Дніпровська ГЕС

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Дніпровська ГЕС
Дніпрогес.jpg
Вид на греблю
Країна СРСРУкраїна
Статус діюча
Річка Дніпро
Каскад Каскад гідроелектростанцій на Дніпрі
Початок будівництва 1927
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів 19321939 / 2008
Основні характеристики
Встановлена потужність 1569 МВт
Середнє річне виробництво 4008 млн кВт·год
Тип ГЕС греблево-руслова
Характеристики обладнання
Тип турбін 34,3
Кількість та марка турбін ГЕС-I — 10 х радіально-осьових; ГЭС-II — 3 х поворотно-лопатевих
5 х пропелерних
Потужність гідроагрегатів 9х73,6; 1х2,6; 2х107; 6х115 МВт
Основні споруди
Тип греблі залізобетонна
Висота греблі 60 м
Довжина греблі 216, 760, 251 м
Шлюз Однокамерний (чинний) та трикамерний (у ремонті)
ЛЕП 154 кВ та 330 кВ (правий берег) та 154 кВ (лівий берег)
Власник
Власник Укргідроенерго

Координати: 47°52′20″ пн. ш. 35°04′38″ сх. д. / 47.872417° пн. ш. 35.077389° сх. д. / 47.872417; 35.077389

Дніпро́вська ГЕС, ДніпроГÉС — п'ятий ступінь нижчої частини каскаду гідроелектростанцій на р. Дніпро. Розташована у Дніпровському районі міста Запоріжжя. Утворює найстаріше на Дніпрі Дніпровське водосховище. У 1930-ті роки відома під назвою Дніпрельстан (скорочення від «Дніпровська електростанція»).

Будівництво[ред.ред. код]

Будівництво Дніпровської ГЕС, 1930
Трамвай прямує через шлюзи греблі (1930-ті рр.)

Будівництво Дніпровської ГЕС було розпочато у 1927 році.

Перший гідроагрегат введено в експлуатацію 10 жовтня 1932 року, а в 1939 році стали до ладу всі 9 гідроагрегатів станції загальною потужністю 560 тис. кВт.

8 турбін було поставлено американською компанією «Ньюпорт Ньюс» (англ. Newport News Shipbuilding and Drydock Company (NNS), ще одна турбіна була копією американської, вироблена в Радянському Союзі. 5 генераторів було поставлено американською компанією «General Electric», ще 4 аналогічні вироблені на Ленінградському заводі «Електросила». Технічний нагляд за веденням будівництва здійснював Г'ю Лінкольн Купер.

17 липня 1932 року вийшов на маршрут перший трамвай через греблю ДніпроГЕС. Він рухався по маршруту «Дніпробуд — майдан Волі».

17 вересня 1932 року за особливо видатну роботу на ДніпроГЕСі були нагороджені орденами Трудового Червоного Прапора американські інженери-консультанти — Франк Фейфер, Вільгельм Меффі, Фрідріх Вінтер, Георг Біндер та інженери «General Electric» Чарльз Джон Томсон, Г'ю Купер.

17 липня 1933 року був здійснений перший рейс з Києва до Херсона через ДніпроГЕС. Першим по цій дистанції, після ліквідації порогів, пройшов теплохід «В.Я. Чубар»[1].

Руйнація[ред.ред. код]

Зруйнований машинний зал ДніпроГЕС, 1943 рік. Фото Макса Альперта
Сліди обстрілу осені 1943 року ДніпроГЕСу

18 серпня 1941 року о 20:15 після отримання інформаії про прорив німецьких військ в районі Запоріжжя греблю ДніпроГЕСу було підірвано працівниками НКВС[2]. Унаслідок вибуху 20 тонн толу в греблі виникла пробоїна завдовжки 135 або 165 метрів, через яку ринула вниз багатометрова хвиля, спричиняючи руйнування і загибель людей, які опинились у береговій зоні. В зону повені потрапили як німецькі війська, так і червоноармійці, що здійснювали переправу через Дніпро, а також цивільні мешканці острова Хортиця та прибережної зони. Німецьке командування оцінювало свої втрати у живій силі в 1500 осіб. Жертви серед червоноармійців та цивільного населення оцінюються цифрами від 20 тисяч[3] до 80 -120 тисяч осіб[4]. Деякі дослідники ставлять під сумнів число людських втрат, як не підтверджене документально, та вважають, що підрив греблі був хоч і вимушеним, але обґрунтованим кроком, оскільки боєздатність затоплених військ була низькою і вони потенційно не були здатними зупинити німецький наступ.[5]

