Нова держава (Португалія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

«Нова держава» (порт. Estado Novo) — політичний режим, який встановився в Португалії внаслідок військового перевороту 28 травня 1926 року. Антоніу де Олівейра Салазар захопив контроль над країною на початку 1930-х, і його могутність тривала до 1968 року, коли через хворобу він став не в змозі більше керувати країною і вийшов у відставку. Його змінив Марселу Каетану, який правив доти, доки диктаторський режим не був повалений у результаті Революції гвоздик 25 квітня 1974 року.

Обов'язкові елементи початкових шкіл часів Нової держави: Салазар, хрест Розп'яття і Амеріку Томаш

У період Нової держави Португалія розглядалася як диктатура, і в сенсі ставлення до опозиції, і в зовнішній політиці, і навіть в методах управління режимом. Формально існували вибори, але вони завжди заперечувались опозицією, яка звинувачувала владу у фальсифікації результатів і нехтуванні принципів пропорційності. Всі обрані депутати до Національної Асамблеї належали винятково до однієї партії — Національної єдності. Крім того, всі три президенти Нової держави були представниками Національної єдності: Антоніу Ошкар де Фрагозу Кармона (чотири мандати 1926—1951), Франсішку Кравейру Лопеш (три мандати 1951—1958), Амеріку Томаш (один мандат 1958—1974).

Фрагмент реставрації у в'язниці Пеніша (для політичних в'язнів) часів диктаторського режиму Салазара

Нова держава утримувала політичну поліцію, PIDE (порт. Polícia internacional e de Defesa do Estado) — Поліція з міжнародних справ і захисту держави), а пізніше DGS (порт. Direcção Geral de Segurança) — Генеральне управління безпеки), що було започатковане як PVDE (порт. Polícia de Vigilancia e Defesa do Estado) — Поліція нагляду та захисту держави, що переслідували будь-яку опозицію.

Колоніальна політика країни, яка утримувала колонії аж до 1970-х років, на відміну від більшості європейських держав, головним чином пояснювалася тим, що підтримка колоніальної імперії була частиною португальського історичного образу в ідеології режиму.

Незважаючи на всі протистояння при участі в світових форумах ООН, Португалія проводила політику сили, з початку 1960-х років докладаючи величезних зусиль для військового утримання колоній в боротьбі з групами прихильників незалежності в Анголі, Гвінеї і Мозамбіку.

З економічної точки зору, режим проводив політику сприяння промисловості, яка вилилася в розподіл португальського ринку між кількома промисловими групами. До шістдесятих років країна залишалася бідною, що стимулювало еміграцію, але з 1960-х років почався період економічного розвитку і зростання.

Див. також[ред.ред. код]