Сінан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сінан [1]
тур. Mimar Sinan
MimarSinan-Detail.jpg
Ймовірно Сінан (зліва) коло могили Сулеймана I, 1566
Народження 15 квітня 1489(1489-04-15)
Агірна, Османська імперія
Смерть 17 липня 1588(1588-07-17) (99 років)
Стамбул, Османська імперія
Громадянство Османська імперія Османська імперія
Праця в містах Стамбул, Едірне, Ґезлев
Найважливіші споруди Сулейманіє Джамі, Мечеть Селіміє, Міст Мехмеда-паші Соколовича
Автограф Mimar Sinan signature.png
CMNS: Сінан на Вікісховищі

Абульменнан оглу Сінанеддін Юсуф (тур. Abdülmennan oğlu Sinaneddin Yusuf), відомий як тур. Mimar Sinan, тобто архітектор Сінан; 15 квітня 1489, Агірна, Османська імперія — 17 липня 1588, Стамбул, Османська імперія) — османський архітектор та інженер вірменського або грецького походження.

З 1538 і до самої смерті (майже 50 років) керував будівельними роботами султанів Сулеймана I Пишного, його сина Селіма і Мурада III. Будівничий мечетей, укріплень, мостів тощо.

Спроектував знамениті бані Роксолани і її мавзолей. Учень Сінана Седефкар Мехмет Ага[en] став автором проекту Блакитної мечеті в Стамбулі, інші учні проектували Старий міст в Мостарі (Боснія і Герцеговина).

Життєпис[ред.ред. код]

Народився 15 квітня 1489 у вірменській[2][3][4][5][6][7] [8][9][10][11] [12][13][14] [15][16][17][18][19][20] [21][22] або грецькій[23][24] родині теслі в християнському селі Агріанос (тур. Агирнас) поблизу Кайсері (сучасний турецький іл Анталія). Згідно з версією турецького історика Б. Злуґа (B. Zlug), опублікованою у 1938 р. на основі документів з Державного архіву Туреччини, цю територію у той час населяли християни тюркського походження, нащадки тюркських воїнів-конфедератів, розселених в Анатолії візантійським урядом для захисту від набігів арабів. При народженні отримав імя Юсуф (Йосип) на честь свого батька. Батько був муляром і теслею, внаслідок чого Сінан в юності отримав хороші навички в цих ремеслах, і це вплинуло на його майбутню кар'єру.

Кар'єра[ред.ред. код]

У війську[ред.ред. код]

У 1512 році, потрапивши під девширме («податок кров'ю»), примусово рекрутований до корпусу яничарів, де був змушений прийняти іслам і змінити ім'я на Сінан (буквально «той, що йде першим»).

У той час йому було 23 роки і він не підходив для вищої школи Ендерун за віком, через що був направлений у допоміжну школу, що знаходилась при Імперському коледжі. Через три роки Сінан закінчив школу і став кваліфікованим архітектором й інженером, а вже через 6 років з моменту вступу до школи брав участь у останній військовій кампанії Селіма Першого на острові Родос, яка закінчилася з смертю султана.

Разом з корпусом яничарів нового султана Сулеймана Пишного в складі резервної кінноти брав участь у поході на Австрію, після якого Сінан був підвищений до звання капітана Султанській охорони та отримав у командування кадетський піхотний корпус, пізніше він був призначений командувачем 62-м стрілецьким корпусом, що дислокувалися в Австрії[25]. Під час своєї служби Сінан, розстрілюючи фортеці і будівлі, як архітектор вивчав їх слабкі місця.

У 1535 він брав участь у Багдадській кампанії у званні командира королівської охорони і керував будівництвом водних укріплень на озері Ван.

У 1537 у складі султанського військового корпусу брав участь у поході в Молдавію, під час якого привернув увагу султана Сулеймана Пишного, побудувавши міст через Прут за кілька днів[26].

