Спендіаров Олександр Опанасович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Олександр Опанасович Спендіаров
Alexander Spendiarov.jpg
Основна інформація
Дата народження 20 жовтня (1 листопада) 1871(1871-11-01)
Місце народження Каховка, Херсонська губернія, Російська імперія
Дата смерті 7 травня 1928(1928-05-07)
Місце смерті Єреван, Вірменська РСР, СРСР
Країна Flag of Russia.svg Російська імперіяСРСР СРСР
Національність вірменин
Професія музикант, композитор
Нагороди
Народный артист Армянской ССР.png
commons: Файли у Вікісховищі

Олекса́ндр Опана́сович Спендіа́ров (Спендіарян; вірм. Ալեքսանդր Սպենդիարյան; *20 жовтня (1 листопада) 1871(18711101), Каховка, Херсонська губернія, Російська імперія — †7 травня 1928, Єреван, Вірменська РСР, СРСР) — вірменський композитор та диригент, народний артист Вірменії (1926).

Учень Н. Кленівського[ru] і Римського-Корсакова. Є одним з основоположників вірменської класичної музики (поряд з Комітасом, Тіграном Чухаджяном тощо), талановитий композитор, видатний музично-громадський діяч, вихователь молоді, диригент. За власними словами, матеріал для творчості він черпав з народних наспівів, вірменської поезії, літератури, історії і т. д. Вірність традиціям вірменської народної музики він поєднував з досвідом російської музичної класики.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 20 жовтня (1 листопада за новим стилем) 1871 року в містечку Каховка (нині місто Херсонської області України).

Музичні здібності він успадкував від матері, яка добре володіла фортепіано. Багатостороння обдарованість Спендіарова виявилася в ранньому дитинстві, але переважний інтерес до музики виник пізніше. З семи років він починає складати, з дев'яти — навчатися гри на фортепіано і на скрипці. У 1890 році переїхав до Москви, де через п'ять років закінчив юридичний факультет університету.

У 1896 році відбулася вирішальна для Спендіарова зустріч з Н. А. Римським-Корсаковим, який високо оцінив його композиторський талант і ввів його в коло петербурзьких музикантів. У наступні роки Спендіаров створив багато романсів, хорових творів, вокальних творів з оркестром, інструментальних та оркестрових п'єс.

Серед останніх виділяються два зошити «Кримських ескізів» (1903 і 1912) і симфонічна картина «Три пальми» (1905). Спендіаров влаштувався в Криму, зрідка виїжджаючи в Москву, Петербург, Тбілісі, де виступав як диригент. Він зустрічався з найбільшими діячами російської культури — А. П. Чеховим, Л. М. Толстим, Ф. І. Шаляпіним, А. М. Горьким (на текст поеми Горького він написав баладу для баса з оркестром «Рибак і фея», 1902); тісні дружні стосунки зав'язалися у Спендіарова з його вчителем Н. А. Римським-Корсаковим, а також А. К. Глазуновим.

У дитячі роки Спендіаров познайомився з народною музикою Україні і Криму. Записав і обробив безліч українських та кримськотатарських народних пісень. У 1921 році написав «Українську сюїту» і музику до вірша «Заповіт» Т. Г. Шевченко.

Починаючи з другого десятиріччя XX століття посилився його інтерес до вірменського мистецтва. У 1922 році уряд Радянської Вірменії запросив Спендіарова переїхати в Єреван і очолити музичне життя республіки. Цей період ознаменований розквітом композиторської, педагогічної і суспільно-музичної діяльності Спендіарова. Глибоко проникнувши в сутність народної вірменської музики, Спендіаров створив такі видатні твори, як «Єреванські етюди» для оркестру (1925) і оперу «Алмаст» — одне з найкращих творінь вірменського музичного театру. Серед інших творів композитора Концертний вальс (1906) для симфонічного оркестру, «Беда-проповідник» (1907) для голосу з оркестром (удостоєно премії імені М. І. Глінки).

Помер в Єревані 7 травня 1928.

Пам'ять[ред.ред. код]

  • У 1938 році Вірменський театр опери і балету було названо ім'ям Олександра Спендіаряна
  • У 1971 році була випущена поштова марка СРСР, присвячена Спендіарову.
  • У 2000 році була випущена поштова марка Вірменії, присвячена Спендіарову.

Сім'я[ред.ред. код]

Дочка Спендіарова Марія Олександрівна була репресована, на початку 1950-х років була художнім керівником самодіяльності ув'язнених в Слюдянці. Згодом написала про свого батька книгу, що вийшла в серії «Життя чудових людей».

Нагороди та звання[ред.ред. код]

Головні твори[ред.ред. код]

Сценічні твори[ред.ред. код]

  • Опера «Алмаст» (лібрето С. Парнок)
  • Балет «Сім дочок короля джинів»

Оркестрова музика[ред.ред. код]

  • Концертний вальс (1906)
  • Концертна увертюра для оркестру
  • Сюїта «Кримські ескізи» для оркестру — перший і другий зошити (1903 і 1905)
  • Симфонічна картина «Три пальми» за Лермонтовим
  • «Єреванські етюди» (1925)

Вокально-симфонічна музика[ред.ред. код]

Інше[ред.ред. код]

  • менует «Berceuse»;
  • романси.

Література[ред.ред. код]

Спендіарова М. А. Спендіаров. — М. «Молода гвардія», 1964. — 208 с. — (ЖЗЛ; Вип. 380). — 65000 екз.

Посилання[ред.ред. код]