Дніпровська (Запорізька) ГЕС у дніпровському каскаді гідровузлів[6]

Пізніше стало відомо, що вибух на ДніпроГЕСі готували начальник Відділу військово-інженерного управління штаба Південного фронту підполковник Олексій Петровський та представник Генерального штабу Червоної Армії, начальник окремого науково-дослідного воєнно-інженерного іституту (Москва) воєнний інженер 1-го рангу Борис Єпов.[7]. Вибух був підготовлений заздалегідь ще на початку серпня і постфактум схвалений Сталіним.

Про майбутній вибух чекістське командування підривників, що виконували спецзавдання, не повідомило ані місцеве населення, ані військове керівництво[8].

Трапилось так, що виконавців вибуху радянська контррозвідка заарештувала, як ворожих диверсантів, проте після втручання керівництва випустила[2]. Вибух призвів до руйнації машинного залу і припинення енергопостачання, внаслідок чого була паралізована діяльність промислових підприємств Запоріжжя.

Після захоплення Запоріжжя вермахтом (через 46 діб після вибуху) німецькі будівельні частини відновили зруйновану частину греблі, а влітку 1942 року замість обладнання, виведеного з ладу, запрацювало нове — німецького виробництва.

Після змін становища на фронті, ще задовго до початку свого відступу, німці почали готувати ДніпроГЕС до руйнування. У березні вони завезли перші 12 вагонів вибухівки та приступили до мінування греблі. Всього для руйнування ДніпроГЕСу гітлерівці підвезли понад 200 тон вибухових речовин і десятки авіабомб. При цьому бомби укладалися безпосередньо в турбіни по п'ять штук в кожну. У військових мемуарах пишеться, що німці вланували висадити в повітря всю греблю цілком, але була зруйнована лише частина[9].

Відновлення[ред.ред. код]

Дамба ДніпроГЕСу, 1947

По закінченню війни у 1944 р. розпочалося відновлення гідроелектростанції, і в березні 1947 року перший агрегат Дніпровської ГЕС було введено в експлуатацію. 31 серпня 1949 року — шостий агрегат[10]. У 1950 р. став до ладу останній дев'ятий гідроагрегат відродженої електростанції.

22 квітня 1972 року було розпочато будівництво другої черги Дніпровської ГЕС. 1974 року було введено в експлуатацію перший гідроагрегат, а в 1981 році станція вийшла на повну потужність.

Характеристика[ред.ред. код]

Гребля ДніпроГЕС вночі
Тролейбус LAZ-E183 прямує через греблю

Водосховище Дніпровської ГЕС — руслове, річкового типу, з тижневим, добовим регулюванням. Площа дзеркала водосховища — 400 км². Загальний об'єм водосховища — 3,32 км³, корисний об'єм — 0,85 км³.

До складу споруд Дніпровського гідровузла належать: будівля ГЕС, яка не сприймає напір, щитова стінка, яка прилягає до будівлі ГЕС, бетонна водозливна гребля гравітаційного типу з 26 водозливами, бетонна глуха гребля, суднохідні споруди, ВРП — 154 кВ.

Загальна довжина напірного фронту гідроспоруд Дніпровського гідровузлу — 1,3 км, пропускна здатність — 26900 м³/сек.

На Дніпровській ГЕС-1 встановлено 9 вертикальних гідроагрегатів сумарною встановленою потужністю 665 МВт і 1 гідроагрегат встановленою потужністю 2,6 МВт.

На Дніпровській ГЕС-2 встановлено 8 гідроагрегатів, зокрема 2 вертикальних гідроагрегати зонтичного типу одиничною потужністю 104,5 МВт (з поворотно—лопатковими турбінами, 107 МВт) і 6 вертикальних гідроагрегатів зонтичного типу одиничною потужністю 113,1 МВт (з пропелерними турбінами, 115 МВт) виробництва ВАТ «Турбоатом» (м. Харків, Україна).

На гідроагрегатах Дніпровської ГЕС—2 встановлені генератори напругою 13,8 кВ, виробництва НВО «Електросила» (м. Санкт-Петербург, Росія).

