Софонісба Ангвіссола

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Софонісба Ангвіссола

Self-portrait at the Easel Painting a Devotional Panel by Sofonisba Anguissola.jpg

Народження 1532[1][2][3]
Кремона, Провінція Кремона, Ломбардія[2][3]
Смерть 16 листопада 1625(1625-11-16)[4][5]
  Палермо, Італія[2]
Країна Італія[6]
Жанр портретний живописd[3], історичний живопис[7], жанрове малярство[7], релігійний живописd[7] і портрет[7]
Діяльність художниця, мисткиня, візуальна мисткиня
Напрямок живопис[8] і живопис Відродженняd[8]
Роки творчості 1545[9]1625[9]1625[9]
Вчитель Bernardino Campid і Bernardino Gattid
Твори Автопортрет[d] і Portrait Group with the Artist’s Father, Brother and Sisterd
Батько Amilcare Anguissolad
У шлюбі з Orazio Lomellinod[1]
Брати, сестри Minerva Anguissolad, Europa Anguissolad[10], Лючія Ангвіссола[10], Anna Maria Anguissolad і Elena Anguissolad

CMNS: Софонісба Ангвіссола у Вікісховищі

Софонісба Ангіссола (італ. Sofonisba Anguissola; бл. 1532, Кремона — 16 листопада 1625, Палермо) — італійська художниця пізнього Відродження та маньєризму, офіційна придворна художниця іспанського короля. Протофеміністка, вшанована на Поверсі спадщини Джуді Чикаго.

Життєпис[ред. | ред. код]

Софонісба Ангіссола. «Лючія з її сестрами Європою і Мінервою за грою в шахи». Масло. Оригінал картини знаходиться в колекції Національного музею в місті Познань. На картині три сестри Софонісби та їхня старша прислуга. Ліворуч сидить Лучія (теж художниця), праворуч — Мінерва. Дівчинка, яка стоїть за столиком, наймолодша сестра — Євгенія. До 1824 року картина перебувала в колекції Луї Бонапарта, поки її не купив граф Рачинський у Парижі. Це один з найкрасивіших витворів мистецтва на тему шахової гри[11]

Народилася у Кремоні (Ломбардія) старшою донькою у сім'ї з сімома дітьми. Її сестра Лючія теж стала художницею. Батько Амількар Ангіссоло належав до обраного аристократичного кола Генуї. Мати Софонісби Бьянка Понцоне також належала до аристократичної сім'ї. Отримала всебічну якісну освіту, разом з тим навчалась образотворчого мистецтва. Ангіссола подорожує до Риму, де представлена Мікеланджело, який одразу розпізнав її талант. У 1558 р. побувала у Мілані й написала портрет герцога Альби. Герцог рекомендував її при іспанському дворі, і дружина Філіпа II, королева Єлизавета Валуа, котра була художницею-аматоркою, запросила Ангіссолу бути її вчителькою і присвоїла їй ранг фрейліни королеви іспанської. Відтак Ангіссола стала офіційною придворною художницею іспанського короля.

Пам'ять[ред. | ред. код]

4 серпня 2017 року на її честь був названий кратер на Меркурії[12].

Останні виставки[ред. | ред. код]

Галерея вибраних творів[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Chadwick, Whitney (1990). Women, Art, and Society. London: Thames and Hudson. ISBN 0-500-20354-7.
  • Ferino-Pagden, Sylvia; Kusche, Maria (1995). Sofonisba Anguissola: A Renaissance Woman. National Museum of Women in the Arts. ISBN 0-940979-31-4.
  • Harris, Ann Sutherland; Nochlin, Linda (1976). Women Artists: 1550—1950. New York: Los Angeles County Museum of Art, Knopf. ISBN 0-394-41169-2.
  • Perlingieri, Ilya Sandra (1992). Sofonisba Anguissola. Rizzoli International. ISBN 0-8478-1544-7.
  • Pizzagalli, Daniela (2003). La signora della pittura: vita di Sofonisba Anguissola, gentildonna e artista nel Rinascimento [The Lady of the Painting: The Life of Sofonisba Anguissola, Gentlewoman and Artist of the Renaissance] (in Italian). Milan: Rizzoli. ISBN 88-17-99509-6.

Посилання[ред. | ред. код]