Великий Луг
Вели́кий Луг — назва місцевості, велетенських річкових плавнів, які існують на лівому березі Дніпра, між Дніпром і його притокою Кінською, а також тягнуться широкою смугою вздовж правого берега від гирла річки Середня Хортиця. Плавні, зарослі листяним лісом, очеретом і рогозом мають площу понад 400 км²[1].
Вся ця місцевість належала Запорізькій Січі, з Великим Лугом часто ототожнювали усе Запорожжя.
Великий Луг був затоплений водами Каховського водосховища у 1955–1957 роках за винятком деяких ділянок[2][3].
Частина природних комплексів Великого Лугу, що збереглися після створення Каховського водосховища, увійшла до складу національного природного парку «Великий Луг», створеного 2006 року. Парк охороняє степові, лісові, лучні та водно-болотні екосистеми колишніх Кінсько-Дніпровських плавнів[4].
В результаті підриву Каховської ГЕС 6 червня 2023 року, Великий Луг був вивільнений на поверхню[5].
Утворення Великолузької заплави, на думку вчених, відбулося під час останнього зледеніння, коли рівень Чорного моря був на десятки метрів нижчим від сучасного. Тоді й вирив Дніпро ту широку улоговину, яка заповнилась річковими наносами, що з часом перетворилася у Великий Луг[1].
Загалом заплава простягається з обох боків Дніпра від острова Хортиця на 110 км від лівого берега Дніпра до острова Скалозубова в Херсонській області при ширині від 3 до 25 км.
Плавні заливалися водою з початку весни до початку літа, за винятком деяких місцин. Коли у квітні починалася повінь, плавні являли собою майже суцільний водний простір. Максимум рівня води припадав на кінець квітня і початок травня, мінімум — на вересень і жовтень. Внаслідок підйому рівня води (до 7 м) та річкової течії м'який піщано-мулистий ґрунт переміщувався й частково змінював обриси берегів плавневих озер та островів.
На нижньому Дніпрі існувало 8 перевозів відомих ще з часів бронзи. Тут були 4 піщані кучугури, що також були найліпшими перевозами: Великі кучугури, Водянські кучугури, Каменські кучугури, Нижньодніпровські (Олешківські) кучугури[1][6].
Після підриву росіянами в ході російсько - української війни Каховської ГЕС, 6 червня 2023 року, територія Великого Лугу, що в період з 1958 по 2023 рік була залита водами штучного Каховського моря, відкрилася огляду[a]. Складно передбачити, як відбуватиметься ревіталізація флори та фауни даної місцевості. Також невідомо, як саме води Каховського водосховища вплинули на місцеву гідрографію.
Під час своєї мандрівки по Нижньому Подніпров'ю і тодішньому Великому Лугу давньогрецький історик Геродот був вражений казковою лісистою країною, яку він назвав Гілеєю, повною «різноманітнішими деревами» («Мельпомена», книга 4). Із спогадів старожилів відомо, що на Великому Лузі «зростали могутні дерева, а через дикі хащі й бурелом неможливо було пробитись ані кінному, ані пішому»[7].
Навіть після затоплення Великого Лугу серед залишків плавнів збереглася унікальна рослинність, у тому числі реліктові, ендемічні та рідкісні рослинні угруповання сальвінії плаваючої, водяного горіху, плавуна щитолистого, альдрованди пухирчастої, латаття білого, глечиків жовтих, стрілиці звичайної, лепешняку очеретяного, куширів донського і підводного. На островах та кучугурах лівобережної піщаної тераси (арени) Великого Лугу збереглися зарості ендемічної берези дніпровської. Всі угруповання занесені до Зеленої книги України[8][9][10].
Тваринний світ Великого Лугу надзвичайно багатий:
- У річках водилися велетенські білуги, соми, коропи, щуки, зграями плавали осетри, севрюга та стерлядь. Косяками плавали у воді: судак, лящ, карась, окунь, лини, вугри, тарань, вирезуб, камбала, в'язь та марена та багато іншої дрібної риби, яку можна було ловити голими руками. Також водилося багато раків;
- Із звірів у Великому Лузі водилися вовки, олені, сарни, лисиці, коти, зайці, борсуки, горностаї, ховрахи, бобри, куниці й виндихи, заходили під осінню пору дикі коні (особливо на Томаківському острові);
- Серед птахів було дуже багато баб (пеліканів) та морських чайок. Озера переповнювали лебеді, дикі гуси, качки, баклани, журавлі. Лелеки та чаплі були господарями боліт. На лиманах було безліч куликів. На деревах панували горлиці, зозулі, тетеруки, одуди, деркачі, сороки, стрижі, солов'ї, чижі, чий спокій порушували соколи, шуліки, яструби та орли[6][7][9]
Тваринний світ Великого Лугу
Комахи
Риби
Земноводні та плазуни
Водно-болотні птахи
Птахи плавневих лісів
Ссавці
На території самого Великого Лугу, а також у його безпосередньому сусідстві, скіфи проводили свої релігійні обряди та свята, також там містилася Запорозька Січ і ще 4 козацькі Січі. Нині території Великого Лугу є місцем зібрань сучасних язичницьких проповідників, жерців і віруючих, там планують зведення відкритого капища та пантеону богів і героїв. У Великому Лузі козаки випасали худобу і знаходили в тутешніх плавнях та заростях добрий захисток. Тому Великий Луг був символом безпеки й волі. У піснях його називали «Батьком»:
- «Ой Січ — мати, а Великий Луг — батько,
- Що в Лузі заробити, то в Січі пропити».
Після знищення Запорозької Січі в 1775 році Великий Луг разом з іншими її місцинами Катерина II поділила між своїми найближчими вельможами[11].
