Замок у Ферсмановому
| Замок Кесслера-Ферсмана | |
|---|---|
|
| |
| 44°54′06″ пн. ш. 34°10′45″ сх. д. / 44.90167° пн. ш. 34.17917° сх. д.Координати: 44°54′06″ пн. ш. 34°10′45″ сх. д. / 44.90167° пн. ш. 34.17917° сх. д. | |
| Країна |
 Україна |
| Місто | Лозове |
| Тип | пам'ятка і садиба[d] |
| Архітектор | Клаузен Оскар Андрійовичd |
| Засновник | Кесслер Єдуард Федорович |
| Дата заснування | кінець ХІХ століття |
| Статус | культурна спадщина, готель |
  Замок Кесслера-Ферсмана Замок Кесслера-Ферсмана (Росія)  Замок Кесслера-Ферсмана Замок Кесслера-Ферсмана (Україна) | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
_house,_2018.06.16_-_2.jpg)
Замок Кеслера-Ферсмана — заміський маєток (дача) німецької родини Кесслерів у Лозовому, Крим. Будинок збудований наприкінці ХІХ століття і є памятником архітектури і містобудування місцевого значення.
Назва і розташування
Офіційна назва, яка проходить в охоронних постановах Кабінету Міністрів, «Замок Ферсмана і садиба Кесслера». Таким чином було увіковічнено імена засновників цієї садиби. Крім того, в народі закріпилися ще додаткові назви, за аналогією з Ластівчиним гніздом: Мисливський замок, Будинок з привидами і Палац лісової феї.
Поруч зі трасою 35А-002, що веде з Сімферополя, через перевали, до Алушти, неподалік і південніше столиці Криму в передгірському селі Ескі-Орда (тепер Лозове) розташовано живописний памятник архітектури і містобудування місцевого значення — садиба Кесслера. Засновник будівлі вибрав саме місцину, яка проглядалася зусібіч Салигірської долини, бо була в 300 метрах на пагорбі, на правому березі річки Салгир у підніжжі височини, поросшої лісом (який теж носить почесну назву — Кесслерівський ліс).
Будівля і садиба знаходяться ще на території Лозовського інтернату, за адресою: 97576, Автономна Республіка Крим, Сімферопольський район, село Ферсманово, вулиця Учительська, 1Б.[1]
Історія
В Російській імперії було заведено, що вельможі, особливо царі, жалували своїм підлеглим чималі наділи землі, зазвичай, з народом, що там жив. Набільше такій вислузі раді були військові, адже після кожної вдалої військової кампанії імперія обростала землями, які і розподілялися між загарбниками. Так на кримські землі і прийшли землевласниками: російські графи, царські німці-вислужники та поселенці, кавказькі князі, купецькі роди та попи.
Родина Кеслерів, за походженням, була з німецького містечка Дамрау (Східна Прусія). На початках ХІХ століття російські царі та їх урядники мали звичку запрошувати німецьких чиновників і управителів до себе на роботу. Таким чином і потрапив лісничий Карл-Фрідріх Кеслер на службу в Росію, ставши головним лісничим у військових поселеннях Новгородської губернії[2]. Переселявся він в 1822 році із сім'єю (дружина, діти), оселився в селі Грузино недалеко від Новгорода, тож, ставши статусним урядником, мав змогу дати своїм дітям хорошу освіту. Один син пішов далі в науку і став відомим, уже російським, зоологом[3], а другий син захоплювався архітектурою, але вибрав стежку військового, де набув чималої популярності та відзнак. За відданість царю та успіхи цар жалував Кеслерам чимало привілеїв і земельні наділи, в тому числі.
Заснування садиби Кесслера
Заміську дачу родини Кесслерів побудував Едуард Федорович Кесслер - колишній російський військовий інженер і генерал армії, посланник Росії у Туреччині, завойовник Кавказу. Вийшовши на почесну пенсію він оселився поруч своїх маєтків, недалеко татарського села Ескі-Орда і жив там зі своїми дітьми: Олександром та Марією. Точної дати заснування маєтку і побудови замку не встановлено, але дослідники припускають що це відбувалося в період з 1860 року і до його спочинку (1878 рік), не виключено, що декотрі будівлі та об'єкти облаштовували його діти.
