Короненко Світлана Анатоліївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Короненко Світлана Анатоліївна
Народився
Фастів Київської області
Громадянство Україна Україна
Національність українка
Діяльність письменниця, журналістка
Мова творів українська
Жанр поезія, проза
Magnum opus «Містерії», «Дебора», «Замовляння на білоруську мову»
У шлюбі з Михайло Федотович Слабошпицький

Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Короне́нко Світла́на Анато́ліївна (16 липня 1960 року, м. Фастів, Київська область) — українська письменниця і журналістка. Живе і працює у Києві.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася в інтернаціональній родині. Батько – українець, мама – білоруска. Перші вірші написала у 5 класі. Друкувалася у фастівській міськрайонній газеті «Перемога». Була учасницею літературної студії при редакції газети.

Закінчила Фастівську середню школу № 9 (тоді  - російську).

З 1979   – студійка літературної студії, якою керував поет Володимир Забаштанський.

Після першої вибухової публікації віршів з  передмовою Івана Драча у «Літературній Україні» (1978)  про молоду поетесу вже писали як про «нашу Рембо».

Була учасницею  Восьмої всесоюзної наради молодих письменників 1984 року у Москві. Тоді ж стала лауреаткою премії московського журналу «Юность» за добірку перекладених російською мовою віршів.

Світлана Короненко – одна з яскравих представниць  плеяди «вісімдесятників», її вірші є в антології   молодої поезії «Вісімдесятники», укладеної і виданої Ігорем Римаруком  в Едмонтоні в 1990 році.

Закінчила факультет журналістики Київського університету (спеціалізація радіожурналістика) (1985).

1982 видала першу поетичну книжку «Сузір’я веснянок» у видавництві «Радянський письменник». І відразу була прийнята до Спілки письменників з рекомендаціями Івана Драча, Ірини Жиленко, Володимира Забаштанського.

Видала ще дві поетичні книжки "Голос дощу" (видавництво «Молодь»,1988)  і  "Під світлом  летючих псів" (видавництво «Радянський письменник», 1991).

Після 2000-го[ред. | ред. код]

2000 року - перше поетичне вибране   "Ворожба на віршах» у  київському видавництві «Ярославів Вал». 2003 року в Росії вийшла поетична  книжка Світлани Короненко «Ворожба на виршах»  у перекладі російською  Миколи Іванова.

Після 2000 року всі книжки С.Короненко виходять видавництві «Ярославів Вал».

З кінця 90-х і до 2016 року віршів не писала.

Поетичні книжки "Нічний політ"( 2009) ї "Зі старого манускрипту" ( 2014)  - це вибрані твори поетеси.

2017-го, після тривалої поетичної перерви, виходить поетична книжка «Вірші з осені». Вона являє собою вже «іншу» Світлану Короненко. Якщо рання Короненко писала білі вірші і верлібри, то Короненко зразка 2017-го – це вже поетеса класичного римованого вірша, часто експериментального.

2018-го виходить поетична книжка «Дебора», 2019-го –«Містерії», 2020-го – «Замовляння на білоруську мову».

На вихід кожної книжки з’являються численні захоплені рецензії, а кожна презентація збирає повні зали слухачів. На її вечорах виступають Дмитро Павличко, Світлана Йовенко, Любов Голота, Павло Мовчан, Василь Герасим’юк, Теодозія Зарівна, Валентина Давиденко, Олена О’Лір, Надія Гаврилюк, Валерій Корнєєв… А вечори ведуть Микола Жулинський, Іван Малкович, Наталка Сумська…

Співпраця з благодійним фондом «Ліга українських меценатів»[ред. | ред. код]

З 1999 року розпочала співпрацю з фондом. З 2000-го стала літописцем Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика. https://mon.gov.ua/ua/osvita/zagalna-serednya-osvita/uchnivski-konkursi/mizhnarodnij-konkurs-z-ukrayinskoyi-movi-imeni-petra-yacika

Численні світлини і відео з усіх двадцяти конкурсів, інтерв'ю з президентом Ліги українських меценатів Володимиром Загорієм  та багатьма учасниками, організаторами і меценатами цього, вже легендарного, патріотичного марафону можна знайти в багатьох періодичних – як українських, так і закордонних – паперових виданнях та в інтернеті. Зокрема, за 2020: https://ukurier.gov.ua/uk/articles/volodimir-zagorij-sogodni-u-molodi-vidchutnij-zapi/

Брала інтерв'ю у Петра Яцика і його доньки Наді Яцик.

