Сєвероморськ
| місто Сєвероморськ | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| рос. Североморск | |||||
| |||||
| |||||
| Країна |  Росія
| ||||
| Суб'єкт Російської Федерації | Мурманська область | ||||
| Код ЗКАТУ: | 47530000000 | ||||
| Код ЗКТМО: | 47730000001 | ||||
| Основні дані | |||||
| Час заснування | 1896 | ||||
| Статус міста | 1951 | ||||
| Населення | 52 597 | ||||
| Площа | 60 км² | ||||
| Поштові індекси | 184606 | ||||
| Телефонний код | +7 81537 | ||||
| Географічні координати: | 69°04′09″ пн. ш. 33°25′00″ сх. д. / 69.06916666669478388° пн. ш. 33.4166666666947733688175504° сх. д.Координати: 69°04′09″ пн. ш. 33°25′00″ сх. д. / 69.06916666669478388° пн. ш. 33.4166666666947733688175504° сх. д. | ||||
| Часовий пояс | UTC+3:00 | ||||
| Міста-побратими | Тервола, Кемі, Сер-Варангер | ||||
| День міста | 18 квітня | ||||
| Влада | |||||
| Вебсторінка | citysever.ru | ||||
| Міський голова | Владимир Евменьков | ||||
| Мапа | |||||
  Сєвероморськ  Сєвероморськ | |||||
|
| |||||
|
| |||||
.png)
Сєвероморськ (рос. Североморск) — місто, центр однойменного міського округу на Мурманському березі, ЗАТО.
Розташоване на Кольському півострові. Морський порт на східному березі незамерзаючої Кольської затоки Баренцевого моря. Сполучене із залізничною лінією та автомагістраллю. Військово-морська база Північного флоту Росії. Шосте за населенням місто за північним полярним колом.
Населення — 43 394 осіб. (2023)
Фізико-географічний опис[ред. | ред. код]
Географічне положення[ред. | ред. код]
Севєроморськ розташований на Кольском півострові за Північним полярним колом, в зоні поширення багаторічних пород, на скелястому східному узбережжі Кольського затоку Баренцева моря, на узбережжях губ Варламова та Ваєнги.
Клімат[ред. | ред. код]
В Севєроморську помірно-холодний клімат. Значна кількість опадів протягом року, навіть у сухі місяці. По класифікації кліматів Кеппена — субарктичний клімат з коротким прохолодним літом (індекс Dfc) і постійним зволоженням протягом року. Середня температура в Севєроморську — 0,2 °C, середня кількість опадів в рік складає 475 мм.
| Клімат {{{Місто_род}}} | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. | |
Історія[ред. | ред. код]
Перше поселеня виникло на місці нинішнього міста у 1896—1897 роках. Поселенці займалися полюванням, риболовлей та скотарством. В 1917 році в поселені мешкало всього 13 осіб. Поселення отримало назву по імені губи та річки — Ваєнга. Ця назва у свою чергу виникло від саамського «вайонгг» — самка оленя, важенка[1].
_(1966).png)
Виникнення Бази Північного Флоту[ред. | ред. код]
У 1926 році в Мурманську буда заснована контора по заготівлі лісу, одна з артілей якої була направлена у Ваєнгу. В поселені були побудовані барак-гуртожиток, баня, прокладена лінія телефоного зв'язку.
В 1933 році бухта була обрана в якості одній із баз для створюваного Північного флоту.
З 1934 року і до початку Другої світової війни в місті були побудовані деревяні та цегляні дома, військові об'єкти, а в сосідній губі аеродром морської авіації. З серпня 1941 року все будівництво було замороженим.
Після закінчення війни будівництво було відновлено. Ваєнга, з урахуванням наявного облаштування, була вибрана головним місцем базування Північого флоту.
1 вересня 1947 року з Полярного в Ваєнгу перебазувались штаб та управління Північого флоту.
У тому ж 1947 році була відкрита перша середня школа. Населення Ваєнги складало 3884 осіб.
В 1948 році в Ваєнгі вперше був утворено селищну Раду депутатів трудящих.
Севєроморськ[ред. | ред. код]
18 квітня 1951 року робоче селище Ваєнга отримав новий статус і нова назва — місто Севєроморськ.
