Розрив-трава дрібноквіткова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Розрив-трава дрібноквіткова
Impatiens parviflora Dc. (7796979734).jpg
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти
Підклас: Айстериди
Порядок: Вересоцвіті (Ericales)
Родина: Бальзамінові (Balsaminaceae)
Рід: Розрив-трава (Impatiens)
Вид: Розрив-трава дрібноквіткова
Біноміальна назва
Impatiens parviflora
DC., 1824
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Impatiens parviflora
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Impatiens parviflora
EOL logo.svg EOL: 486847
IPNI: 374266-1
ITIS logo.svg ITIS: 503159
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 191132
The Plant List: kew-2862981

Розри́в-трава́ дрібноквітко́ва, або дрібноцв́іта[1] (Impatiens parviflora DC.) — однорічна трав'яниста рослина роду розрив-трава (Impatiens) родини бальзамінових (Baisaminaceae). Інші назви — неруш мене, нетикалка, не чiпай-мене, розпорсник лісовий, слабівник[2]. Рослина отруйна, може також використовуватися як лікарська.

Поширення[ред. | ред. код]

Первинний ареал — Середня Азія. Тепер поширена по всій Європі, Північній Америці, Західному Сибіру. У Європі розрив-трава дрібноквіткова вперше з'являється у 1831 році — у ботанічному саду Женеви, а в 1837 її вирощували й у Дрездені. На території Західної Європи протягом XIX ст. відомі знахідки рослини в природі, здебільшого біля ботанічних садів. У середині XX ст. ареал значно розширюється, вона проникає й у Північну Америку (1949 р., на острів Ванкувер). На території сучасної України відома з другої половини XIX ст. — як декоративна у садах Львова, присутня в гербарії Львівського університету (1871 р.)[3].

Розрив-трава дрібноквіткова росте по берегах річок, струмків, у вологих місцях, в ущелинах, по кам'янистих схилах, як бур'ян у городах і садах; у горах — до середньогірського поясу (2500 м)[3][4].

У природному ареалі відомі дві квіткові форми розрив-трави — з жовтими й фіолетовими квітками, які колись розглядали як окремі види[5].

Опис[ред. | ред. код]

Однорічна трав'яниста рослина 30—60 см заввишки. Коріння мичкувате, стебло пряме, голе, соковите, потовщене у вузлах.

Листки еліпсоподібні або яйцеподібні, 8—17 см довжиною, 4—8 шириною, клиноподібні в основі й загострені нагорі, по краю гостропилкозубчастi. Квітконоси пазушні, дорівнюють довжиною листам, стрімкі, 4-12-квіткові; квітки дрібні, до 1 см завдовжки, лимонно-жовтого кольору, з червонястими крапинками в зіві, прямостоячі. Чашечка складається з трьох чашолистків, один з них видозмінений на шпорку 4—5 мм завдовжки, пряму (іноді буловоподібну). На кінцях пелюстки зрослись по дві, трилопатеві з червонястими крапинками, блідожовті, пелюстка протистоїть чашолистку-шпорці, майже округла, 5 мм завдовжки[4][6].

Квітне у червні-серпні. Плід — видовжена буловоподібна коробочка, зовнішньо схожа на стручок. Від дотику достиглий плід лопається з легким ляскотом, розкидаючи насіння — особливість, що дала цій рослині назву. На рослині водночас присутні й квіти, і стиглі плоди.

Бур'ян[ред. | ред. код]

Злісний бур'ян на садових ділянках, найчастіше росте в напівтіні. Здатний захопити всю ділянку суцільним килимом за 2-3 роки, якщо йгго вчасно не знищувати. Період від проростання до цвітіння дуже корокий, а коробочка вистрілює насіням в радіус кількох метрів. Відтак, цю рослину дуже складно вивести. Разом з тим, на добре освітлених ділянках, які щороку розкопуються, розрив-трава зникає.

Виривати цю рослину необхідно лише з коренем, оскільки обірване чи скошене навіть на рівені землі стебло гілкується.

Фармацевтичне використовування[ред. | ред. код]

Рослина отруйна. Хімічний склад недостатньо вивчений, але встановлено, що листки й стебла мають седативну, гіпотензивну і кровоспинну дію.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Губанов, И. А. и др. 889. Impatiens parviflora DC. — Недотрога мелкоцветковая // Иллюстрированный определитель растений Средней России. В 3 т. — М.: Т-во науч. изд. КМК, Ин-т технолог. иссл., 2003. — Т. 2. Покрытосеменные (двудольные: раздельнолепестные). — С. 544. — ISBN 9-87317-128-9.

Посилання[ред. | ред. код]

  • Розрив-трава дрібноквіткова // Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник / Відп. ред. А. М. Гродзінський. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 381.