Про Петра Яцика написала спогад, оприлюднений у книжці спогадів про нього «Меценат, який не відмовився бути українцем» (видавництво «Ярославів Вал»,2003).

Українське радіо[ред. | ред. код]

З 1993 року працює на Українському радіо. http://www.nrcu.gov.ua/

Працювала в літературній редакції Всесвітньої служби Радіо Україна (1993-1995), готуючи мистецькі програми для українців діаспори.

З 1995 р. – у літературній редакції Творчого об’єднання мистецьких програм, згодом – радіо Культура: редактором, заступником завідувача літературної редакції, заступником директора радіо Культура.

Була ведучою багатьох прямих ефірів.

Готувала програми з найзнаковішими письменниками України – Павлом Загребельним, Іваном Драчем, Миколою Вінграновським, Володимиром Дроздом, Анатолієм Дімаровим та багатьма іншими.

Сотні поетичних програм з творами  українських і закордонних поетів, підготовлених редактором Світланою Короненко, прозвучали в ефірі Українського радіо, як на Першій програмі УР, так і на Третій.

2006 року  Українське радіо започаткувало Перший всеукраїнський конкурс радіоп’єс під девізом «Відродимо забутий жанр». Світлана Короненко була головою оргкомітету і «мотором» цього унікального проекту. http://www.golos.com.ua/article/183719 Конкурс мав великий резонанс  і щороку організатори отримували сотні робіт. До журі конкурсу входили відомі письменники і актори (Наталка Сумська, Анатолій Хостікоєв, Лариса Хоролець та ін.), а головою журі був Михайло Слабошпицький.

Нагородження переможців конкурсу щоразу перетворювалися на справжні мистецькі дійства і відбувалися у прямому ефірі у Будинку звукозапису Українського радіо. http://slovoprosvity.org/2010/03/10/vidrodymo-zabutyy-zhanr/

https://day.kyiv.ua/uk/article/kultura/dvichi-na-misyac-radiopremiera

Чотири конкурси справді відродили на УР жанр радіоп’єси, і сьогодні у його фондах вже зберігаються десятки радіопостановок сучасних радіодраматургів, переможців конкурсу,  у виконанні багатьох провідних акторів сучасності.

Переклади[ред. | ред. код]

  • «Створення світу триває», збірка українських верлібрів румунською мовою. Твори 30 авторів.[1]
  • «Чоловік, жінка і парасоля», збірка українських верлібрів азербайджанською мовою. Твори 30 авторів.[2]
  • Окремі вірші перекладені російською і грузинською мовами.[3]
  • перекладено вірш білоруською мовою.[4]

Відзнаки[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. У Кишиневі вийшла антологія українського верлібра. 04.09.2016
  2. В Баку перекладено українські верлібри азербайджанською мовою. 18.03.2017
  3. Українська Літературна Енциклопедія. — К., 1995. — Т. 3: К-Н. — С. 5-23.
  4. // Літературна Україна. — 2020. — 28 червня.
  5. ЕСУ
  6. а б в г д Муратова В. Всесвiт Світлани Короненко / Вікторія Муратова // День. — 2018. — 20 лютого.
  7. Державний комітет телебачення і радіомовлення України
  8. Відзнаки організаторам конкурсу. Слово просвіти. — 2009. — 14 травня.
  9. Комісія визначила лауреатів Симоненківської премії // Новини Черкас. — 2017. — 06 грудня.
  10. У Держкомтелерадіо визначили «Кращу книгу України» 2018 року
  11. Наукова бібліотека ім. М.Максимовича
  12. Світлані Короненко вручили премію імені Олекси Влизька. Офіційний сайт Шполянської РДА
  13. Козак С. Світлана Короненко – цьогорічна лавреатка премії імені Івана Багряного / Сергій Козак // НСПУ. 2020, 13 жовтня

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]