Тривалі військові кампанії на Кавказі спонукали військового інженера обрати неподалік місцину для відпочинку та спілкування з дітьми. Крим став таким затишним куточком. До того ж родина Кесслерів була велика і відома, та й син Олександр уподобав собі науку, як його брат — знаний російський зоолог Карл Федорович Кесслер. Захоплення Марії та Олександра Кесслерів природознавством заставили батька, генерала, облаштувати в заміському будинку наукову лабораторію і метеорологічну станцію[4]. Відтак наукові вишукування сина стали призвідцями першої в Криму Кучук-Тотайкойської метеостанції.
Розквіт маєтку і відвідини Ферсманів
Після смерті генерала Едуарда Кесслера воно перейшло в спадок його сину - науковцю, хіміку Олександру Кесслеру, який жив тут і працював в Кримському університеті та ще й був професором Санкт-Петербурзького університету. До Олександра часто навідувалася його сестра Марія (яка ще й мала поруч, в сусідніх селах, земельні наділи), разом зі своїм чоловіком Євгенієм Олександровичем Ферсманом, також російським військовим, архітектором та аташе в Греції. Разом з ними приїжджав їх племінник Олександр Євгенович Ферсман, який саме тут, серед кримської природи, відчув потяг до мінералів[5] відомий, поготів, академік мінералогії [6]. В честь нього і було облаштовано, роками пізніше, музей та геологічну експозицію (в честь відомих царських учених чи генералів радянська влада не дозволила, а на честь радянського академіка, який і бував там не часто — і експозиції, і семінари і дитячі геологічні експедиції проводили).
Занепад в радянські часи
В 1920 році, після того як радянська влада закріпилася на півострові, комісари націоналізували і перепідчинили садибу Кримському університету (в якому, на той час, ще працював Олександр Кеслер). В 1922 році в садибі були курси кримсько-татарських вчителів, які невдовзі й закрили. Після смерті вченого, в 1927 році, будівлю передали місцевим правоохоронцям, які почали її використовувати, як дитячий будинок, а перед війною тут були військові казарми. В часи Радянсько-німецької війни тут були розквартировані німецькі віськові.
Після війни садиба була закріплена за Міністерством освіти і тут поселили дітей загиблих партизанів. В 1957 році, на базі садиби та персоналу дитячого будинку в селі було створено Лозовську школу-інтернат. А вже пізніше сам замок Кесслера розпаювали на квартири для працівників інтернату (на нижніх поверхах) та дитячі класи. В коридорі облаштували експозицію мінералів з колекції Олександра Ферсмана (вченого і онука Кесслера) і музей вченого, в невеличкій кімнаті.
Сучасність
За часів незалежної України мешканці замку переселилися у окремі будинки, і приміщення почало пустувати. Невдовзі і музейну експозицію перевели до Сімферополя. Постановою Ради міністрів АРК від 06.27.2000 № 202 будівлю передано на баланс Міністерства будівельної політики та архітектури АРК.
Заради збереження архітектурної пам'ятки було вирішено передати її в концесію, в приватні руки. 19 травня 2010 року (з п'ятої спроби, зі стартовою ціною заниженою на 30% — 250 000 грн), на аукціоні замок Кесслера-Ферсмана викупив московський підприємець Ілля Голенко (в інтересах сім'ї Дмитра Дюжева), інвестори пообіцяли реконструкцію приміщення та створення музейної кімнати, доступної для відвідувань.
Опис
Поселившись поруч Ескі-Орди, генерал Єдуард Кесслер побудував собі заміський будинок, зерносховище, млин, молочне господарство, викопав ставок і завів форельне господарство, а навколо висадив чимало дерев (заклавши парк та фруктовий сад на 10 десятинах, насаджував землеукріплюючі посадки на височині, неподалік). Більшість споруд уже не збереглися, лише їх залишки вказують на маштаби садиби та землеволодінь Кесслерів. До маєтку долучені були ділянки, що знаходилися за горою Чанкая, в долині Малого Салгира між трьох татарських сіл: Мамак, Вейрат і Суїні-Хаджі (сучасні Строгонівка і Денисівка). Загалом, родина Кесслерів володіла довкола Сімферополя чималими земельними угіддями, на початках ХХ століття Марія Ферсман вважалася заможною землевласницею.
