Тарли

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Тарло)
Перейти до: навігація, пошук
Герб Топор.

Тарло́ (пол. Tarło, Tarłowie) — мазовецький шляхетський рід гербу Топор. Відомий з XV ст., в другій половині XVIII ст. рід Тарлів втратив своє високе становище.

Історія роду[ред.ред. код]

За Святославом Семенюком («Український путівник по Польщі», 2007) рід Тарло походить із села Щекарки під Радомом (тепер Мазовецьке воєводство), який у XIV ст. згадується як боярський (бояр у польській феодальній ієрархії ніколи не було). Рід Тарло залишив вагомий слід як в українській, так і польській історії. У XIII ст. більша частина роду переселилася на Люблінську землю, і тоді утворилися дві гілки — руська (українська) і польська. З давніх давен родині Тарло належали села Ополє і Яновець (на Люблінщині). Яновець перейшов пізніше до родини Фірлеїв. Люблінські Тарли очолили боротьбу за незалежність Русі (України) від Польщі і орієнтувалися на Литву, з якою організували і провели кілька походів на Польщу.

У 1351 р. люблінські бояри Оттон Тарло і Пшонка зробили спробу включити Люблінщину, яка входила на той час до Польського Королівства, до складу Великого князівства Литовського (вони видали литовцям усі переправи через Віслу). Але з того нічого не вийшло — Люблінщина потрапила до складу Польського Королівства. Тоді Тарли, як і всі інші люблінські бояри-русини, різко змінили свою позицію, і у 1387 р. навіть змусили польську королеву Ядвіґу Анжуйську рушити на схід і приєднати інші руські землі до Польщі. За такі вчинки Тарли одержали великі маєтки, але поляки їх з часом конфіскували за антипольські позиції. Повернув рід Тарлів свої землеволодіння лише за часів королеви Софії Гольшанської (1405–1461 рр.), що була донькою русько-литовського київського князя Андрія Івановича Гольшанського, у XIV ст. У 1550 р. Андрій Тарло заклав поруч із Щекарками місто, яке назвав Тарлов. Відомим істориком був Станіслав Тарло — єпископ РКЦ у Перемишлі, який у 1544 р. видав книгу «Дії поляків у Прусії». Станіслав вважав себе поляком, виступав за подальше окатоличення Русі.[1]

Представники роду[ред.ред. код]

Активний кальвініст. 1573 р. підтримала створення Варшавської конфедерації. Надалі виступав проти Габсбургів і підтримував кандидатуру трансільванського князя Стефана Баторія на королівський трон Речі Посполитої. Був двічі одружений з кальвіністами. Перша дружина — Ганна Гостомська (пом. після 1565 р.), дочка воєводи равського Ансельма Гостомського (бл. 1508—1588 рр.), від шлюбу з якою дітей не мав. Друга дружина — Агнешка Шафранець (пом. після 1601 р.), дочка каштеляна і воєводи сандомирского Станіслава Шафранця (пом. 1598 р.) та Анни Дембіцької.[6]

Діти від другого шлюбу: • Петро-Олександр Тарло; • Ян Амор Тарло (пом. 1594 р.) — староста пільзновскій (1588 р.); • Олена Тарло — дружина ротмістра королівського Станіслава Браницького; • Анна Тарло — у першому шлюбі одружена з Ієронімом Ходкевичем, у другому — з Ієронімом Сенявським.[7]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Байцар Андрій. Спольщений український шляхетський рід Тарло у Винниках.
  2. Байцар Андрій. Спольщений український шляхетський рід Тарло у Винниках.
  3. Байцар Андрій. Спольщений український шляхетський рід Тарло у Винниках.
  4. Байцар Андрій. Спольщений український шляхетський рід Тарло у Винниках.
  5. Байцар Андрій. Спольщений український шляхетський рід Тарло у Винниках.
  6. Байцар А. Винники: Науково-популярне краєзнавче видання / А. Л. Байцар. – Львів-Винники: ТзОВ ВТФ «Друксервіс», 2015. – 100 с.
  7. Байцар А. Винники: Науково-популярне краєзнавче видання / А. Л. Байцар. – Львів-Винники: ТзОВ ВТФ «Друксервіс», 2015. – 100 с.
  8. Байцар Андрій. Спольщений український шляхетський рід Тарло у Винниках
  9. Байцар Андрій. Спольщений український шляхетський рід Тарло у Винниках.
  10. Байцар Андрій. Спольщений український шляхетський рід Тарло у Винниках.
  11. Байцар Андрій. Спольщений український шляхетський рід Тарло у Винниках.
  12. Tarłowie (02) (пол.)

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]