Авіаносці типу «Лонг Айленд»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Авіаносці типу «Лонг Айленд»
USS Long Island (CVE-1) underway on 10 June 1944.jpg
Авіаносець «Лонг Айленд»
Служба
Тип/клас Ескортний авіаносець
Держава прапора Flag of the United States (1912-1959).svg
Naval Ensign of the United Kingdom.svg
Параметри
Тоннаж 13 324 тонни (стандартна)
15 938 тонн (повна)
Довжина 150 м
Ширина 31,1 м
Осадка 7,7 м
Технічні дані
Силова установка 4 дизельних двигуни
Потужність 8 500 к.с.
Швидкість 17,8 вузлів
Екіпаж 970 чоловік
Озброєння
Зенітне озброєння 1 127-мм гармата
2 76-мм зенітні гармаит
12 20-мм автоматів «Ерлікон»
Авіація (на кінець 1941 року)
7 винищувачів F2A «Баффало»
17 розвідників SOC «Сігал»

Авіаносці типу «Лонг Айленд» (англ. Long Island-class escort carrier) — тип американських ескортних авіаносців періоду Другої світової війни.

Представники[ред. | ред. код]

Назва Номер Закладений Спущений на воду Вступив у стрій Доля
Лонг Айленд
Long Island
CVE-1 7 липня 1939 року 11 січня 1940 року 2 червня 1942 року Виключений зі списків флоту у 1946 році, переобладнаний на торговельне судно
Арчер
Archer
D78 1 січня 1939 року 14 грудня 1939 року 17 листопада 1942 року Виключений зі списків у 1945 році, переобладнаний на торговельне судно

Історія[ред. | ред. код]

Перша серія американських ескортних авіаносців. Переобладнані з транспортних теплоходів типу C-3. Перший з кораблів, «Лонг Айленд», переобладнаний ще до вступу США у Другу світову війну. Другий, «Арчер», був побудований для Великої Британії та переданий їй за програмою ленд-лізу.

Конструкція[ред. | ред. код]

Кораблі мали невеликий ангар (29,9 х 16,5 м) в кормовій частині корпуса, літакопідйомник розмірами 11,6 х 10,4 м та вантажопідйомністю 3,4 тонни, а також катапульту H-II. Розміри політної палуби 109,7 х 21,3 м, причому сама плауба мала посилену конструкцію з 19-мм сталі. Для збереження остійності в трюм завантажили 1650 тонн баласту. Корпус оснастили протиторпежним захистом у вигляді 25-мм поздовжньої перебірки. У 1942 році корабель пройшов модернізацію: політну палубу продовжили на 18 м, масу баласту збільшили ще на 990 тонн.

Енергетична установка складалась з чотирьох 7-клапанних дизельних двигунів Busch-Sulzer, що працювали на один вал. Швидкість на випробуваннях склала 17,8 вузлів.

Запас авіаційного бензину становив 378 500 л.

Озброєння на момент вступу у стрій складалось з однієї 127-мм гармати, двох 76-мм зенітних гармат та чотирьох 12,7-мм кулеметів. У 1942 році замість кулеметів встановили 20-мм «Ерлікони».

Література[ред. | ред. код]

  • Энциклопедия авианосцев. Под общей редакцией А.Е.Тараса / Минск, Харвест; Москва, АСТ, 2002
  • К. Шант, К. Бишоп. Авианосцы. Самые грозные авианесущие корабли мира и их самолеты. Иллюстрированная энциклопедия /Пер с англ. - Москва: Омега,2006 — 256 с.
  • Авианосцы Второй мировой. Новые властелины океанов. //С.А.Балакин, А.В.Дашьян, М.Э.Морозов. - М.:Коллекция, Яуза, 2006. ISBN 5-699-17428-1

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Авіаносці типу «Лонг Айленд»