Абдул-Гамід I

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Абдул-Гамід I
Tughra of Abdülhamid I.JPG
Халіф мусульман
17741789
Доба Stagnation of the Ottoman Empire
Повне ім'я Abdulhamid I.jpg
Народився 12 березня 1725(1725-03-12)
Помер 7 квітня 1789(1789-04-07) (64 роки)
Попередник Мустафа III
Наступник Селім III
Династія Османи

Абду́л-Гамі́д І (осман. ]عبد الحميد اول , тур. I. Abdülhamit; 12 березня 17257 квітня 1789) — турецький політичний і державний діяч французького походження, султан Османської імперії (17741789) з династії Османів. Син султана Ахмеда ІІІ та французької рабині Рабії.

Біографія[ред.ред. код]

Абдул-Гамід І намагався реформувати османську армію: запросив до країни іноземних військових спеціалістів та розпочав ліквідовувати сипахійську систему, за якою військові ленники одержували в пожалування землю, й реорганізовувати яничарський корпус.

Після поразки від російської армії під м. Козлуджі 20(09) червня 1774 року доручив великому візирові Мугсину-заде підписати з Россією Кючук-Кайнарджійський мирний договір 21 липня 1774 за яким до Росії ввійшли землі між Дніпром і Бугом, відкрила протоки Босфор і Дарданелли для плавання російських суден. 1779 року в султанському палаці Айнали-Кавак (Стамбул) підписав додаткову угоду (роз'яснювальну Айнали-Кавакську конвенцію 1779), що оголошувалася частиною турецько-російського договору 1774 року. Згідно з нею Туреччині поверталися землі між Дністром і Південним Бугом, що належали татарам. У статті 5 пункті 3 цієї угоди султан обіцяв перевести козаків, які перебралися на територію Туреччини після розгрому Запорозької Січі 1775 (близько 12 тис. осіб), подалі від берегів Чорного моря, на правий берег Дунаю, де вони невдовзі заснували Задунайську Січ.

За Ясським мирним договором 1792 року, який підписано вже після смерті Абдул-Гаміда І і яким закінчилась почата ним війна, до Росії відійшли землі від Бугу до Дністра, Кримське ханство офіційно визнане володінням Росії, хоча його фактичне приєднання до Російської імперії відбулося в 1783 році.

У квітні 1775 року підписав договір з імператором Йосифом ІІ, за яким захоплена перед тим австрійськими військами Буковина разом з містами Чернівці і Сучава перейшли до Австрії.

У серпні 1787 року під впливом англійської дипломатії султан розпочав чергову війну з Россійською імперією.

Протягом останніх років життя султана (1787-89) - у битвах з військами Григорія Потьомкіна та Олександра Суворова (у їхньому складі активну участь брали підрозділи українського козацтва) під Кінбурном, Очаковом, Фокшанами, Римником (нині місто Римніку-Серат, обидва - Румунія) і Хаджибеєм (нині на території Одеси) - турецькі війська зазнали поразки.

Мав 22 дітей, серед яких — султан Османської імперії Магмуд ІІ.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]


Корона принца крові Це незавершена стаття про монарха, династію чи її представника.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.