік»
Niantic 		CVE-46 HMS Ranee (D03)
Рані
«Пердідо»
Perdido 		CVE-47 HMS Trouncer (D85)
Траунсер
«Сансет»
Sunset 		CVE-48 HMS Thane (D48)
Тейн
«Сент-Ендрюс»
St. Andrews 		CVE-49 HMS Queen (D19)
Квін
«Сент-Джозеф»
St. Joseph 		CVE-50 HMS Ruler (D72)
Рулер
«Сент-Саймон»
St. Simon 		CVE-51 HMS Arbiter (D31)
Арбітер
«Верміліон»
Vermillion 		CVE-52 HMS Smiter (D55)
Смайтер
«Віллапа»
Willapa 		CVE-53 HMS Puncher (D79)
Панчер
«Вінджа»
Winjah 		CVE-54 HMS Reaper (D82)
Ріпер

Історія створення[ред. | ред. код]

Рішення про масове будівництво ескортних авіаносців на базі корпусів недобудованих транспортних суден було прийняте командуванням ВМС США одразу після нападу японців на Перл-Гарбор. За основу взяли транспорт типу S-3, варіант транспортного судна «Ліберті» з паротурбінною енергетичною установкою.

Авіаносці типу «Боуг» будувались двома серіями. Перша складалася з 21 корабля: 10 для США та 11 для Великої Британії (тип «Attacker»). Друга серія — 24 кораблі (тип «Ameer») будувалась спеціально для Великої Британії, але один з кораблів — «Принс-Вільям» — залишився в американців.

Всі кораблі першої серії перебудовувались з уже закладених транспортних суден, кораблі другої серії від початку закладались як авіаносці.

Конструкція[ред. | ред. код]

При будівництві авіаносців типу «Боуг» враховувався досвід перебудови кораблів «Лонг-Айленд» та «Черджер», з деякими змінами. Так, порівняно з «Лонг-Айленд», авіаносці типу «Боуг» мали збільшену політну палубу (133 х 24,4 м) та 2 ліфти вантажопідйомністю 6,3 т та розмірами 12,6×10,1 м.

Ангар мав габарити 79,6 х 18,9×5,33 м. Палуба була обладнана катапультою H-II та аерофінішерами Mk-4/5A.

Запас авіаційного бензину становив 846 850 л (в кораблів, призначених для Великої Британії — 418 050 л).

Зенітне озброєння кораблів протягом війни постійно посилювалось. Наприклад, у травні 1943 року «Копахі» та «Кроатан» мали 2 127-мм гармати, 8х2 40-мм зенітних гармат «Бофорс» та 27 20-мм автоматів «Ерлікон».

До 1945 року число 40-мм «Бофорсів» на всіх авіаносцях довели до 20.

Радіотехнічне обладнання складалося з радарів SC, SK, а також радіомаяка YE.

Література[ред. | ред. код]

  • Энциклопедия авианосцев. Под общей редакцией А. Е. Тараса / Минск, Харвест; Москва, АСТ, 2002 (рос.)
  • К. Шант, К. Бишоп. Авианосцы. Самые грозные авианесущие корабли мира и их самолеты. Иллюстрированная энциклопедия /Пер. с англ. — Москва: Омега, 2006. — 256 с. (рос.)
  • Авианосцы Второй мировой. Новые властелины океанов. //С. А. Балакин, А. В. Дашьян, М. Э. Морозов. — М.: Коллекция, Яуза, 2006. ISBN 5-699-17428-1 (рос.)
  • С. А. Балакин. Авианосцы мира. 1939—1945. Великобритания, США, СССР. (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Авіаносці типу «Боуг»

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Авіаносці_типу_«Боуг»&oldid=42410741