Великий архітектор[ред.ред. код]

У всіх цих компаніях Сінан зарекомендував себе здібним інженером і хорошим архітектором. У 1538, коли був узятий Каїр, султан призначає його головним придворним архітектором міста і дарує йому привілей зносу будь-яких будівель, які не відображені в головному плані міста. Після того, як в 1539 головним везіром став Челебі Луфті Паша, під командуванням якого раніше служив архітектор, Сінан був призначений головним придворним архітектором міста Стамбул. У його обов'язки входив контроль за будівництвом по всій Османській імперії, включаючи керівництво по громадському будівництву (доріг, мостів, водопроводів). За довгі 50 років перебування на посаді Сінан створив потужне відомство, з повноваженнями більшими, ніж у контролюючого його міністра. Ним же був створений центр архітекторів, в якому навчалися майбутні інженери.

За своє життя Сінан побудував близько 300 будівель — мечеті, школи, благодійні їдальні, лікарні, акведуки, мости, караван-сараї, палаци, лазні, мавзолеї і фонтани, основна частина яких була споруджена в Стамбулі. Найвідоміші будівлі — це мечеть Шехзаде, мечеть Сулейманіє і мечеть Селіма в Едірне. На його творчість величезний вплив справила архітектура Собору Святої Софії і Синану вдалося досягти своєї мрії — побудувати купол, що перевищує купол Святої Софії. Помер 7 лютого 1588, похований на цвинтарі мечеті Сулейманіє.

Згадка про вірменське походження архітектора в Туреччині ще в середині XX століття не віталася.[7]

Творча спадщина[ред.ред. код]

Мечеть Шехзаде[ред.ред. код]

Мечеть Шехзаде

Мечеть Шехзаде (тур. Şehzade Camii) — перша із найзначиміших архітектурних споруд Мімара Сінана. Розташована в історичному районі Фатіх провінції Стамбул. Започаткована як усипальниця для померлого у 1543 році сина султана Сулеймана Пишного Шехзаде Мехмеда (тур. şehzade — принц, спадкоємець) і закінчена у 1548 році. Має два мінарети висотою у 55 метрів. Як і багато збудованих згодом Сінаном мечетей, будівля має квадратну основу, на якій розташований великий центральний купол діаметром 18,42 м, оточений чотирма напівкуполами і багатьма допоміжними куполами меншого розміру. Масивні грановані колони, що тримають купол, прорисовані дуже чітко, структура склепіння яскраво виділена поперемінно темною і світлою клинчастою кладкою арок. Тут розташовані тюрбе Шехзаде Мехмеда, а також Рустема-паші та Мустафи Дестері-паші.

Сулейманіє Джамі[ред.ред. код]

Мечеть Сулейманіє
Докладніше: Сулейманіє Джамі

Сулейманіє Джамі (тур. Süleymaniye Camii) у районі Вефа старої частини міста Стамбула була зведена Сінаном у 1550–1557-их роках, і на думку дослідників, є найкращою його роботою. Проект ґрунтувався на архітектурному плані храму Святої Софії у Стамбулі, шедеврі візантійської архітектури, що зробив дуже великий вплив на усю творчість Сінана, який намагався перевершити цей храм у своїх будівлях[27]. Мечеть має 4 мінарети, масивний центральний купол заввишки 53 метри і діаметром 26,5 метрів, що перевершує на 6 метрів за висотою, але поступається за шириною куполу Софійського собору. У куполі зроблено 32 отвори, через які проникає світло, щедро освітлюючи інтер'єр мечеті й надаючи куполу ефекту легкості. Всього у будівлі 136 вікон. Сінан тут досяг найбільшого єднання декоративних і об'ємно-просторових елементів, у порівнянні з попередніми проектами. Лінії колон зі складним профілем, що несуть вітрило і купол, візуально перегукуються з багатим і подрібненим членуванням стінного оздоблення. Весь масив будови вписано у правильний трикутник. Мінарети розташовані по кутах обнесеного колонадою подвір'я: перші два мінарети знаходиться на нижчому рівні, ніж два інші, які примикають до самої будівлі.

