1742 року Теодосій (Рудницький) за підтримки Генріха Брюля, Чорторийських розпочав старання про призначення на посаду коад'ютора митрополита Київського з правом наступництва, однак без успіху. Після смерті митрополита Атанасія Шептицького (між 30.11–10.12) 1746 року Теодосій (Рудницький) отримав від короля 28 січня 1747 р. призначення Київським митрополитом[1]. За даними Людоміра Бєньковського, «камарилья двору» підтримувала Т. Рудницького, його противником був, зокрема, нунцій, який сам призначив Ф. Гребницького адміністратором митрополії УГКЦ. Т. Рудницькому закидали «ортодоксальність», контакти зі «схизматиками» в Києві, порушення процедури входження на посаду. У Новогрудку 19 червня 1747 Ф. Гребницького обрали адміністратором митрополії УГКЦ більшістю голосів єпископів (Теодосій Рудницький отримав 0). «Протектори» Т. Рудницького (міністри, канцлер та підканлер коронні) під час перемовин з нунцієм сказали, що порушили процедуру через небажання йти на конфлікт з королем. Після «сугестії» придворних Папа 4 квітня 1748 видав бреве для короля, в якому сказав, що вибір митрополита Ф. Гребницького єпископами має тільки рекомендаційний характер, не применшує право короля призначати на посаду свою кандидатуру. Теодосій Рудницький зрікся королівської номінації. 5 січня1748 року Ф. Гребницький отримав призначення на посаду Київського митрополита від короля за сприяння кардинала Аннібале Альбані — «протектора Польщі» — від імені Папи.
Bieńkowski L. Lubieniecki (Rudnicki-Lubieniecki) Teodozy h. Sas (ok. 1698—1751) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1972. — T. XVII/4, zeszyt 75. — S. 608—609. (пол.)