Республіка Майнц

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Rheinisch-Deutscher Freistaat
Республіка Майнц / Рейнсько-Німецька Вільна Держава
дочірня держава Франції
Майнцське курфюрство
березень-липень 1793 Майнцське курфюрство
Столиця Майнц
Форма правління Революційна республіка
Історичний період Французькі революційні війни
 - Окупація Кустином 21 жовтень 1792
 - Проголошення незалежності 18 Березня
 - Відправлення делегатів в Париж 23 березня 1793
 - Національний конвент погодив приєднання до Франції 30 березня 1793
 - відвойовано Австро-пруськими військами 22 липня 1793
Сьогодні є частиною Німеччина Німеччина
Commons-logo.svg Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Республіка Майнц
Стовп свободи На франко-люксембурзькому кордоні на річці Мозель. Подібні стовпи також використовувались і в Республіці . На таблиці написано "Passants, cette terre est libre" що перекладається як "Подорожній, ця земля вільна". Акварель намальована Гете.
Стовп свободи зведений в Майнці в січні 1793 року

Республіка Майнц, також Майнцська комуна, Рейнсько-Німецька Вільна Держава (Rheinisch-Deutscher Freistaat) (21 жовтня 179223 липня 1793 року) — одна з дочірніх республік Франції, а також перша демократична держава на території сучасної Німеччини[1], в якій з часів середньовіччя панували дрібно абсолютиські державні утворення.

Історія[ред. | ред. код]

 Республіка Майнц з'явилася під впливом ідей Великої Французької революції. Більш того, 21 жовтня 1792 року саме місто Майнц було зайняте французькими революційними військами і швидко перетворилось на центр революційного руху, що супроводжувалось яскравим вираженням міського самоуправління. 23 жовтня в місті з'явилося «Товариство друзів свободи і рівності», яке нагадувало Якобінський клуб. Його лідером був Георг Форстер. Він, а також деякі інші члени суспільства, увійшли до складу нової адміністрації, створеної при безпосередній участі французів.

Розквіт[ред. | ред. код]

15 грудня французький Конвент видав у Майнці декрет, проголошуючий суверенітет народу. При цьому також була проведене повна скасування феодальних пережитків і повинностей.

17 березня 1793 року в Майнці відкрився власний Рейнсько-німецький національний Конвент (Rheinisch-Deutscher Nationalkonvent), що позбавив феодалів усіх прав і привілеїв. При цьому територія від Ландау до Бінгена була оголошеною «вільною, незалежною і неподільною державою, заснованою на законах свободи і рівності». І вже 19 березня Конвент провів голосування щодо приєднання Республіки Майнц до Франції. До неї довгий час схилявся прирейнський регіон, хоча французького населення тут практично не було

Падіння[ред. | ред. код]

Незважаючи на це вже 30 березня, коли Республіка Майнц стала частиною Франції, місто оточила армія коаліції реакційно налаштованих європейських держав. Почалася тривала облога Майнца. Французька армія була змушена капітулювати, а війська коаліції відновили владу курфюрста і почали проводити репресії проти так званих «майнцських клубістів», тобто членів «Товариства друзів свободи і рівності» і активних учасників революційного руху.

Оцінка[ред. | ред. код]

На думку одного з основоположників марксизму, історика Фрідріха Енгельса Майнц був єдиним німецьким містом, що зіграло поважну роль у Французькій революції 1789—1799 років[2].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. The shortlived republic is often ignored in identifying the "first German democracy", in favour of the Weimar Republic; e.g. "the failure of the first German democracy after the First World War (the Weimar Republic)..." (Peter J. Burnell, Democracy Assistance: international co-operation for democratization 2000:131), or Ch. 3. 'The First Attempt at Democracy, 1918–1933', in Michael Balfour, West Germany: a contemporary history, 1982:60
  2. К. Маркс и Ф. Энгельс. Сочинения : [арх. 18 серпня 2021] : [рос.]. — 2. — М. : Издательство политической литературы, 1965. — Т. 38. — С. 449.

Література[ред. | ред. код]

  • Heinrich Josef König. Die Klubbisten in Mainz : [нім.]. — В., 1847.
  • J. Streisand. Deutschland von 1789 bis 1815 : [нім.]. — В., 1959.
  • Мошковская Юлия Яковлевна. Георг Форстер — немецкий просветитель и революционер XVIII в. : [рос.]. — М. : Изд-во Академии наук СССР, 1961. — 417 с.