Перейти до вмісту

Содоль Юрій Іванович

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Содоль.
Содоль Юрій Іванович
 Генерал-лейтенант
Юрій Содоль, 2015 р.
Загальна інформація
Народження26 грудня 1970(1970-12-26) (54 роки)
м. Чугуїв, Харківська область, Українська РСР, СРСР
Alma MaterСумське вище артилерійське командне училище (1992),
Національний університет оборони України імені Івана Черняховського (2002)
Військова служба
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС Військово-морські сили
Війни / битвиВійна на сході України
Командування
2024
 КОС ЗСУ, командувач
2018–2024  Морська піхота, командувач
2015–2018  ДШВ, перший заступник командувача
2007–2015
 25 ОПДБр, командир
Нагороди та відзнаки
Герой України
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Медаль «За військову службу Україні»
Медаль «За військову службу Україні»
Медаль «15 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Медаль «15 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Медаль «За сумлінну службу» II ст. (Міністерство оборони України)
Медаль «За сумлінну службу» II ст. (Міністерство оборони України)
Відзнака «Доблесть і честь» (Міністерство оборони України)
Відзнака «Доблесть і честь» (Міністерство оборони України)
Нагрудний знак «За військову доблесть» (Міністерство оборони України)
Нагрудний знак «За військову доблесть» (Міністерство оборони України)
CMNS: Содоль Юрій Іванович у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Ю́рій Іва́нович Со́доль (26 грудня 1970(19701226), м. Чугуїв, Харківська область, Українська РСР, СРСР) — український військовий, генерал-лейтенант.

Командувач об'єднаних сил ЗСУ (лютий — червень 2024), командувач Морської піхоти України (2018—2024). Герой України (2022).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився у родині військових.

У 1988 році закінчив середню школу в Маріуполі, у 1988-1992 роках навчався в Сумському вищому артилерійському командному училищі. В 1990-ті роки на різних посадах служив в артилерійському полку на Дніпропетровщині.

У 2002 році закінчив Національну академію оборони України за спеціальністю «бойове застосування та управління діями підрозділів (частин, з'єднань) Сухопутних військ», де здобув кваліфікацію офіцера військового управління оперативно-тактичного рівня. Служив у десантних військах з 2003 року. За цей час здійснив 96 стрибків з парашутом.

У 2007 був призначений командиром 25-ї повітрянодесантної бригади.

З 2014 року — учасник АТО, 25-та окрема повітрянодесантна бригада, командиром якої був Юрій Содоль, п'ять місяців провела в активних боях[1].

У 2015 році отримав кваліфікацію офіцера військового управління оперативно-стратегічного рівня в Національному університеті оборони України. Того ж року став першим заступником командувача ДШВ ЗС України[2].

6 березня 2018 року був призначений на посаду командувача Морської піхоти[3][4]. 5 грудня — присвоєно військове звання генерал-лейтенанта[5].

На початку повномасштабного вторгнення генерал відповідав за оборону на Маріупольському напрямку. Але тоді його підлеглі не змогли завадити стрімкому російському наступу біля Волновахи, а під час облоги Маріуполя значна частина і командир 36-ї бригади морпіхів, Герой України Володимир Баранюк потрапили в полон [6].

На 2023 рік був командиром оперативно-тактичного угруповання «Донецьк» (Вугледарський напрямок)[7].

11 лютого 2024 у ході кадрових змін у вищому командуванні ЗСУ отримав посаду Командувача об'єднаних сил ЗСУ[8][9]. У квітні 2024 став керівником ОСУВ «Хортиця»[10][11]. Згідно з Юрієм Бутусовим Содоль прийняв командування одразу після підвищення Олександра Сирського в лютому.

24 червня президент України Володимир Зеленський звільнив Содоля з посади командувача Об'єднаних сил[12][13][14].

Звинувачення

[ред. | ред. код]

Відомо про військовослужбовців 211-ї понтонно-мостової бригади які у 2023 році були відправлені у відрядження в угруповання морської піхоти «Катран», командувачем якого тоді був генерал-лейтенант Юрій Содоль, однак самі займалися будівництвом будинку на Хмельниччині[15].

23 червня 2024 керівник штабу бригади «Азов» НГУ Богдан Кротевич подав до ДБР заяву із закликом провести розслідування щодо Содоля. Кротевич звинувачував генерала в перевищенні службових повноважень та некомпетентному командуванні військами, що призвело до втрат великої частини території України і просить перевірити командувача на факт співпраці з ворогом[16][17].