Видача електроенергії здійснюється за допомогою схеми з 4-х блоків без вимикачів, по два гідроагрегати на один трансформатор. Кожні два блоки об'єднані в лінію — 154 кВ.

Середньорічне виробництво електроенергії Дніпровською ГЕС дорівнює 4008 млн кВт. г. при напорі 34,3 м.

Персонал Дніпровської ГЕС за станом на 1 січня 2001 року складався з 337 працівників.

Фотогалерея[ред.ред. код]

ДніпроГЕС у літературі[ред.ред. код]

Будівникам Дніпровської ГЕС присвячені роман «Гарячі почуття» (1947) та драма «Дніпрові зорі» (1953) Якова Баша, роман «Нові береги» та збірка «Дніпрові саги. Новели Дніпрельстану» (1931) Гордія Коцюби.

Демонтаж напису «ДнепроГЭС имени В. И. Ленина»[ред.ред. код]

29 липня 2016 року ДніпроГЕС остаточно декомунізовано

У квітні 2016 року напис «ДнепроГЭС имени В. И. Ленина», розташований на дамбі ДніпроГЕСу демонтовано в рамках декомунізації[11][12].

29 липня 2016 року ДніпроГЕС остаточно декомунізували[13].

30 вересня 2016 року у Запоріжжі активісти планували розфарбувати в'їзд на ДніпроГЕС, його хочуть зробити максимально патріотичним. Варіанти того, як розфарбувати до Дня міста (14 жовтня 2016 року) перший бик ДніпроГЕС, виклали в соцмережі. Ініціатором проекту став активіст-художник Денис Антюхов, який запропонував кілька варіантів перетворення ДніпроГЕСу. Варіанти оцінили по різному. Критикували герб Запоріжжя, який нібито так не можна зображувати або дивувалися навіщо ДніпроГЕС на ДніпроГЕСі[14]. Однак, після критики в соціальних мережах, проект вирішили відкласти[15].

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Відео:

Примітки[ред.ред. код]

  1. Цей тиждень в історії Запоріжжя. zabor.zp.ua. Процитовано 14.072016.  (рос.)
  2. а б Мороко В. М. Дніпрогес: Чорний серпень 1941 року(укр.) // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. — 2010. — Вип. XXIX. — С. 197-202.
  3. Ф. Пігідо-Правобережний. «Велика Вітчизняна війна». Спогади та роздуми очевидця — К. Смолоскип, 2002
  4. Румме А. В. Скажите людям правду // Социологические исследования — 1990 — № 9
  5. Линников В. А. Подрыв ДнепроГЭСа в 41-м. О мифах и правде трагедии // Музейный вестник. — 2012. — № 12. — С. 226-231.
  6. Водний фонд України: Штучні водойми — водосховища і ставки: Довідник / За ред. В. К. Хільчевського, В. В. Гребеня. — К.: Інтерпрес, 2014. — 164 с. ISBN 978-965-098-2
  7. Першоджерело: Центральный архив Министерства обороны Российской Федерации. – Ф.228. – Оп.754. – Спр.60. – Арк.95 // див.: Андрій Ілларіонов: 75-я годовщина подрыва ДнепроГЭС. — «Ехо Москви», 20.08.2016
  8. До 100 тисяч осіб загинули від підриву «ДніпроГЕСу» за наказом Сталіна. radiosvoboda.org. Процитовано 2016-05-10. 
  9. Руссиянов И. Н. «Запорожцы» пишут... // В боях рождённая… / Литературная запись Е. А. Глущенко. — М. : Воениздат, 1982. — 252 с. — (Военные мемуары). — 100 000 экз. — ISBN 5-09-002630-0.
  10. Історія введення в експлуатацію агрегатів ДніпроГЕС
  11. У Запоріжжі почали «декомунізувати» ДніпроГЕС. Радіо Свобода (Ukrainian). Процитовано 2016-04-22. 
  12. Від напису Ленін залишилися лише літери «НИНА». Гребля на деякий час називається «Днепрогес...НИНА. 
  13. В Запоріжжі остаточно декомунізували ДніпроГЕС (відео). zabor.zp.ua. 2016-07-29. 
  14. В Запорожье появится мурал на ДнепроГЭСе, — zabor.zp.ua, 2016-09-30
  15. В Запорожье, после повальной критики, активисты решили не разрисовывать ДнепроГЭС, — zabor.zp.ua, 2016-10-01