Тарасівка (Збаразький район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Тарасівка
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Збаразький
Рада/громада Базаринська сільська рада
Код КОАТУУ 6122480403
Основні дані
Засноване 1730
Населення 323
Територія 1283.000 км²
Густота населення 0.25 осіб/км²
Поштовий індекс 47302
Телефонний код +380 3550
Географічні дані
Географічні координати 49°41′15″ пн. ш. 25°47′59″ сх. д. / 49.68750° пн. ш. 25.79972° сх. д. / 49.68750; 25.79972Координати: 49°41′15″ пн. ш. 25°47′59″ сх. д. / 49.68750° пн. ш. 25.79972° сх. д. / 49.68750; 25.79972
Водойми Гнізна
Відстань до
районного центру
2 км
Найближча залізнична станція Збараж
Відстань до
залізничної станції
2 км
Місцева влада
Адреса ради 47305, с.Базаринці, вул.Довга,24
Карта
Тарасівка. Карта розташування: Україна
Тарасівка
Тарасівка
Тарасівка. Карта розташування: Тернопільська область
Тарасівка
Тарасівка

Тара́сівка — село в Україні, в Збаразькому районі Тернопільської області.

Розташоване на річці Гнізна, на південному сході району. Орган місцевого самоврядування — Базаринська сільська рада.

Населення становить — 327 осіб (2007).

Назва[ред. | ред. код]

До 17 століття село називалося Тарасівці. Назва змінилася під впливом тенденції зміни відпатронімних ойконімів на -івці, характерної для 14-17 століть[1].

Історія[ред. | ред. код]

Перша писемна згадка — 1463 р. як Тарасівці.

Великі маєтки у селі належали графу Лементовському, якими розпоряджався орендар Фраєнберґ (жорстока людина, платив наймитам по 70 крейцарів за день). Після від'їзду із села Івана Франка влітку 1902 р. розпочався страйк селян, тривав 2 дні. На 3-й день прибув карний ескадрон солдатів, страйк припинився, почались репресії (арештували Яцка Остапчука, інших селян).[2]

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Є церква Івана Богослова (кам.), 2 «фіґури».

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Діють ЗОШ 1 ступ., клуб, бібліотека, ФАП, торговельний заклад.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Село відвідував Іван Франко:

  • у 1901 році — як представник Русько-Української політичної партії, зупинявся у Дмитра Остапчука.[4]
  • у 1902 р. проживав в домі Д.Остапчука (напередодні жнив, під час селянських страйків у Галичині).[5]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Інна Волянюк. Посесивні ойконіми Північної Тернопільщини (утворення із суфіксом -к-а, -івк-а, ойконіми у формі родового відмінка) // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія Мовознавство. — Вип. № 1, 2008. — С. 198
  2. Б.Мельничук, В. Уніят. Іван Франко і Тернопільщина… с. 73-74
  3. Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму // Серія «Львівська сотня».- Львів: «Тріада плюс», 2010. 228 с., іл. с. 167
  4. Б. Мельничук, В. Уніят. Остапчук Дмитро // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — 706 с. — ISBN 966-528-199-2. — С. 693.
  5. Б. Мельничук, В. Уніят. Іван Франко і Тернопільщина… с. 73

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Про населений пункт йдеться у книзі М. Грозовського «Чотири села над Гнізною» (Т., 1997).