Фра Мавро

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Фра Мауро)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фра Мавро
Fra Mauro
Bust of Fra Mauro Camaldolese. Panteon Veneto; Istituto Veneto di Scienze, Lettere ed Arti.jpg
Народився 1385
Венеція, Венеційська республіка
Помер 1459[1][2]
Венеція, Венеційська республіка
Країна Flag of Republic of Venice (1659-1675).svg Венеційська республіка
Діяльність картограф
Галузь географія
Знання мов італійська[3]
Конфесія Католицька церква

Фра Мавро або фра Мауро (італ. Fra Mauro; 1385 — 1459) — венеційський монах ордену камальдулів, працював в монастирі св. Михайла в Мурано і уславився на всю Європу як автор морських карт-портоланів і карт світу (Mappa Mundi). Найвідоміша його робота — Mappa Mundi (так звана Карта Фра Мавро), створена наприкінці 1450-х років.

Карта світу Фра Мавро[ред. | ред. код]

Дотепер збереглися оригінали тільки двох карт Фра Мавро, але їх достатньо, щоб встановити високий ступінь професіоналізму й точності Фра Мавро як картографа. За звичаєм арабських картографів він поміщав наверх карти південь, а не північ; також він сумнівався в тому, що Єрусалим — центр населеного світу. Судячи із записів на картах, він поділяв думку щодо сферичності Земної кулі.

У 1450-і роки на замовлення португальського короля Афонсу V Фра Мавро виготовив для його дядька Енріке Мореплавця велику карту всього відомого на той час світу, яка відобразила стан географічних знань європейців напередодні Великих географічних відкриттів — так звану Карту Фра Мавро. У роботі над цією картою муранському ченцю сприяв мореплавець Андреа Б'янко. Детально представлено ​​територію Золотої Орди[4].

На карті досить докладно описана Русь; неодноразово зустрічається і сама ця назва. Карта Світу Фра Мавро — одне з перших історичних джерел, в якому згадуються і виділяються три «кольорові» частини Русі: Червона Русь (Rossia Rossa), Чорна Русь (Rossia Negra), Біла Русь (Rossia Biancha). Але зважаючи на те, що автору особистого не були добре відомі східнослов'янські землі, і тому в цьому регіоні було допущено ряд грубих помилок. На карті територія в районі Наддніпров'я (українські землі Великого Литовського Князівства) — Червона Русь (Rossia Rossa). Біла Русь (Rossia Biancha) у Фра Мавро, як і в більшості західноєвропейських авторів XIII—XVI століть — це синонім або Великого Новгорода або його частини, що була заселена колись народністю вепсів (знаходиться на карті між Волгою та Білим озером). Чорна Русь (Rossia Negra) показана на правому березі р. Оки, це переважно північно-західна частина руських земель (теперішня Білорусь)[5].

Джерелами знань Фра Мавро могли бути венеційські мандрівники на Схід (зокрема, Нікколо Конті) і дані ефіопських послів, які відвідали Італію в 1430-і роки. Крім того, він користувався арабськими джерелами, включаючи Книгу Рожера. Однією з особливостей карти Фра Мавро є зображення джонок та інших східних кораблів, які в його час борознили простори Індійського океану.

Ім'я Фра Мавро носить кратер на Місяці, який в 1971 році відвідали астронавти «Аполлона-14».

Примітки[ред. | ред. код]

  1. LIBRIS
  2. MAK
  3. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. Пачкалов А. В. К вопросу о локализации топонима Calmuzi Sara на карте Фра-Мавро (1459 р.) // Annali di ca 'Foscari. Rivista della facolta di lingue e letterature straniere dell'universita ca 'Foscari di Venezia. XLVI, 1. Venezia, 2007. P. 311—318
  5. Байцар Андрій. Назва «Русь» на Карті Світу 1459 р. венеціанського монаха Фра Мавро http://baitsar.blogspot.com/2017/04/1459.html

Фрагменти карт[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Байцар Андрій. Назва «Русь» на Карті Світу 1459 р. венеціанського монаха Фра Мауро http://baitsar.blogspot.com/2017/04/1459.html
  • Рыбаков Б. А. Русские карты Московии XV — начала XVI в. М., 1974.
  • Il Mappamondo di Fra Mauro. A cura di Tullio Gasparini Leporace. Presentazione di Roberto Almagia. Venezia, 1956.
  • Harvey P. D. A. Medieval maps. London, 1991.
  • Piero Falchetta. Fra Mauro's World map with a commentary and transaltions of the inscripts. — 1-e. — 830 с.

Посилання[ред. | ред. код]