Серпій увінчаний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Serratula coronata
Serratula coronata subsp. insularis 1.JPG
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти
Підклас: Айстериди
Порядок: Айстроцвіті (Asterales)
Родина: Айстрові (Asteraceae)
Триба: Cynareae
Рід: Серпій (Serratula)
Вид: Serratula coronata
Біноміальна назва
Serratula coronata
L., 1763
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Serratula coronata
EOL logo.svg EOL: 6253515
IPNI: 248634-1
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 143210

Серпі́й уві́нчаний (Serratula coronata, L.; Serratula wolfii, Andrae) — багаторічна трав'яниста рослина родини айстрових (складноцвітих). Серпій увінчаний росте на сухих луках, по узліссях, серед чагарників.

Морфологія[ред. | ред. код]

Стебла прямостоячі розгалужені, гранисті й ребристо-борозенчасті, пурпуруваті, до 150 см заввишки. Листки чергові, черешкові (нижні) або майже сидячі (верхні), перистороздільні до розсічених, з 3—7 парами яйцеподібно- або видовженоланцетних бічних сегментів і більшим за них верхівковим; зверху голі, темно-зелені, зісподу — світліші; сегменти листків гострокінцеві, нерівнозубчасті, з відтягнутими на кінці в коротеньке білувате вістря зубцями, по всьому краю пилчасто-жорсткі. Квітки трубчасті, пурпурові, зібрані в кошики, розташовані на кінцях головних гілок по 1—2; крайові квітки більші, функціонально маточкові, з три-чотири-роздільним відгином, серединні — двостатеві, з п'ятироздільним відгином. Цвіте з липня до вересня. Плід — сім'янка.

Лікарські властивості[ред. | ред. код]

Для виготовлення галенових лікарських форм використовують траву серпію, яку заготовляють під час цвітіння рослини. Після сушіння грубі частини стебел відкидають. Рослина неофіцинальна.

У траві серпію містяться алкалоїди (сліди) і значна кількість аскорбінової кислоти (у свіжому листі до 120 мг %). У народній медицині серпій увінчаний визнають як засіб, що має в'яжучі, протизапальні, жарознижувальні, жовчогінні, протиблювотні й седативні властивості.

Настій трави дають усередину при хворобах шлунка, блюванні, проносі, жовтяниці, геморої, гарячці, недокрів'ї та психічних захворюваннях.

Внутрішньо — настій трави (2 чайні ложки сухої трави настояти 3—4 години на 250 мл окропу) пити по 1 ст ложці тричі на день після їди.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]