Будинок
Двоповерхова будівля прямокутної форми, з підвалом і мезоніном, з різьбленими башточками, стрілчастими вікнами і флігелем, загальною площею 349,3 квадратних метрів розташована на березі річки Салгир. Архітектор Клаузен Оскар Генріхович запроектував неоготичну споруду в архітектурі якої переважає замкова тема (схожий на середньовічний німецький) в переміжку з мавританськими елементами. Струнка лінія машакулі з декоративними башточками, подвійні й потрійні аркоподібні вікна (стрілчасте або напівлучкове), гладкі кутові лопатки, контрастують з жорсткою поверхнею стін. А візерункові підкарнизні дентикули, що оперізують будівлю - архітектурна особливість усієї будівлі.
Загалом другий поверх будинку і кутова вежа були облаштовані під метеостанцію й наукову лабораторію. Така ж вежа (схожа за формою і оздобленням) була вимурована і на землі, по центральній осі фасаду з головним входом. Обидві вежі сполучав декоративний мостик (в 30-х роках XX століття вежу й мостик було зруйновано). Тераса на північному фасаді будинку мала свій вихід до кімнат першого поверху (також була зруйнована внаслідок перепланувань). Переміщення між поверхами відбувалося по дерев'яних гвинтових сходах вилася (на другий поверх), а на верхні приміщення вели металеві сходи. Все приміщення опалювалося камінами, оздобленими, різного кольору, мармуром. В підвальних приміщеннях було обладнано ще й винний погріб.
Парк
Коли Едуард Кеслер приїхав до Тотай-коя, наприкінці XIX століття, село було закинуте. Тож генерал Кеслер викупив ще землі і заклав парк та фруктовий сад (на 10-и десятин землі). В парку росло чимало декоративних дерев та кущових форм: каштани, платани, горіхи, сосни. До сучасників дійшли лише залишки каштанової алеї, ряд старих сосен і поодинокі платани та волоський горіх.[7]
Див. також
Примітки
- ↑ http://politwiki.org/1064/ru/%D0%94%D0%BE%D0%BC-%D0%A4%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%B0 Адреса: 97576, Автономна Республіка Крим, Сімферопольський р-н, с. Ферсманово, вул. Учительська, 1Б
- ↑ Поява родини Кесслерів в Російській імперії
- ↑ [irbis-nbuv.gov.ua/.../cgiirbis_64.exe?..|Гамалія В.Н. «Професор К.Ф. Кесслер — вчений, педагог, організатор і популяризатор науки.» У статті розглядається діяльність видатного вченого-зоолога ХІХ в. — К. Ф. Кесслера. Особливу увагу приділено його роботі на кафедрі зоології Київського університету Св. Володимира, а також вкладу дослідника в організацію з'їздів і товариств природознавців. Показана роль К.Ф. Кесслера у популяризації еволюційної теорії Ч. Дарвіна.]
- ↑ Метеорологічна станція для сина
- ↑ . «Багато років поспіль цікавила нас наша Горушка під Сімферополем», — згадував своє дитинство А. Ферсман. З вдячністю він називав Крим своїм «першим університетом». «Він навчив мене, - писав учений, - цікавитися природою і любити її. Він навчив мене працювати, розкривати таємниці природних багатств, і не в швидкому огляді, проїжджаючи на автомобілі або на коні, а наполегливо повзаючи рачки, протягом багатьох днів, вивчаючи одну і ту ж скелю, стежачи за всіма звивинами досліджуваних ледь помітних жив, ладу по окремих дрібниць і деталей картину минулого і фантазуючи про майбутнє...»
- ↑ геохімік, мінералог, академік АН СРСР Олександр Євгенович Ферсман
- ↑ Про залишки парку Кесслера
Джерела
- «Майбутнє Садиби Кесслера: романтичний замок чи потворна руїна?» Проект "Червона книга";
- Богданов М. Н. «Карл Фѐдорович Кесслер (биография)» / М. Н. Богданов.– Санкт-Петербург, 1882. — 64 с.;
- Кесслер К. Ф. «Путешествие с экологической целью к северному берегу Чѐрного моря и в Крым в 1858 г.» / К. Ф. Кесслер // «Университетские известия». — 1860. — С. 1-248.;
- Руда С. П. Роль К. Ф. Кесслера у консолідації природознавців України (друга половина ХІХ ст.) / С. П. Руда // Велика Волинь. — 1999. — Т. 19. Бердичівська земля в контексті історії України. — С. 148-149