22 липня стало відомо, що ДБР не внесло відомості в ЄРДР, надавши відповідь, що бюро «перевірить дії генерала Содоля», та зазначила абсолютно необгрунтовану позицію про приєднання відомостей до матеріалів справи про розпочате кримінальне провадження щодо прориву оборони в Харківській області. Відомості в ЄРДР не внесені, розслідування по відповідній заяві не початі, але й проявляються інші цікаві факти вже в сфері судочинства, де судді раптово йдуть у відпустки у процесі призначення засідання по справі щодо внесення відомостей в ЄРДР, нова дата засідання призначена на 19 серпня[18][19][20].

30 вересня 2024 року апеляційний суд України зобов’язав ДБР відкрити справу щодо Содоля[21]. 1 листопада стало відомо, що генерал-лейтенанта Юрія Содоля звільнили з військової служби на підставі висновку ВЛК[22].

Операція на лівому березі Херсонщини

[ред. | ред. код]

Содоля звинувачували у прорахунках на посаді очільника Морської піхоти, неналежну організацію логістичного забезпечення українського плацдарму в Кринках на Херсонщині. На той момент клаптик території на лівому березі Дніпра українські армійці утримують вже понад 9 місяців в надзвичайно складних умовах і мають значні втрати серед особового складу. Доцільність утримання плацдарму в таких умовах викликала питання у військових аналітиків[23][24]. Содоля критикували за те, що він не цінував особовий склад[25].

У липні стало відомо, що згідно інформації від Національної поліції України, в період із жовтня 2023-го до кінця червня 2024-го на лівому березі Херсонщини у селі Кринки зникли безвісти 788 українських військових, ще 262 загиблі[26][27].

Втрата с. Очеретине

Очеретине знаходилось на узвишші та являлось надзвичайно вигідним рубежем для оборони рокадної дороги оперативного значення Покровськ-Костянтинівка та для стримування сил ворога після захоплення ним м. Авдіївка. У результаті невдалих ротацій підрозділів у квітні 2024 року на лінії Очеретине-Новокалинове, відсутності плану оборони та адекватної оцінки загрози у період з 12 по 24 квітня під час стрімкого наступу переважаючих сил населений пункт був втрачений. Це мало дуже негативні наслідки для подальшої оборони підступів до Покровсько-Мирноградської агломерації у 2024 році[28].

Бої за м. Торецьк

У кінці травня - на початку червня 2024 року проведено чергову «суперечливу» ротацію підрозділів з укріплених рубежів на цей раз вже довкола Торецька. Ослабленням цієї ділянки стрімко скористався ворог та розпочав активний наступ у наслідок якого до середини серпня було втрачено позиції далеко за межею першої лінії оборони (с. Північне, с. Залізне, с. Нью-Йорк). До кінця 2024 року ситуація ще більше погіршилась[29][30][31].

Сім'я

[ред. | ред. код]

Одружений, має двох синів.

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Герой України (28 лютого 2022)[32];
  • Орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (2015) — За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, високий професіоналізм, вірність військовій присязі[33].
  • Орден «За мужність» ІІІ ступеня (2014) — За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[34].
  • Медаль «За військову службу Україні» (2010) — За вагомий особистий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, зразкове виконання військового обов'язку, високий професіоналізм та з нагоди 19-ї річниці Збройних Сил України[35].
  • медаль «За сумлінну службу» ІІ ступеня;
  • медаль «15 років Збройним Силам України»;
  • медаль «Ветеран служби»;
  • відзнака Міністра оборони України «Доблесть і честь»;
  • нагрудний знак «За досягнення у військовій службі» ІІ і І ступенів;
  • нагрудний знак «За військову доблесть»;

Інше

[ред. | ред. код]

Життєве кредо: «Ніхто, крім нас» (девіз десантників).

Улюблені фільми: «Офіцери», «В зоні особливої уваги».

