Абдул-Меджид I

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Абдул-Меджид I
Sultan Abdülmecid - Google Art Project.jpg
Народився 23 квітня 1823(1823-04-23) або 25 квітня 1823(1823-04-25)[1]
Константинополь, Османська імперія
Помер 25 червня 1861(1861-06-25)[2] (38 років)
Константинополь, Османська імперія
·туберкульоз
Поховання
Громадянство
(підданство)
Ottoman flag.svg Османська імперія
Діяльність правитель
Титул султан[d]
Посада султан[d]
Конфесія іслам
Рід Османи
Батько Махмуд II
Мати Безмялем
Брати, сестри  • Аділе Султан і Абдул-Азіз
У шлюбі з Шевкефза Султан[d], Тірімюйган Султан[d], Йилдиз Ханим Ефенді[d], Гюльджемаль Султан[d], Шаєсте Ханим[d], Вердідженан Кадинефенді[d], Рахіме Пересту[d], Гюлюстю[d] і Дюзд-і Діль Кадин Ефенді[d]
Діти Мехмед V, Абдул-Гамід II, Мехмед VI, Мурад V, Мехмет Бурханеддін Ефенді (1849-1876)[d], Ахмед Кемаледдін[d], Наділе Султан[d], Джеміле Султан[d], Сеніха Султан[d], Медіха Султан[d], Рефія Султан[d], Фатма Султан[d], Мюніре Султан[d], Behice Sultan[d] і Q6056814?
Автограф Tughra of Abdülmecid I.JPG
Нагороди

Категорія:Поховані в Стамбулі

Портрет султана Абдул-Меджида I в молодості кисті Луїджі Рубіо
Абдул-Меджид I з королевою Великої Британії Вікторією та імператором Франції Наполеоном III
Долмабахче - палац, побудований Абдул-Меджидом I в 1842-1853

Абдул-Меджид І (*25 квітня 1823 — †25 липня 1861) — султан Османської імперії, син султана Махмуда II та грузинки Безмялем Валіде Султан.

Він продовжує провадити реформи, започатковані для європеїзації країни його батьком. При ньому не мусульманам дозволили служити в армії, прийняли національний гімн і прапор, законодавство було реорганізовано за зразком французького кодексу Наполеона, з'явилися залізниця, телеграф. За порадою Решида Мустафи видав 3 листопада 1839 р. збірник законів «Хатт-і-шериф», за якими обіцяв рівні права усім османським підданим, відмовляючись від старого султанського права розпоряджатись їхнім життям і майном.

У 1840-х проти волі британського уряду допоміг Ірландії у боротьбі з голодом.

У 1852 турецькі війська були витіснені з Чорногорії Австрією.

За його правління відбулася Кримська війна 1853—1856, у якій Туреччина, підтримана Францією, Сполученим Королівством і Сардинією, отримала перемогу над Російською імперією. Але натомість Османська імперія мусила провести ряд реформ, спрямованих на поліпшення умов християн, що викликало незадоволення мусульман та спричинило заворушення у Боснії, Болгарії, Албанії.

У 1858 оголошено про банкрутство султанської казни.

Помер 25 липня 1861 від туберкульозу.

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]