В 1960-м рокам місто було вже ґрунтовно облаштований — виробляли свою продукцію хлібозавод, колбасна фабрика, цех по виробництву безалкогольних напоїв, вступив в дію плавальний басейн.
26 листопада 1996 року Указом Президента РФ місто Севєроморськ як велика війського-морська база перетворений в ЗАТО (міський округ) з включенням до його підпорядкування населених пунктів: селища міського типу Сафоново, Росляково, Сафоново-1, Севєроморськ-3, Щукозеро. (див. ЗАТО місто Севєроморськ).
Населення[ред. | ред. код]
За даними Всеросійської перепису населення 2020 року, численість населення, мешкаючи на території населеного пункту, складає 50060 особу, з них 26503 мужчин (52,9 %) і 23557 жінок (47,1 %)[2][3].
Місцевий уряд[ред. | ред. код]
Голова ЗАТО м. Севєроморськ — Прасов Олег Олександрович (з грудня 2020 року).
Виконавчу владу з 1991 року очолював Віталій Волошин. Весною 2011 року він був затверджений на конкурсній основі на пост голови адміністрації ЗАТО м. Севєроморськ.[4] З 16 квітня 2013 року цю посаду занімала Ірина Норина.[5]
Промисловість[ред. | ред. код]
Промисловість преставляє в основном підприємства харчової промисловості: молочний завод. Раніше в місті працювали також колбасний завод, хлібозавод та завод безалкогольних напоїв.
Також в місті маються будівельні і судоремотні підприємства і добре розвинута інфраструктура ЖКГ, битових послуг і торгівлі.
Освіта[ред. | ред. код]
- Вечірняя середня школа № 1 (вул. Фулика, 1)
- Гімназія № 1 (Полярная вул., 11)
- Середня школа № 1 імені Героя Радянського Союза Івана Сивко (вул. Кірова, 19)
- Середня школа № 7 імені Героя Російської Федерації Марка Євтюхіна (вул. Саши Ковалєва, 7)
- Середня школа № 9 (Гвардійська вул., 26)
- Середня школа № 10 імені Константина Івановича Душенова (вул. Душенова, 13А)
- Середня школа № 11 (Комсомольска вул., 33)
- Середня школа № 12 (вул. Душенова, 19)
- Ліцей 1 (вул. Піонерська)
Визначні місця[ред. | ред. код]
- Пам'ятник Героям-Севєроморцям, захисникам Заполяр'я — символ міста, представляє собой фігуру моряка з автоматом в руках висотой 17 метрів на п'єдесталі в вигляді рубки підводного човна висотой 10 метрів. Встановлений на Приморської площаді 10 червня 1973 року. Автори скульптури — скульптори Г. В. Нерода і Ю. Г. Нерода, архітектори О. М. Душкін и А. А. Шашков.
- Пам'ятник Героям-артилеристам 221-А Червонопрапорної батареї Північного флоту — один з самих відомих пам'ятників міста. Преставляє собой 130-міліметровое корабельное зброю на бетонному постаменті. Відкрит на Північній сопці у Приморський площі 6 листопада 1961 року. Автори скульптури — архітектори А. А. Шашков, Т. Н. Шашкова. А. Вейсман, Е. Пантелеймонов.
- Пам'ятник авіаторам-севєроморцям «Літак Іл-4» — відкрит у Севєроморську (пл. Мужності) 26 липня 1981 р. Цей літак виявили в сопках пошуковики[6], доставили в місто, а потім майже протягом року виконували трудомістку та ретельну відновлювальну роботу. Автори: архітектори Г. И. Євдокимова, С. А. Бачурин; інженер А. В. Страшний.
- Меморіал Севєроморцям, не повернулися з війни — пам'ятник в вигляді військової техніки МТ-ЛБ урочисто відкрит у Севєроморці 19 липня 2013 года на площі Мужності (коло літака Іл-4). Присвячений військовим, загиблим при виконуваня в Афганистані та Північно-кавказького регіоні[7].
