Махмуд I

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Mahmud1.jpg

Махмуд I (Магмуд I; 2 серпня 1696 — 1754) — турецький султан1730 року).

Син Султана Мустафа II і Саліхи Султан. Прийшов до влади в результаті повстання Патрона Халіла. На початку його правління фактична влада в Константинополі належала лідерам повстанців. 15 листопада 1731 року Патрон Халіл був убитий за наказом Махмуда I. Згодом повстання його прихильників було жорстоко придушене. Під час правління Махмуда I робилися спроби модернізувати османську армію за європейськими зразками під керівництвом графа де Бонневаль, француза, який прийняв іслам. Через опір яничар ці спроби завершилися невдачею. У 1731-1735 і 1741-1746 роках тривали війни з Іраном, в цілому невдалі для османів, які втратили території, завойовані в 1720-х. Підписаний у 1746 році мирний договір закріпив кордони, встановлені ще за Каср-і-Ширинському 1639 року договором. У 1736-1739 роках Османська імперія вела війну з Росією і Австрією. Австрійські війська зазнали ряд поразок, в результаті османи повернули Північну Сербію з Белградом і Малу Валахію, втрачені в 1718 році. За Белградським договором 1739 року зі Росією їй був відданий Азов.