Улюблений письменник: Джек Лондон[36].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Дніпропетровськ зустрів 25-ту бригаду. Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 17 листопада 2014.
  2. ↑ Указ Президента України від 23 серпня 2015 року № 496/2015 «Про присвоєння військових звань»
  3. ↑ Командувач ВМС ЗС України представив особовому складу першого Командувача морської піхоти. http://www.ukrmilitary.com/. Ukrainian Military Pages. 6 березня 2018. Процитовано 6 березня 2018. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |website= (довідка)
  4. ↑ Юрій Содоль – командувач морської піхоти. https://mil.in.ua/. Український мілітарний портал. 6 березня 2018. Процитовано 6 березня 2018. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |website= (довідка)
  5. ↑ Указ Президента України від 5 грудня 2018 року № 409/2018 «Про присвоєння військових звань»
  6. ↑ Командувач в опалі. За що звільнили генерала Содоля.
  7. ↑ Хочу, щоб зараз у наших людей була передбачуваність і відчуття, що Україна рухається до своїх цілей – звернення Президента Володимира Зеленського. 19 лютого 2023.
  8. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №71/2024 Про призначення Ю.Содоля Командувачем об'єднаних сил Збройних Сил України. {{cite web}}: символ зміни рядка в |title= на позиції 33 (довідка)
  9. ↑ Перестановки у ЗСУ: Зеленський призначив нових командувачів. novynarnia.com. 11 лютого 2024.
  10. ↑ "Кадрова катастрофа". Чому новий керівник фронтом Юрій Содоль наразився на хвилю критики. Texty.org.ua.
  11. ↑ Юрій Содоль: чому громадськість та лідери суспільних думок виступають проти нового керівника фронтом. Межа. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
  12. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №374/2024 Про звільнення Ю.Содоля з посади Командувача обʼєднаних сил Збройних Сил України (укр.).
  13. ↑ Зеленський замінив командувача Об'єднаних сил ЗСУ Содоля. РБК-Украина (укр.). Процитовано 26 червня 2024.
  14. ↑ ЗСУ представили нового командувача Об’єднаних Сил. Що про нього відомо. РБК-Украина (укр.). Процитовано 3 березня 2024.
  15. ↑ Інженерна сім’я. Знущання над військовими, вимагання грошей, кумівство та інші секрети 211-ої понтонно-мостової бригади. Українська правда (укр.). Процитовано 16 грудня 2024.
  16. ↑ Начштабу “Азова” подав заяву в ДБР на генерала Содоля: просить розслідувати великі втрати – джерела. Українська правда (укр.). Процитовано 24 червня 2024.
  17. ↑ На тлі скандальних звинувачень: Зеленський звільнив командувача Содоля. ФОКУС (укр.). 24 червня 2024. Процитовано 24 червня 2024.
  18. ↑ ✙DeepState✙🇺🇦. Telegram. Процитовано 23 липня 2024.
  19. ↑ Ймовірно, політична воля: Ступак про бездіяльність ДБР щодо Содоля. espreso.tv (укр.). Процитовано 24 липня 2024.
  20. ↑ Начштабу «Азову» подав до суду на ДБР. Бюро не порушило справу проти екскомандувача Об’єднаних сил ЗСУ Юрія Содоля. babel.ua (укр.). 22 липня 2024. Процитовано 24 липня 2024.
  21. ↑ Кротевич: апеляційний суд зобов’язав ДБР відкрити справу щодо Содоля. www.radiosvoboda.org, 30 вересня 2024
  22. ↑ Генерал-лейтенант Содоль звільнився із ЗСУ через ВЛК – джерело. Українська правда (укр.). Процитовано 7 листопада 2024.
  23. ↑ За що звільнили генерала Содоля і чому Гнатов замість нього. BBC News Україна (укр.). 26 червня 2024. Процитовано 18 липня 2024.
  24. ↑ Слідство.Інфо зробили матеріал про Кринки. Рекомендую почитати.
  25. ↑ "Не цінував особовий склад". Оглядачі про звільнення Содоля. Голос Америки Українською (укр.). 25 червня 2024. Процитовано 18 липня 2024.
  26. ↑ Поліція з'ясувала, що в селі Кринки за 9 місяців вважаються зниклими безвісти понад 700 українських військових, — «Слідство.Іnfo». detector.media (укр.). 18 липня 2024. Процитовано 18 липня 2024.
  27. ↑ Що насправді сталося в Кринках. Нерозказана історія висадки морпіхів на лівому березі Дніпра. Українська правда (укр.). Процитовано 20 листопада 2024.
  28. ↑ "Щось пішло не так": Очеретине рятувала недосвідчена бригада ЗСУ, - Forbes. www.unian.ua (укр.). Процитовано 8 січня 2025.
  29. ↑ Заяви Безуглої про прорив на Торецьк: Костенко розповів про наслідки скандалу з генералом Содолем. ТСН.ua (укр.). 26 червня 2024. Процитовано 8 січня 2025.
  30. ↑ Стеценко, Сергій (26 червня 2024). Скандал з генералом: за що звільнили командувача Об'єднаних сил ЗСУ Содоля та що про нього відомо. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 8 січня 2025.
  31. ↑ За що звільнили генерала Содоля і чому Гнатов замість нього. BBC News Україна (укр.). 26 червня 2024. Процитовано 8 січня 2025.
  32. ↑ Зеленський присвоїв звання Герой України 12 військовослужбовцям, із них шістьом посмертно – указ. Інтерфакс-Україна (укр.). Процитовано 1 березня 2022.
  33. ↑ Указ Президента України від 22 січня 2015 року № 26/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
  34. ↑ Указ Президента України від 14 жовтня 2014 року № 807/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
  35. ↑ Указ Президента України від 3 грудня 2010 року № 1064/2010 «Про відзначення державними нагородами України військовослужбовців і працівників Збройних Сил України»
  36. ↑ ВДВ: с любых высот — в любое пекло

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Содоль_Юрій_Іванович&oldid=44308177