Авіаносці типу «Лонг Айленд»
| Авіаносці типу «Лонг Айленд» | ||
|---|---|---|
_in_San_Francisco_Bay,_California_(USA),_on_10_June_1944_(80-G-236393).jpg) | ||
| Авіаносець «Лонг Айленд» | ||
| Служба | ||
| Тип/клас | Ескортний авіаносець | |
| Держава прапора | .svg){kind=small} 
| |
| Ідентифікація | ||
| Параметри | ||
| Тоннаж | 13 324 тонни (стандартна) 15 938 тонн (повна) | |
| Довжина | 150 м | |
| Ширина | 31,1 м | |
| Осадка | 7,7 м | |
| Технічні дані | ||
| Рухова установка | 4 дизельних двигуни | |
| Потужність | 8500 к.с. | |
| Швидкість | 17,8 вузла | |
| Екіпаж | 970 осіб | |
| Озброєння | ||
| Зенітне озброєння | 1 127-мм гармата 2 76-мм зенітні гармати 12 20-мм автоматів «Ерлікон» | |
| Авіація | (на кінець 1941 року) 7 винищувачів F2A «Баффало» 17 розвідників SOC «Сігал» | |
Авіаносці типу «Лонг Айленд» (англ. Long Island-class escort carrier) — тип американських ескортних авіаносців періоду Другої світової війни.
Представники[ред. | ред. код]
| Назва | Номер | Закладений | Спущений на воду | Вступив у стрій | Доля |
|---|---|---|---|---|---|
| Лонг Айленд Long Island |
CVE-1 | 7 липня 1939 року | 11 січня 1940 року | 2 червня 1942 року | Виключений зі списків флоту у 1946 році, переобладнаний на торговельне судно |
| Арчер Archer |
D78 | 1 січня 1939 року | 14 грудня 1939 року | 17 листопада 1942 року | Виключений зі списків у 1945 році, переобладнаний на торговельне судно |
Історія[ред. | ред. код]
Перша серія американських ескортних авіаносців. Переобладнані з транспортних теплоходів типу C-3. Перший з кораблів, «Лонг Айленд», переобладнаний ще до вступу США у Другу світову війну. Другий, «Арчер», був побудований для Великої Британії та переданий їй за програмою ленд-лізу.
Конструкція[ред. | ред. код]
Кораблі мали невеликий ангар (29,9 х 16,5 м) в кормовій частині корпуса, літакопідйомник розмірами 11,6×10,4 м та вантажопідйомністю 3,4 тонни, а також катапульту H-II. Розміри політної палуби 109,7×21,3 м, причому сама палуба мала посилену конструкцію з 19-мм сталі. Для збереження остійності в трюм завантажили 1650 тонн баласту. Корпус оснастили протиторпедним захистом у вигляді 25-мм поздовжньої перебірки.
У 1942 році корабель пройшов модернізацію: політну палубу продовжили на 18 м, масу баласту збільшили ще на 990 тонн.
Енергетична установка складалась з чотирьох 7-клапанних дизельних двигунів Busch-Sulzer, що працювали на один вал. Швидкість на випробуваннях становила 17,8 вузла.
Запас авіаційного бензину становив 378 500 л.
Озброєння на момент вступу у стрій складалось з однієї 127-мм гармати, двох 76-мм зенітних гармат та чотирьох 12,7-мм кулеметів. У 1942 році замість кулеметів встановили 20-мм «Ерлікони».
Література[ред. | ред. код]
- Энциклопедия авианосцев. Под общей редакцией А. Е. Тараса / Минск, Харвест; Москва, АСТ, 2002 (рос.)
- К. Шант, К. Бишоп. Авианосцы. Самые грозные авианесущие корабли мира и их самолеты. Иллюстрированная энциклопедия /Пер. с англ. — Москва: Омега, 2006. — 256 с. (рос.)
- Авианосцы Второй мировой. Новые властелины океанов. //С. А. Балакин, А. В. Дашьян, М. Э. Морозов. — М.: Коллекция, Яуза, 2006. ISBN 5-699-17428-1 (рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Авіаносці типу «Лонг Айленд»
_LF.jpg)
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}