Мечеть розташована на вершині пагорба над затокою Золотий Ріг. У дворі мечеті знаходяться усипальниці. У двох сусідніх тюрбе покоїться сам Сулейман і його улюблена дружина Роксолана. Мечеть Сулейманіє — одна з найбільших, з будь-коли збудованих в Османській імперії. Окрім храму, у ній находився великий соціальний комплекс, що включав чоти медресе, бібліотеку, обсерваторію, лікарню і медичну школу, кухні, хамам, крамниці і конюшні[28].

Мечеть Селіміє[ред.ред. код]

Мечеть Селіміє
Докладніше: Мечеть Селіміє

Мечеть Селіміє (тур. Selimiye Camii) в Едірне, збудовану у 1569—1575 роках, сам Сінан вважав вершиною своєї творчості. Вона належить до числа видатних архітектурних досягнень ісламської культурі і вважається найгармонійнішим храмовим комплексом Туреччини. Архітектура мечеті вирізняється особливою цілісністю. Художня композиція храму полягає у ярусах, що звужуються догори і плавно переходять у купольну на півсферу діаметром 31,25 м. Уся архітектура пронизана ритмом горизонтальних і вертикальних ліній. Площина стін візуально поділена арками по горизонталі, а у кожну з них вписані яруси вікон. Виступи, що розташовані між арками і піднімаються ступінчасто вгору й завершуються вісьмома вежами з шатрами, візуально поділяють масив мечеті по вертикалі. Вежі, що гармонують з чотирма найвищими (71 м) у Туреччині мінаретами, створюють основний акцент усього навколишнього пейзажу і підкреслюють солідність масштабу споруди. Тут Сінан знайшов кардинально інше, досконаліше композиційно-просторове рішення. Мечеть являє собою в плані квадрат з великим куполом у центрі, що спирається на вісім масивних колон, між якими знаходиться широка галерея. Утворена колонами гігантська ротонда «вписана» у квадрат стін так, що весь простір зливається в одне ціле[29]. Багате облицювання стін і несучих колон у поєднанні із яскравим освітленням надають інтер'єру живописності й торжества. Подвір'я і споруда утворюють єдине ціле. Комплекс споруд включає у собі лікарню, школу і хамам, розташовані навколо мечеті, а також медресе, хронометричну кімнату і низку крамниць. Сюди ж входить і мечеть Баязида II, у якій знаходиться музей охорони здоров'я. Сам Сінан писав, що мечеть Шех-заде біла його учнівською роботою, Сулейманіє — роботою підмайстра, а Селіміє в Едірне — роботою майстра[30].

Мости[ред.ред. код]

Вишеградський міст через річку Дріна

В будівництві мостів Сінан майстерно поєднував мистецтво з функціоналізмом. Найбільший з них, довжиною майже 635 метрів (2083 футів) — міст Бюйюкчекмече (в передмісті Стамбула). Пам'ятна табличка на цій споруді каже, що збудував цей міст раб Божий Юсуф із християнського села Агирнас, що поблизу із містом Кайсері в Анатолії. На інших своїх творіннях Сінан залишав такий підпис — головний архітектор його султанського високості[31].

Іншими важливими прикладами є міст Айліврі, Старий міст в Свіленграді на річці Мариці, міст Сокуллу Мехмет-паші через річку в Люлебургазі, міст Сінанлі через річку Ергене (притоку Мариці) і Вишеградський міст над річкою Дриною.

Вишеградський міст через річку Дріну, в Боснії, 1577 рік — пам'ятник середньовічного османського мистецтва. Вважається, що замовником робіт був Соколлу Мехмед-паша, уродженець Боснії, колишній великий візир Сулеймана Прекрасного. Міст складається із 11 прольотів, і 2007 року був включений ЮНЕСКО до списку пам'ятників Всесвітнього спадку.

Вшанування[ред.ред. код]

В честь Сінана назван кратер на Меркурії. Пам'ятник Сінану збудовано в Едірне, в Анкарі знаходиться скульптурний бюст Сінана. Портрет Сінана на фоні збудованї ним мечеті Селіміє був зображений на оберненій стороні банкноти 1982—1995 рокі 10000 турецьких лір.

