Гавриленко Тодор Матвійович
| Гавриленко Тодор Матвійович | |
|---|---|
 Гавриленко Тодор Матвійович зі своєю майбутньою дружиною Смолинською Євгенією Сергіївною, Київ, 1926 | |
| Народився |
8 червня 1899 Новопавлівка, (нині село Баштанського району Миколаївської області) |
| Помер |
23 березня 1939 (39 років) Магаданська область |
| Громадянство |
 СРСР |
| Національність | українець |
| Діяльність | науково-педагогічний працівник |
| Галузь | Історія, етнографія |
| Відомий завдяки | дослідник Запорожжя |
| Alma mater | Київський інститут народної освіти |
| Науковий керівник | Михайло Грушевський |
| Заклад | Інститут історії матеріальної культури ВУАН |
Тодор Матвійович Гавриленко (криптонім — Т. Г.; нар. 8 червня 1899, Новопавлівка — пом. 23 березня 1939) — український історик, етнограф. Учень Михайла Грушевського.
Біографія
Народився в селі Новопавлівка (нині село Баштанського району Миколаївської області).
1924–1928 навчався в Київському інституті народної освіти. 1925 був одним із організаторів і керівником гуртка культури українського слова.
1925–1928 — кандидат в аспіранти, 1928–1930 — аспірант Науково-дослідної кафедри історії України при ВУАН, 1925–1930 — співробітник Культурно-історичної комісії при ВУАН.
1926 організував етнографічну секцію краєзнавчого гуртка Інституту народної освіти у Києві й до 1930 керував нею. 1927–1930 брав участь в етнографічних експедиціях на території сучасної Миколаївської області та Дніпрельстану (Дніпровської ГЕС).
1930–1933 — науковий співробітник кафедри передісторії України Дмитра Яворницького при ВУАН. 1934–1936 — науковий співробітник Інституту історії матеріальної культури ВУАН. На початку 1936 р. Т. М. Гавриленка з інституту було звільнено через «невиконання виробничого плану 1935 р. і протаскування у друкованій продукції антимарксистських концепцій».
Деякий час працював в Архіві давніх актів, але у січні 1937 р. був звільнений «за контрреволюційні, націоналістичні вияви, що мали місце в його наукових працях».
Після звільнення вчителював в київській середній школі № 72.
12 червня 1937 р. він був заарештований і засуджений до 5 років концтаборів. Покарання відбував у м. Маріїнськ (нині місто Кемеровської області, Російської Федерації), потім у Магаданській області (нині Російська Федерація).
Помер під час ув'язнення. Реабілітований 1964.
Наукова діяльність
Досліджував історію первісного суспільства на території України та історію Запорожжя. Автор рецензій в журналах «Україна», «Первісне громадянство та його пережитки на Україні», а також робіт «Старші форми економічного побуту на Великому Лузі. Вівчарство і рибальство» («Первісне громадянство…»), «Запорожець Данило Несват» («Україна», обидві — 1929), «Погляди академіка М. М. Покровського на історію докласового суспільства у східних слов'ян» («Україна», 1932). Робота «Начерк з історії первісного рабства» у 1935 р. отримала схвальний відгук академіка Бориса Грекова, який запрошував працювати Тодора Гавриленка до Інституту історії в Москві.
Рукописи робіт Тодора Гавриленка зберігаються в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського та Науковому архіві Інституту археології НАН України.
Література
- Юркова О. Історики «київської школи» М. С. Грушевського — дослідники Запорожжя. В кн.: Запорозьке козацтво в українській історії, культурі та національній самосвідомості: Матеріали міжнародної наукової конференції. К.-Запоріжжя, 1997.
Джерела
- Гавриленко Тодор Матвійович. О. В. Юркова. / Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2007. — 528 с.: іл.
- Оксана Юркова. Київська історична школа М. С. Грушевського: долі науковців