Сьєрра-де-Атапуерка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сьєрра-де-Атапуерка
Archaeological Site of Atapuerca *
* Назва в офіційному англомовному списку

World Heritage Logo global.svg    Світова спадщина    Прапор ЮНЕСКО
Dolina-Pano-3.jpg
42°21′00″ пн. ш. 3°31′10″ зх. д. / 42.3500919999999965171° пн. ш. 3.519466000° зх. д. / 42.3500919999999965171; -3.519466000
Країна Іспанія Іспанія
Тип Культурний
Критерії iii, v
Об'єкт № 989
Регіон ЮНЕСКО Європа і Північна Америка
Історія реєстрації
Зареєстровано: 2000 (24 сесія)
Сьєрра-де-Атапуерка (Іспанія)
Сьєрра-де-Атапуерка
Розташування на карті Іспанії

CMNS: Сьєрра-де-Атапуерка на Вікісховищі і CMNS: Сьєрра-де-Атапуерка на Вікісховищі

Сьєрра-де-Атапуерка (скороч. Атапуерка) — місце археологічних розкопок, проголошене Культурним об'єктом особливої цінності і Світовою спадщиною ЮНЕСКО враховуючи виявлення в цьому регіоні унікальних палеонтологічних і археологічних знахідок, що проливають світло на еволюцію людини. Знаходиться в районі міста Бургос (Іспанія).

Основні знахідки[ред.ред. код]

Череп Homo antecessor.

У другій половині ХІХ ст. було виявлено деякі знахідки, які вказували на археологічну значущість цього району. Але тільки в останній чверті ХХ ст. стали здійснюватися глибокі і систематичні дослідження, які довели — в Атапуерці археологи вийшли на найважливіші в Європі свідоцтва еволюції людського роду. Тут вже знайдено і вивчено рештки періоду нижнього плейстоцену віком понад мільйон років, безліч свідчень життя флори і фауни з вказаного періоду до голоцену.

Цей археологічний комплекс отримав статус Спадщини людства в 2000-му році, а в 1997 р — премію Принца Астурійського в галузі науки і техніки. Знахідки відрізняються гарною збереженістю. Кам'яні знаряддя належать до всіх етапів технологічної еволюції, від найпримітивніших до тих, що належать вже до бронзової доби. На території комплексу знайдено рештки печерного ведмедя, що отримав назву Ursus dolinensis, Однак найзначнішими можна вважати знахідки решток гомінідів: їх безліч і вони розподілені по шарах кількох розкопок. Серед них — кістки найдавнішої людини Європи Homo antecessor, а також Homo sapiens і Homo heidelbergensis.

Гомініди з печерного комплексу Сіма де лос Уесос (ісп. Sima de los Huesos) отримали назву Сіма гомінін. У 2016 році було секвеновано ядерний геном двох представників Сіма гомінін, датованих 430 тис. років[1].

Історія[ред.ред. код]

У 1868 р. публікується докладний опис Великої печери, в якому вперше згадується та місцевість, що зараз називається Розщелиною кісток (Sima de los Huesos). Але головні знахідки, які зробили цю місцевість знаменитою, пов'язані з експлуатацією залізниці, яку збудували через гряду. У 1896 р. був виданий дозвіл на будівництво залізниці з С'єрра-де-ла-Деманда, де добувалися руда й вугілля, до Біскаї, де були переробні заводи. Компанія The Sierra Company Limited мала провести вузькоколійку, в тому числі, і вирубавши в скелях траншею. Траншея пройшла по карстових печерах, явивши світові безліч палеонтологічних решток. Роботи завершилися в 1901 р. Однак, дорога виявилася нерентабельною і в 1910 р. перестала функціонувати. У 1950 р. траншею, прорубану для вузькоколійки, експлуатували як кар'єр, що негативно позначилося на стані археологічного комплексу.

Перші експедиції[ред.ред. код]

  • У 1964 р. професор Франсиско Хорда Серда розпочав перші розкопки. Вісім років по тому група спелеологів «Едельвейс» відкрила Галерею Кременя, де було виявлено сліди похоронних ритуалів і настінні розписи бронзової доби.
  • У 1973 р. археологічні дослідження продовжилися і тривають донині.
  • В 1997 р. було зроблено важливі відкриття, що дозволили описати новий вид гомініда — Homo antecessor.
  • В наступні роки було виявлено свідчення того, що Homo heidelbergensis мав здібності до абстрагування, виробленню символіки і духовні устремління — було знайдено двостороннє ашельське рубило (біфас) з рожевого кварцу (пізніше його назвали Екскалібур), яке не мало слідів використання, але було покладене у поховання.
  • Іншою сенсаційною знахідкою були непогано збережені слухові кісточки, стремінце і коваделко, що дозволили вченим зробити висновок, що і Homo antecessor, і гейдельберзька людина могли сприймати ту частоту, на якій ведеться спілкування за допомогою членороздільної мови.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Meyer, Matthias; Arsuaga, Juan-Luis; de Filippo, Cesare et al (2016). Nuclear DNA sequences from the Middle Pleistocene Sima de los Huesos hominins. Nature 531 (7595): 504–507. ISSN 0028-0836. doi:10.1038/nature17405. 

Посилання[ред.ред. код]

Детальніше див. статтю Sierra de Atapuerca (ісп.)

Panorámica de la Sierra de Atapuerca rodeada de trigales