На основі турецького законодавчого акту від 4 листопада 1981 року, 20 липня 1982 року Університету Образотворчих мистецтв[tr] в Стамбулі присвоєно ім'я Мімара Сінана[32].

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • Учень Сінана, перський архітектор Іса Хан, застосувавши настанови вчителя на індійському ґрунті, створив Тадж-Махал.
  • На одній із останніх робіт Сінана — мості у селищі Бюйюкчекмече, передмісті Стамбула — написано, що побудував його раб Божий Юсуф з християнського села Агірна, що поруч з містом Кайсері в Анатолії, хоча на інших витворах він підписувався головним архітектором його султанської величності.
  • Великий зодчий згадується у романі Павла Загребельного «Роксолана»:
« Покликала великого будівничого Коджа Мімар Сінана, який уже докінчив джамію султана Селіма і тепер споруджував найбільшу з османських мечетей — Сулейманіє, дивуючи всіх величчю будівлі, а ще більше — впертою повільністю в роботі.

Сінан прибув до султанші без пишноти, в простому робочому одязі, мовби на знак жалоби по вмерлому шах-заде. Був старий, як завжди втомлений, з байдужими, мов у венеціанського художника, очима.[33]

 »

Галерея[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Ця сторінка має Властивість Вікіданих P910: основна категорія теми сторінки із значенням "Category:Mimar Sinan", але не має ні назви українською мовою ні відповідника в Українській Вікіпедії. Виправити це, за необхідності, можна за посиланням d:Q20979542. Вимкнути це повідомлення можна вказавши у картці параметр |mcat=-.
  2. Авторы: Alexander Speltz, David O'Conor «Styles of ornament: exhibited in designs and arranged in historical order with descriptive text.» стр 647 Издатель Regan Publications, 1928 Стр. 215
  3. Orhan Pamuk, Maureen Freely «The black book» стр 466 Издатель Vintage International/Vintage Books, 2006 г. ISBN 1400078652, ISBN 9781400078653 p351 Sinan, Turkey’s greatest-ever architect,' was really an Armenian from Kay- seri
  4. Frederick Albert Richardson «The International quarterly»(том 5) Издатель Fox, Duffield & Company, 1902 г. p160 The marvelous mosque of Suleiman, the Ottoman Santa Sophia, is the work of the architect Sinan, of Armenian origin
  5. Richard G. Hovannisian «The Armenian People from Ancient to Modern Times» (том 2) Издатель Palgrave Macmillan, 2004
  6. Clark University (Worcester, Mass.)"The Journal of international relations" том 7 Издатель Clark University, 1917 г. p458 Armenian architect, Sinan, who designed and built the famous Mosque of Adrianople, and the Mosque of Suley- man in Constantinople.
  7. а б Herbert Joseph Muller: «The loom of history» стр 495 Издатель New American Library, 1961 г. p439 Sinan, the greatest of Ottoman architects, seems to have been an Armenian —though it is almost a criminal offense in Turkey today to mention this probability
  8. John Gloag «Enjoying architecture‎» стр96 Издатель Oriel Press, 1965 г. p32 the Magnificent, designed by Sinan, an Armenian architect, and built in five years
  9. John Gloag «Architecture» стр197 Издатель Cassell, 1963 p85 the great mosque of suleyman the Magnificent was designed by Sinan, an Armenian architect, and built from 1550 to 1555, with a central dome 86 feet in diameter and 156 feet high
  10. Cecil Stewar «Serbian legacy» стр135 Издатель G. Allen and Unwin, 1959 г. p98 But only one architect is remembered — Mirmar Sinan, the Armenian, who was a contemporary of Michelangelo and whose greatest work was the Suleiman Mosque at Constantinople. He was also the architect of the Begova Mosque at Sarajevo
