Тарли

Герб Топор

Тарло́ (пол. Tarło, Tarłowie) — мазовецький шляхетський рід гербу Топор. Відомий з XV ст., в другій половині XVIII ст. рід Тарлів втратив своє високе становище.

Історія роду

За Святославом Семенюком («Український путівник по Польщі», 2007) рід Тарло походить із села Щекарки під Радомом (тепер Мазовецьке воєводство), який у XIV ст. згадується як боярський (бояр у польській феодальній ієрархії ніколи не було). Рід Тарло залишив вагомий слід як в українській, так і польській історії. У XIII ст. більша частина роду переселилася на Люблінську землю, і тоді утворилися дві гілки — руська (українська) і польська. З давніх-давен родині Тарло належали села Ополє і Яновець (на Люблінщині). Яновець перейшов пізніше до родини Фірлеїв. Люблінські Тарли очолили боротьбу за незалежність Русі (України) від Польщі і орієнтувалися на Литву, з якою організували і провели кілька походів на Польщу.

У 1351 р. люблінські бояри Оттон Тарло і Пшонка зробили спробу включити Люблінщину, яка входила на той час до Польського Королівства, до складу Великого князівства Литовського (вони видали литовцям усі переправи через Віслу). Але з того нічого не вийшло — Люблінщина потрапила до складу Польського Королівства. Тоді Тарли, як і всі інші люблінські бояри-русини, різко змінили свою позицію, і у 1387 р. навіть змусили польську королеву Ядвіґу Анжуйську рушити на схід і приєднати інші руські землі до Польщі. За такі вчинки Тарли одержали великі маєтки, але поляки їх з часом конфіскували за антипольські позиції. Повернув рід Тарлів свої землеволодіння лише за часів королеви Софії Гольшанської (1405—1461 рр.), що була донькою русько-литовського київського князя Андрія Івановича Гольшанського, у XIV ст. У 1550 р. Андрій Тарло заклав поруч із Щекарками місто, яке назвав Тарлов. Відомим істориком був Станіслав Тарло — єпископ РКЦ у Перемишлі, який у 1544 р. видав книгу «Дії поляків у Прусії». Станіслав вважав себе поляком, виступав за подальше покатоличення Русі.

Представники роду

• Закліка Тарло (пом. між 1465 та 1466 р.) — крайчий коронний 1447 р., староста стрийський.
• Станіслав Закликів (син Тарло) — староста дроговизький (тепер Дроговиж село в Миколаївському районі Львівської області), охмістр королеви (1508—1515), (помер після 1515). Батько — Закліка Тарло.
• Ян (пом. 1550) — польський державний діяч, крайчий великий коронний (1522–1546), підчаший великий коронний (1546–1550), чашник великий коронний (1550), староста Пільзновський. Батько — Станіслав Закликів (син Тарло).
• Ян (бл. 1527–1587) — державний діяч Речі Посполитої, войський львівський (1553–1554), дворянин королівський (1554), секретар королівський (з 1556, каштелян малогощський (1563  — 1565) та радомський (1565–1574), воєвода люблінський (1574–1587), староста ломжинський і Пільзновський. Батько — Ян.

Активний кальвініст. 1573 р. підтримала створення Варшавської конфедерації. Надалі виступав проти Габсбургів і підтримував кандидатуру трансільванського князя Стефана Баторія на королівський трон Речі Посполитої. Був двічі одружений з кальвіністами. Перша дружина — Ганна Гостомська (пом. після 1565 р.), дочка воєводи равського Ансельма Гостомського (бл. 1508—1588 рр.), від шлюбу з якою дітей не мав. Друга дружина — Агнешка Шафранець (пом. після 1601 р.), дочка каштеляна і воєводи сандомирського Станіслава Шафранця (пом. 1598 р.) та Анни Дембіцької.

Діти від другого шлюбу: • Петро-Олександр Тарло; • Ян Амор Тарло (пом. 1594 р.) — староста пільзновський (1588 р.); • Олена Тарло — дружина ротмістра королівського Станіслава Браницького; • Анна Тарло — у першому шлюбі одружена з Ієронімом Ходкевичем, у другому — з Ієронімом Сенявським.

• Петро-Олександр Тарло (пом. 1649) — каштелян люблінський в 1618—1630 рр., воєвода люблінський з 1630 р., староста Пільзновський. Батько — Ян Тарло (воєвода люблінський)
  • Кароль Тарло (1639–1702) — великий канцлер коронний (1702).Байцар Андрій. Спольщений український шляхетський рід Тарло у Винниках</ref>
• Адам Пйотр (пом. 1719 р.) — володар Винників (біля Львова); воєвода люблінський (1706—1719 рр.), стольник коронний (1703 р.), староста солотвинський, новінський. Батько — Кароль Тарло (1639 р. — 1702 р., мати — Софія Пшоняк. Сестри: Ядвіга Тарло (померла після 1705 р.), Дорота Тарло (померла 1756 р.), Тереза Магдалена Тарло (народилася 1700 р.). У 1696 р. одружився з Доротою Дунін-Борковською.
• Кароль (1697—1749 ?). На початку XVIII володар Винників (біля Львова). Батько — Адам Петро Тарло, мати — Дорота Дунін-Борковська. Продав Винники брату своєї мачухи Станіславові Потоцькому.
• Анджей (пом. близько 1531) — польський шляхтич.
• Микола Тарло — прапороносець Перемишля, дід Марини Мнішек.
• Павел Тарло (пом. 1565) — архієпископ львівський (РКЦ).
• Ян (пом. 1571—1572) — польський шляхтич.
• Станіслав (пом. 1599—1601) — польський шляхтич.
• Ядвіга (близько 1560—1570 р. — 1629) — мати Марини Мнішек, дружина Єжи.
• Пйотр (пом. 1700) — воєвода смоленський.
• Міхал — генерал французької служби.
• Пйотр (пом. 1722) — єпископ познанський.
• Ян (1684—1750) — генеральний подільський староста, воєвода люблінський і сандомирський.
• Адам (1713—1744) — воєвода люблінський, відомий дуелянт.
• Адам — генерал-майор коронного війська, скальський староста дідич Збрижа

Джерела

• Байцар А. Винники: Науково-популярне краєзнавче видання / А. Л. Байцар. — Львів—Винники : ТзОВ ВТФ «Друксервіс», 2015. — 100 с.
• Байцар Андрій. Винники туристичні. Науково-краєзнавче видання / А. Л. Байцар. — Винники: Друксервіс, 2016. — 312 с.
• Байцар Андрій. Історія Винник в особах. Науково-краєзнавче видання / А. Л. Байцар. — Винники; Львів: ЗУКЦ, 2017. — 180 с.
• Gajl T. Polish Armorial Middle Ages to 20th Century. — Gdańsk, 2007. (англ.)
• Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — T. 4. — 820 s. — S. 306—316. (пол.)

Посилання

• Байцар Андрій Любомирович. Спольщений український шляхетський рід Тарло у Винниках.
• Osoby o nazwisku «Tarło» w Genealogii Potomków Sejmu Wielkiego. (пол.)
• Tarłowie (01). (пол.)
• Tarłowie (02). (пол.)