Селім III

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Селім III
осман. سليم ثالث і осман. Selîm-i sâlis
III. Selim.jpg
Народився 24 грудня 1761(1761-12-24)[1][2]
Константинополь, Османська імперія або Стамбул, Османська імперія
Помер 28 липня 1808(1808-07-28)[2] (46 років)
Константинополь, Османська імперія
Поховання Стамбул
Громадянство Ottoman flag.svg Османська імперія
Діяльність Султан
Посада султан[d]
Конфесія сунізм
Рід Османи
Батько Мустафа III
Мати Міхрішах Султан
Брати, сестри  • Хатідже Султан[d]
 • Еміне Султана[d]
Автограф Tughra of Selim III.JPG

Категорія:Поховані в Стамбулі

Селім III (24 грудня 1761, Стамбул — 28 липня 1808) — турецький султан (1789—1807).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у Стамбулі. Одержав добру освіту. Ще до вступу на престол цікавився військовою справою та наукою в європейських країнах. Намагався вивчити причини кризових явищ у внутрішньому розвитку Османської імперії і дійшов висновку про необхідність проведення реформ, які б порятували країну від кризи. За його дорученням невелика група представників знаті підготувала і частково реалізувала програму перетворень («нізам-і джедіт»).

У 1793 видав указ про створення нової армії, що формувалась за європейським зразком. Багато зробив для розвитку військового флоту, артилерії. Запросив велику кількість європейських інженерів, майстрів та інструкторів. У 1792-93 розширив морське інженерне та відкрив сухопутне інженерне училище у Стамбулі.

В 1795 у м. Ускюдар за розпорядженням султана збудовано велику друкарню, де видавались праці європейських авторів з математики, військової справи та інших галузей знань.

За правління Селіма III Туреччина вела війну з Росією у 1787-91 та розпочала війну 1806-12. За умовами Ясського мирного договору 1791 Османська імперія визнала приєднання Криму та південноукраїнських земель між Півд. Бугом і Дністром до Російської імперії. За Селіма III у турецьких володіннях існувала Задунайська Січ. Реформи Селіма III не дали значних результатів (на 1804 чисельність нової армії не перевершувала 12 тис. чоловік), але викликали опір і відкриту протидію феодально-клерикальної реакції на чолі з улемами (мусульманські теологи). Знаряддям та опорою опозиції став яничарський корпус. 25 травня 1807 розпочалося повстання ямаків — солдатів допоміжних військ, і 29 травня 1807 Селім III зрікся престолу. У 1808 його вбили.

Джерела та література[ред. | ред. код]


  1. Encyclopædia Britannica
  2. а б SNAC