  11. Kouymjian, Dickran. «Armenia from the Fall of the Cilician Kingdom (1375) to the Forced Emigration under Shah Abbas (1604)» in The Armenian People From Ancient to Modern Times, Volume II: Foreign Dominion to Statehood: The Fifteenth Century to the Twentieth Century. Richard G. Hovannisian (ed.). New York: Palgrave Macillan, 1997, p. 13. ISBN 0-312-10168-6.
  12. Sir Thomas Graham Jackson «Byzantine and Romanesque architecture» (том 1) Издатель University press, 1913 p143 They are many of them designed by Sinan, who is said to have been an Armenian
  13. H. Arthur Klein, Mina C. Klein «Great structures of the world» стр288 Издатель World Pub. Co.1968 г. p135 During 1550—1555, an Armenian architect named Sinan built for Soliman I, known also as Suleiman the Magnificent, a splended mosque..
  14. Bruce Allsopp. «A modern theory of architecture» стр 102 Издатель Routledge, 1981 г. ISBN 071000950X, ISBN 9780710009500 p73 What was begun under Constantine and achieved under Justinian in Hagia Sophia reached its ultimate fulfilment in the work of the Armenian janissary(under the Turkish Sultanate) Sinan the Great (1489—1588)
  15. «Journal of the Royal Asiatic Society of Great Britain and Ireland» Издатель Cambridge University Press for the Royal Asiatic Society, 1937 p112. Thus, Mi'mar Sinan being an Armenian, it follows that the architect of the temple of Selim in Constantinople and Selim's mosque in Adrianople was an …
  16. Richard Fletcher. The Cross and the Crescent стр 182 Издатель Allen Lane, 2003 г. ISBN 0713996862, ISBN 9780713996869 p138 «…the Magnificent was Sinan the Old — he lived to be about ninety — an Armenian from Anatolia»
  17. Sacheverell Sitwell, John Farleigh. «Old fashioned flowers» стр 193 издатель Country life limited, 1939г p74 The architect Sinan, perhaps of Armenian descent, raised mosques and other buildings all over the Turkish Empire
  18. Турецкий журналист утверждает, что армяне Османской империи являлись «гордостью государства»
  19. Радио «Свобода». Мехмет Али Биранд: Чтобы доказать, что знаменитый архитектор Синан, который построил мечеть султана Селима, не армянин, в 60-х годах прошлого века учёные даже раскопали его могилу. Они пытались доказать по костям черепа, что он был турком. Останки Синана были перенесены в Музей сокровищ Анатолии, потом исчезли.
  20. Zaryan, A. «Սինան» (Sinan). Soviet Armenian Encyclopedia. vol. x. Yerevan, Armenian SSR: Armenian Academy of Sciences, 1984, pp. 385—386.
  21. Will Sinan's Armenian Origin Finally Be Publicly Acknowledged?. Armenian Reporter. 2001-02-24. Процитовано 2007-02-03. 
  22. T. Byram Karasu «Of God and Madness: A Historical Novel» стр. 243 Издатель Rowman & Littlefield, 2007 г. ISBN 0742559750,ISBN 9780742559752
  23. Byzantium and the Magyars, Gyula Moravcsik, Samuel R. Rosenbaum p. 28
  24. Talbot Hamlin, Architecture Through the Ages, University of Michigan, p 208
  25. Goodwin Godfrey A History of Ottoman Architecture/ - Thames & Hudson Ltd., London, reprinted 2003/ - ISBN 0-500-27429-0
  26. Sinan (in Dictionary of Islamic Architecture)
  27. http://www.britannica.com/EBchecked/topic/545603/Sinan Mimar Koca Sinan («Great Architect Sinan»)
  28. Стамбул: Архитектурный ансамбль Сулеймание на сайті «Искусство ислама» (рос.)
  29. Миллер Ю. Искусство Турции. — М.-Л.: Искусство, 1965. — С. 32 — 33
  30. Веймарн Б. «Искусство Турции»
  31. http://reports.travel.ru/letters/92786.html Турция: великое открытие древних цивилизаций
  32. http://tr.wikipedia.org/w/index.php?title=Mimar_Sinan_G%C3%BCzel_Sanatlar_%C3%9Cniversitesi&stable=0&shownotice=1 Університет Образотворчих мистецтв Мімара Сінана
  33. Роксолана - Павло Загребельний(укр.)

Посилання[ред.ред. код]