Шумук Данило Лаврентійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Данило Лаврентійович Шумук
Шумук.JPG
Народився 30 грудня 1914(1914-12-30)
с. Боремщина, Володимир-Волинський повіт, Волинська губернія,
Flag of Russia.svg Російська імперія
Помер 21 травня 2004(2004-05-21) (89 років)
Красноармійськ (нині — Покровськ), Донецька область, Україна Україна
Громадянство (підданство) Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Національність українець
Діяльність дисидент, член УГГ
Партія КПЗУ
Нагороди
Орден «За мужність» І ступеня

Данило Лаврентійович Шумук (* 30 грудня 1914(19141230), с. Боремщина, Володимир-Волинський повіт, Волинська губернія — † 21 травня 2004, Красноармійськ (нині — Покровськ), Донецька область) — дисидент, учасник українського руху опору. Член Об'єднання українських письменників «Слово».

Біографія[ред.ред. код]

Член Комуністичної партії Західної України з 1932, 1935 року засуджений до 8 років ув'язнення за участь у комуністичному підпіллі, 1939 року, після п'яти років перебування в польській тюрмі, за амністією дотерміново звільнений. 1941 року, в перші дні німецько-радянської війни потрапив до полону, перебував у німецькому концтаборі для радянських полонених на Полтавщині, з якого втік.

З березня 1943 до грудня 1944 перебував в УПА, в якій переважно викладав на вишколах[1]. У 1945 засуджений за участь в УПА до смертної кари, заміненої 20-річним ув'язненням.

Покарання відбував у Норильських, Тайшетських та ін. концтаборах, а також у Владимирській тюрмі. 1956, після перегляду його справи, дотерміново звільнений. 1957 вдруге заарештований, а роком пізніше засуджений на 10 років ув'язнення за обвинуваченням в «антирадянській пропаганді й агітації». Друге ув'язнення відбував у мордовських концтаборах. Після звільнення жив у Києві. У січні 1972 втретє заарештований і засуджений на 10 років таборів особливого режиму і 5 років заслання. Того ж року відмовився від радянського громадянства. В ув'язненні був активним учасником боротьби за статус політв'язня й інших протестних акцій. 1979 став членом-засновником Гельсінської Групи у місцях позбавлення волі й Української Гельсінської Групи. Протягом багатьох років домагався права виїхати до родини в Канаді. На захист Шумука влаштовано акції в різних країнах, світу, а канадський уряд звертався в його справі до уряду СРСР. На Заході опубліковані спогади Шумука «За східнім обрієм» (Париж — Балтімор, 1974), які викликали серед української еміграції дискусії щодо його критичної оцінки ідеології українського націоналізму. Спогади Шумука з деякими доповненнями були перевидані під назвою «Пережите і передумане» (Детройт, 1983) та англійською мовою «Life Sentence» (Едмонтон, 1984), пізніше у видавництві імені Олени Теліги у 1998. 21 травня 1987 закінчився термін заслання, і Шумук емігрував до Канади[2].

У 2002 році повернувся до України та оселився у місті Красноармійську (нині — Покровську) на Донеччині, де й помер 21 травня 2004 року[3].

Державні нагороди[ред.ред. код]

  • Орден «За мужність» I ст. (8 листопада 2006)[4] — за громадянську мужність, самовідданість у боротьбі за утвердження ідеалів свободи і демократії та з нагоди 30-ї річниці створення Української Громадської Групи сприяння виконанню Гельсінкських угод (посмертно).

З творчого доробку[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]