Раритетна рослинність Великого Лугу
Угруповання сальвінії плаваючої й водяного горіху
Формація стрілолиста звичайного
Формація глечиків жовтих
Формація берези дніпровської
._Солов'їний_Гай.jpg)
._Solov'yinyy_Gay.jpg)
- 1 2 3 Великий Луг Запорізький у XIX столітті: карта / Склав О. Власов. — Запоріжжя, 2016.
- ↑ Моря и внутренние воды (Природа Украинской ССР) / Отв. ред. В. Д. Романенко. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 93.
- ↑ Віталій ПОРТНІКОВ (11 червня 2023). Великий Луг (укр.). «Збруч». Процитовано 11 червня 2023.
- ↑ Указ Президента України № 121/2006 «Про створення національного природного парку "Великий Луг"». Верховна Рада України. 10 лютого 2006. Архів оригіналу за 11 липня 2026.
- ↑ Підрив Каховської ГЕС: яка доля чекає на сакральне місце українського козацтва Великий Луг. ТСН.ua (укр.). 13 червня 2023. Процитовано 13 червня 2023.
- 1 2 Петроченко В. І. Природа Запорізького краю: довідник — Запоріжжя: Поліграф, 2009. — 200 с. (с. 48, 153—160). — ISBN 978-966-1682-12-1
- 1 2 Супруненко В. П. Великий Луг Запорожский. — Запорожье: Просвіта, 2015. — 248 с. — ISBN 978-966-653-395-4
- ↑ Рідкісні рослини, тварини, гриби і лишайники Запорізької області : навч. посібник / В. І. Петроченко, В. І. Шелегеда, О. В. Жаков [та ін.]; за ред. В. І. Петроченка. — Запоріжжя: Поліграф, 2005. — 224 с. (с. 96—98) — ISBN 966-375-018-9
- 1 2 Екологія рідного краю: підручник для 8 кл. / Петроченко В. І., Шелегеда В. І., Корж О. П. та ін.; за ред. Петроченко В. І. — Запоріжжя: Прем'єр, 2007. — 176 с. (с. 93—97) — ISBN 966-375-018-9
- ↑ Зелена книга України / Під заг. ред. Я. П. Дідуха. — К. : Альтерпрес, 2009 — 448 с. — ISBN 978-966-542-2
- ↑ Гетьмани України. — Харків: Промінь, 2007. — С. 11—12
- Гетьмани України. — Харків: Промінь, 2007. — С. 11—12.
- Петроченко В. І. Природа Запорізького краю: довідник — Запоріжжя: Поліграф, 2009. — 200 с. (с. 48, 153—160). — ISBN 978-966-1682-12-1
- Супруненко В. П. Великий Луг Запорожский. — Запорожье: Просвіта, 2015. — 248 с. — ISBN 978-966-653-395-4
- Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.
- Великий Луг [Архівовано 14 червня 2021 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 1, кн. II : Літери В — Ґ. — С. 136. — 1000 екз.
- В. О. Щербак. Великий Луг [Архівовано 1 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 466. — ISBN 966-00-0734-5.
- Великий Луг // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Теза, 2006.
- Гетьман Володимир (28 серпня 2013). Гордієві вузли Великого Лугу. День.
- Семеренко Михайло (20 лютого 2023). Якими були запорізькі плавні за крок до знищення. ZPRZ.CITY. Архів оригіналу за 11 липня 2026.
- Олійник Світлана (7 червня 2023). Запорізький історик: археологи мріяли про спуск Каховського водосховища, але не в такий спосіб. ZPRZ.CITY. Архів оригіналу за 11 липня 2026.
- Кирило Галушко (14 червня 2023). Великий Луг: Що було до Каховського моря і на що замахнулися. Історична правда. Архів оригіналу за 9 липня 2026.
- Козова, Лариса (27 червня 2023). Землі Великого Лугу: фахівець розповів, що ховають території знищеної Каховської ГЕС. УНІАН. Архів оригіналу за 14 липня 2026.
- Олексій Василюк; Віктор Пархоменко; Іван Мойсієнко; Віктор Шаповал; Сергій Панченко; Олександр Спрягайло (14 серпня 2023). Чому слід відродити Великий Луг?. Українська природоохоронна група. Архів оригіналу за 9 липня 2026.
- Між двома катастрофами. Що буде на місці Каховського водосховища і до чого тут досвід Миколаєва (ФОТО). Інше ТВ. 15 серпня 2023. Архів оригіналу за 14 липня 2026.
- Михайло Тимошенко; Надія Кельм; Павло Солодько; Федір Гонца (23 січня 2024). Карта Великого Лугу: шість Січей, ставка монгольського хана та інші цікаві місця. Texty.org.ua. Архів оригіналу за 9 липня 2026.
- Олексій Василюк (1 серпня 2024). Науковці здивовані: замість історичного «Великого лугу» колишнє Каховське водосховище стає найбільшим лісом всієї Степової зони України. БукІнфо. Архів оригіналу за 9 липня 2026.
- Володимир Тиравський (13 серпня 2025). На Каховському водосховищі виріс величезний ліс, в якому виявили небезпечні токсичні речовини. Foreign Ukraine. Архів оригіналу за 9 липня 2026.
- Валерія Константинова (5 червня 2026). «Відновлення Великого Лугу не буде»: зараз на місці Каховського водосховища формується нова екосистема — еколог Максим Сорока. УНІАН. Архів оригіналу за 9 липня 2026.
- Ольга Ткач (18 червня 2026). Чи повернеться Великий Луг і як верба на дні Каховки впливає на клімат? Хроніки експедиції URSA.MEDIA. URSA.MEDIA. Архів оригіналу за 22 червня 2026.