- Пам'ятник «Торпедний катер ТКА-12» — открыт в Севєморське (пл. Мужності) 31 липня 1983 р. Цим катером в роки Другої Світової війни командовав двічі Герой Радянського Союзу Олександр Осипович Шабалін. Автори: архітектори В. В. Олексієв, В. А. Гопак; інженер А. П. Страшний.
- Пам'ятник офіцерам Північного флоту[8]
- Бюст двічі Героя Радянського Союза Б. Ф. Сафонова — встановлен в місті Севєроморське (пл. Сафонова) у 1967 році. Автори пам'ятника — скульптор Э. И. Кітайчук и архітектор А. А. Шашков.
- Бюст Героя Російської Федерації Т. А. Апакідзе — встановлен в місті (пл. Сафонова) в липні 2003 року. Автори пам'ятника — севєроморскькі художники С. Абаріна и П. Абарін, головний інженер проекту А. Ф. Речіц.
- Музей «Підводний човен К-21» — філіал Війського-морського музея Північного флота, відкритий в липні 1983 року (пл. Мужності).
- Севєроморський музей історії міста і флоту — відкрит по рішеню адміністрації ЗАТО Севєроморськ в жовтні 1996 року (вул. Сафонова).
-
Пам'ятник героям-артилеристам
-
Торпедний катер «ТКА-12»
-
Підводний човен К-21. Філіал Військово-морського музею Північного флота
Міста побратими та міста партнери[ред. | ред. код]
Побратими[ред. | ред. код]
Партнери[ред. | ред. код]
Українці в Сєвероморську[ред. | ред. код]
У морській піхоті Північного флоту СРСР проходив службу офіцер Сергій Кульчицький — Герой України, бойовий генерал часів Російської збройної агресії проти України 2014-го. В 1989-му він підняв синьо-жовтий прапор над Сєвероморськом[11][неавторитетне джерело].
Також у 1971 р. у місті Сєвероморськ народився хореограф, танцівник, співак і телеведучий Дмитро Коляденко.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ История Североморска (рос.). severomorsk.murman.ru. Архів оригіналу за 27 червня 2015. Процитовано 14 листопада 2019.
- ↑ Статистический сборник Численность, размещение и возрастно-половой состав населения Мурманской области. Итоги Всероссийской переписи населения. Том 1. 2012 (рос.). Архів оригіналу за 22 грудня 2012. / Федеральная служба государственной статистики, Территориальный орган Федеральной службы государственной статистики по Мурманской области. Мурманск, 2012 — 75 с.
- ↑ Численность населения Мурманской области по полу на 14 октября 2010 года (рос.). Архів оригіналу за 26 липня 2013. Процитовано 7 вересня 2012.
- ↑ Глава администрации муниципального образования ЗАТО г. Североморск Виталий Иванович Волошин. ЗАТО Североморск (рос.). Архів оригіналу за 9 лютого 2022. Процитовано 19 жовтня 2020.
- ↑ Ирина Норина возглавила администрацию Североморска | СЗФО. ФедералПресс (рос.). 16 квітня 2013. Архів оригіналу за 12 квітня 2021. Процитовано 19 жовтня 2020.
- ↑ Достопримечательности Североморска. severomorsk.murman.ru (рос.). Архів оригіналу за 6 травня 2020. Процитовано 19 жовтня 2020.
- ↑ Открытие памятника МТЛБ (рос.). www.tv21.ru. Архів оригіналу за 18 липня 2020. Процитовано 14 листопада 2019.
- ↑ В Североморске при поддержке Сбербанка установлен памятник офицерам Северного флота (рос.). Информационное агентство Nord-News. 30 липня 2013. Архів оригіналу за 15 серпня 2020. Процитовано 14 листопада 2019.
- ↑ а б в Шаблон:КЭ
- ↑ Грозный и Североморск подписали соглашение об установлении партнерских отношениях (рос.). ИА Чечня Сегодня. Архів оригіналу за 14 квітня 2016. Процитовано 14 листопада 2019.
- ↑ «Генерал Кульчицький: Дійти до Москви і стріляти до останнього патрона» // Нінель Кисілевська, antikor.com.ua
Посилання[ред. | ред. код]
|
Це незавершена стаття про Мурманську область. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||
|
