Дивоптахові

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Дивоптахові
Великий райський птах
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Підряд: Співочі птахи (Passeri)
Родина: Дивоптахові (Paradisaeidae)
Vigors, 1825
Роди
14 родів
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Paradisaeidae
EOL logo.svg EOL: 1632
ITIS logo.svg ITIS: 179664
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 9149
Fossilworks: 255528

Дивопта́хові[1], ра́йські птахи́ (Paradisaeidae) — родина птахів, що належить до ряду горобцеподібних.

Загальна характеристика[ред.ред. код]

Розміром — від великої синиці до галки[2]. Більшість видів цієї родини мешкають на Новій Гвінеї і дрібних прилеглих островах, невелика кількість видів трапляється на Молуккських островах і в східній Австралії. Більшість видів дивоптахових відомі передусім завдяки яскравому й різноманітному забарвленню оперення самців. Особливо виділяється подовжене й вишукане пір'я, що простягається від дзьоба, крил, хвоста чи голови. Самки дивоптахових однотонні: бурі, коричневі, зелені. Дивоптахові здебільшого населяють густі тропічні ліси. У раціоні всіх видів переважають фрукти, дещо рідше трапляються членистоногі. Статева поведінка птахів різна: від моногамії до полігамії.

Значення[ред.ред. код]

Ілюстрація до книги «Малайський архіпелаг» (Т. 2) Альфреда Рассела Воллеса, де зображено великих райських птахів, на яких полюють аборигени

Птахи мають культурне значення для жителів Нової Гвінеї. Шкірки і яскраве пір'я, торгівля якими триває вже протягом двох тисяч років, використовують для прикрашання одягу. Птахи викликали великий інтерес у колекціонерів із Західної Європи, орнітологів, а також письменників. Багатьом видам загрожує зникнення через полювання й втрату життєвого простору. Так, вид Epimachus fastuosus занесено в Червоний список МСОП як уразливий (категорія і критерій: Vulnerable C2a(i) ver 3.1)[3]. Полювання на дивоптахових заради їхнього пір'я призвело до зменшення чисельності й зникнення деяких видів.

Розмноження й живлення[ред.ред. код]

У птахів залежно від виду спостерігають і моногамію, і полігамію. Гнізда ці птахи влаштовують у кроні дерев або кущів, а деякі види — у дуплах.

Живляться насінням, плодами, комахами, рідше дрібними хребетними, деякі — нектаром.

Поширення[ред.ред. код]

Центром різноманіття дивоптахових є великий острів Нова Гвінея, який населяють всі роди, крім двох монотипних Lycocorax та Semiptera, які є ендемічними для Молуккських островів, розташованих на захід від Нової Гвінеї. З дивоптахових, що належать до роду Ptiloris два ендемічні для прибережних лісів східної Австралії, один вид мешкає і в Австралії, і в Новій Гвінеї, один — лише в Новій Гвінеї. Єдиним родом, види якого поширені поза островом Нова Гвінея, є Manucodia; одного представника цього роду виявлено на крайній півночі Квінсленду. Решта видів населяє Нову Гвінею й навколишні острови. Окремі види мають обмежений ареал: скажімо, Cicinnurus respublica мешкає лише на островах Вайгео й Батанта[4].

Більшість дивоптахових живуть у тропічних лісах, у тому числі вологих джунглях, болотах, хмарних лісах. Майже всі вони одинокі мешканці дерев. Кілька видів зафіксовано на прибережних мангрових деревах. Найбільш південний вид, птах роду Ptiloris з Австралії, живе в субтропічних і помірно вологих лісах. Невибагливим щодо місць проживання є рід Manucodia, особливо його представник Manucodia ater, що населяє і ліси, і відкриту лісисту місцевість.

Систематика[ред.ред. код]

У родині вчені нараховують 40 видів, які поділяють на 14 родів.

Рід Lycocorax

Рід Manucodia

Рід Phonygammus

Рід Paradigalla

Рід Astrapia

Рід Parotia

Рід Pteridophora

Рід Lophorina

Рід Ptiloris

Рід Epimachus

Рід Drepanornis

Рід Cicinnurus

Рід Semioptera

Рід Seleucidis

Рід Paradisaea

Взаємини з людиною[ред.ред. код]

Племена Нової Гвінеї часто використовують пір'я дивоптахових у своєму одязі та ритуалах. До того ж, це пір'я в минулі сторіччя було популярне в Європі як прикраса для жіночих капелюхів. Полювання на пір'їни та руйнування життєвого простору птахів призвело до надзвичайного скорочення чисельності певних видів. Наразі руйнування життєвого простору відбувається здебільшого через вирубування лісів.

Найбільш відомі види роду Paradisaea, зокрема його типовий вид — дивоптах великий (Paradisaea apoda). Цей вид був описаний зі зразків, які потрапили до Європи завдяки торговельній експедиції на початку XVI столітті. Місцеві торговці готували ці зразки, вилучаючи їхні крила й ноги, оскільки їх можна було використовувати як прикрасу. Це не було відомо дослідникам, і через брак відомостей виникало багато домислів щодо них. Людям ввижався загадковий фенікс. Часто безногий і безкрилий вигляд шкурок наводив на думку, що ці птахи ніколи не сідали на землю й постійно перебували в повітрі завдяки своєму пір'ю. Перші європейці, які натрапили на шкірки птахів, були магелланові мандрівники під час навколосвітнього плавання. Антоніо Пігафетта писав: «Люди розповідали нам, що ті птахи прийшли із земного раю, і вони називають їх «bolon diuata», що означає «птахи Бога»»[5]. Таке походження і назви «райські птахи», і номена apoda (буквально — безногий).

Дивоптахові в культурі[ред.ред. код]

Прапор держави Папуа Нова Гвінея із зображенням райського птаха

Через свою екзотичність дивоптахові неодноразово ставали предметом уваги колекціонерів, біологів, письменників. Британський натураліст Альфред Рассел Воллес детально описує їх у книзі «Малайський архіпелаг» (англ. «The Malay Archipelago»). Ведучий-натураліст Девід Аттенборо зняв науково-популярний фільм про дивоптахових під назвою «Аттенборо в раю» (англ. «Attenborough in Paradise»). Одного з видів дивоптахових зображено на прапорі країни Папуа Нова Гвінея. Назву Райський птах має навколополярне сузір'я Південної півкулі неба (лат. Apus).

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Фесенко Г. В., Шидловський І. В. Зоогеографічні особливості поширення птахів частина 1. Нотогейська і Неогейська суші // Біологічні студії. – 2002. – Т. 6, вип. 3. – С. 197—222.
  2. Українська радянська енциклопедія. — Вид. 2-ге. — К.: Головна редакція УРЕ. — 1983. — Т. 9. — С. 274.
  3. http://www.iucnredlist.org/details/106005816/0
  4. http://ibc.lynxeds.com/species/wilsons-bird-paradise-cicinnurus-respublica
  5. Harrison, Thomas P. (1960). «Bird of Paradise: Phoenix Redivivus». Isis 51 (2): 173—180. doi:10.1086/348872.

Посилання[ред.ред. код]